Справа № 2а/1770/5204/2011
22 грудня 2011 року 17год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1;
відповідача: представник ОСОБА_2;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю ''Дубенський край"
до Дубенська об'єднана державна податкова інспекція
про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення , -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дубенський край” звернулося з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення недостовірних даних до акту перевірки від 26.10.2011 року та складання на його підставі податкового повідомлення -рішення та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.11.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним податковим повідомленням - рішенням (за порушення абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 44,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем на підставі акту від 26.10.2011року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, в якому зафіксовано порушення позивачем вище обумовленої норми податкового кодексу, що полягає у відображенні позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що поданий до податкового органу у вересні 2011 року за період січень 2010 року сум податкового кредиту в розмірі 44,00 грн., що сформований за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентами позивача в січні 2010 року. У зