Справа № 2а/1770/5649/2011
31 січня 2012 року 9год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не з"явився;
відповідача: представник не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АЗС-Сервіс"
до Державна податкова інспекція у м.Рівне
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2011р. №000411540
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АЗС-Сервіс" (далі -ТОВ "АЗС-Сервіс") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі -ДПІ у м.Рівне) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000411540 від 14 грудня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8696 грн.
Позовні вимоги в повній мірі були підтримані представниками позивача в судовому засіданні та обґрунтовані наступними. Так, спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 8696 грн. за рахунок висновків про безпідставне включення платником податків до рядка 06.6 декларації за II-ІІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування на рівні 261345,00 грн. Разом з тим, вказана сума була включена позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, як від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року, що в повній мірі відповідає вимогам пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України. В свою чергу, визначаючи об'єкт оподаткування за I квартал 2011 року позивач діяв у повній відповідності до вимог пункту 6.1. статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним до 01.04.2011 року, з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону. Жодних зауважень до змісту чи форми податкової декларації з податку на прибуток за I квартал 2011 року податковим органом пред'явлено не було, а тому перенесення платником податків до рядка 06.6 декларації за II квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, задекларованого в рядку 08 декларації за I квартал 2011 року є не лише законним, а й цілком логічним заходом. Висновки ж податкового органу про те, що платник податків має право у II-ІІІ кварталі 2011 року віднести до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування лише те від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло за результатами діяльності у I кварталі 2011 року, тобто без врахування від'ємного значення об'єкту оподаткування 2010 року (182520,00 грн.), не ґрунтуються на змісті норми пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України. За наведеного просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково просили про відшкодування витрат позивача на правову допомогу у розмірі 2500,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що розділ III Кодексу "Податок на прибуток підприємств" застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що пункт 150.1 статті 150 розділу III застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками I кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат II календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками II, II - III кварталів, II- IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за I квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Відтак, дослівне тлумачення положень вказаного пункту дає підстави вважати, що до складу II-ІІІ кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за I квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року. З врахуванням цього та Рішення Конституційного Суду України у справі №1-рп/99 від 09.02.1999 року (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), за яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, у зв'язку із набранням 01.04.2011 року чинності розділом III Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у II-ІІІ кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у I кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до I кварталу 2011 року, відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, до складу від'ємного значення II кварталу 2011 року не включається. Оскільки ж в ході камеральної перевірки податкової декларації з податку на прибуток позивача за II-ІІІ квартал 2011 року було виявлено факт включення до складу витрат не лише від'ємного значення об'єкту оподаткування, яке виникло за результатами діяльності позивача у I кварталі 2011 року, а й від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року на рівні 182520,00 грн., то за результатами перевірки платнику податків правомірно здійснено перерахунок об'єкту оподаткування, за наслідком чого збільшено суму грошового зобов'язання на 8696 грн. За наведеного, просив відмовити в позові повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що ТОВ "АЗС-Сервіс", подаючи декларацію з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, задекларувало в рядку 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" 40668,00 грн. Вказана сума була визначена позивачем з врахуванням вимог абзацу першого пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним до 01.04.2011 року, та за яким у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, що утворилося станом на 1 січня 2010 року.
Відповідно до абзацу другого пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним до 01.04.2011 року, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
В свою чергу пунктом 6.1 статті 6 вказаного Закону передбачалось: "якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення".
Враховуючи зазначене, ТОВ "АЗС-Сервіс", подаючи декларацію за I квартал 2011 року, задекларувало в рядку 04.9 "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" 182520,00 грн. Вказана декларація була прийнята ДПІ у м.Рівне без жодних зауважень. Представником відповідача в судовому засіданні підтверджено, що вказана декларація заповнена платником податків, зокрема і її рядок 04.9, вірно у повній відповідності до чинного на I квартал 2011 року Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.
В силу вимог пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
На підставі зазначеної норми, ТОВ "АЗС-Сервіс" в декларації з податку на прибуток за I квартал 2011 року розрахувало об'єкт оподаткування вказаного податкового періоду шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу (рядок 03 декларації) на суму скоригованих валових витрат (рядок 06 декларації, до якої, як зазначалося вище, цілком правомірно увійшло і від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року) та на суму амортизаційних відрахувань (рядок 07 декларації). Такий розрахунок в повній мірі відповідав Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, що був затверджений наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003 року і зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за №271/7592, який діяв до 11.04.2011 року, тобто у I кварталі 2011 року. Рядок 08 декларації, що має назву "об'єкт оподаткування" передбачав розрахунок за формулою: рядок 03 - рядок 06 - рядок 07 = рядок 08. Відповідно до цього, позивачем цілком законно і обґрунтовано визначено об'єкт оподаткування за підсумками I кварталу 2011 року на рівні : 6509859,00 грн. - 6693330,00 грн. - 77874,00 грн. = -261345,00 грн . Відповідач правомірність формування позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування на рівні 261345,00 грн. за підсумками 1 кварталу 2011 року не оспорює.
З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, крім, зокрема, розділу III цього Кодексу "Податок на прибуток підприємств", який набрав чинності з 01.04.2011 року. Відповідно до цього, згідно з пунктом 2 розділу XIX Податкового кодексу України з 01.04.2011 року визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 01.01.2013 року.
В силу вимог підпункту 134.1.1. пункту 134 статті 134 розділу III Податкового кодексу України, об'єкт оподаткування визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
А відповідно до пункту 151.1 статті 151 цього ж розділу, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року . Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Таким чином, норма пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, що був чинним до 01.04.2011 року і норма пункту 151.1 статті 151 розділу III Податкового кодексу України, що набрала чинності з 01.04.2011 року є тотожними.
Однак з врахуванням того, що розділ III Податкового кодексу України набрав чинності не з початку податкового року, законодавець в підрозділі 4 розділу XX Податкового кодексу України визначив необхідні у зв'язку з цим перехідні положення. А саме, в пункті 1 вказаного підрозділу прямо визначив, що розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Відповідно до цього у пункті 2 вказаного підрозділу визначив, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: II квартал, II і III квартали, і IV квартали 2011 року. Наведене зумовлене тим, що податок на прибуток за загальними правилами обраховується наростаючим підсумком з початку податкового року, а квартал 2011 року під дію Податкового кодексу України не підпадає.
Саме для того, щоб врегулювати порядок розрахунку платниками податку об'єкта оподаткування у тому році, квартал якого випадає з-під регулювання Податкового кодексу України, законодавець в пункті 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України визначив, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: "якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками II, II - III кварталів, II - IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення" .
Враховуючи ту обставину, що результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками I кварталу 2011 року у позивача було від'ємне значення на рівні 261345,00 грн., сума такого від'ємного значення була включена ТОВ "АЗС-Сервіс" до складу витрат II -ІІІ кварталів 2011 року. Такі дії позивача в повній мірі відповідають вимогам пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України. Крім цього, таке відображення показників у декларації повністю відповідає вимогам наказу Державної податкової служби України №114 від 28.02.2011 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 року за №397/19135, яким була затверджена форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, чинна на II квартал 2011 року (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України №1213 від 28.09.2011 року). Так, відповідно до зазначеної форми, значення рядка 04 "витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування" обраховуються за формулою: рядок 05 + рядок 06 = рядок 04. В свою чергу, до складу рядка 06 входить рядок 06.6, в якому платник податків має право відобразити: "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період - відповідно до статті 150 розділу III Податкового кодексу України , або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року ).
У рядку 06.6. декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року ТОВ "АЗС-сервіс" відобразило від'ємне значення на рівні 261345,00 грн., що є від'ємним значенням об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року (рядок 08 декларації за І квартал 2011 року), тобто в повній мірі дотрималось вимог чинного законодавства.
02.12.2011 року ДПІ у м.Рівне провела камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "АЗС-Сервіс", а саме податкової декларації з податку на прибуток за -ІІІ квартал 2011 року. Результати перевірки відображені в акті №41 від 02.12.2011 року За змістом такого акту, податковий орган вказав, що платником податку зайво включено до рядка 06.6. від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року на рівні 182520,00 грн. Відповідно до цього, відповідачем здійснено перерахунок витрат і як наслідок - перерахунок об'єкта оподаткування вказаного періоду. На підставі того, що зазначений перерахунок дав позитивне значення об'єкта оподаткування, податковим органом за результатами камеральної перевірки зроблено висновок про заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на прибуток на 8696 грн. На підставі таких висновків, та відхиляючи подані позивачем на акт перевірки заперечення, ДПІ у м.Рівне 14.12.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000411540, згідно з яким ТОВ "АЗС-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 8696,00 грн., в тому числі 8696,00 грн. - за основним платежем та 0,00 грн. - за штрафними санкціями.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За встановленими судом обставинами, податкове повідомлення-рішення №0000411540 від 14.12.2011 року не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та добросовісності.
Так, в основу вказаного податкового повідомлення-рішення, про що прямо зазначено в його мотивувальній частині, покладено висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 1 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України. Разом з тим, наведеними вище та дослідженими судом доказами в повній мірі підтверджено ту обставину, що позивач діяв у повній відповідності до вимог підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України і жодної його норми не порушив.
Фактично висновки ДПІ у м.Рівне зроблені виключно за рахунок хибного тлумачення ним норми пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України. Так і в акті перевірки, результати якого оскаржуються, і в письмових запереченнях відповідача на позов наведена позиція юридичного управління Департаменту правової роботи Державної податкової служи України, зазначена у службовій записці №10-2018/3582 від 12.09.2001 року і підтримана в ході судового розгляду представником відповідача, за змістом якої, дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України дає підстави вважати, що: "до складу II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за I квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року"; а тлумачення положень абзацу другого пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України дає підстави вважати, що: "розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками II, II - III кварталів, II - IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за I квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів."
Разом з тим, таке розуміння не є текстуальним (буквальним) тлумаченням зазначених норм. Фактично, ні в першому, ні в другому абзаці пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, жодного обмеження, у вигляді неврахування платником податків від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року, немає. Навпроти, законодавець чітко визначив: "якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками I кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат II кварталу 2011 року". Оскільки від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік приймає участь у розрахунку об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року у складі валових витрат (через рядок 04.9, який входить до складу рядка 04), то, поза всяким сумнівом, воно має вплив і на показники декларації за II квартал 2011 року, однак вже не як від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, а як від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року. Доводи податкового органу про те, що законодавець дозволив платнику податків врахувати при визначенні об'єкта оподаткування I кварталу 2011 року від'ємне значення 2010 року, одночасно зобов'язавши його нормою пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, в подальшому виключити таку суму від'ємного значення 2010 року зі складу витрат при визначенні об'єкта оподаткування II кварталу 2011 року, ґрунтуються на такому тлумаченні норми права, яке безпідставно звужує її зміст і права платника податків.
Фактично таке тлумачення зроблене за рахунок перекручування буквального змісту цієї норми. Так, податковий орган констатує, що від'ємне значення, яке увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року не повинно враховуватись у II кварталі 2011 року, позаяк воно отримане не за результатами здійсненої платником податків у I кварталі 2011 року господарської діяльності . В той же час пункт 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України говорить не про результати господарської діяльності платника податків за I квартал 2011 року, а про результати розрахунку об'єкта оподаткування платника податків за I квартал 2011 року. Підміна одного поняття іншим, повністю змінює введений законодавцем на перехідний етап механізм врахування від'ємного значення, позаяк валові витрати 2010 року беруть участь у розрахунку об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року, і не можуть брати такої участі при підсумку результатів господарської діяльності платника за такий окремо взятий період.
Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики у своєму листі №04-39/10-1160 від 10.11.2011 року також дав роз'яснення, що застереження, яке міститься в пункті 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України, базувалося на тому, що розрахунок I кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність, а тому зазначена норма не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.
Відповідно до пункту 7.3. статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. ДПІ у м. Рівне є органом державної влади, і відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року. Здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Право самостійно збільшувати суму грошового зобов'язання платників податків реалізується з дотриманням вимог Податкового кодексу України, тобто за умови встановлення за результатами перевірок платника податків, фактів заниження суми податкових зобов'язань.
Оскільки наведені в акті камеральної перевірки позивача обставини щодо порушення ним вимог підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, рішення суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладено ці висновки, є незаконним.
Враховуючи сукупність наведених обставин нараду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, -у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000411540 від 14.12.2011 року, підлягає визнанню протиправним та скасуванню в судовому порядку.
Судові витрати по справі згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України.
Стосовно ж витрат позивача про надання правової допомоги позивачу, то судом встановлено, що представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про розгляд справи без участі представників позивача, відтак суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу, оскільки спеціаліст в галузі права не приймав участі в судовому розгляді справи. За таких обставин, в задоволенні вимоги позивача про присудження з Державного бюджету України витрат на правову допомогу слід відмовити.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №000411540 від 14 грудня 2011 року.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АЗС-Сервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 28,23грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.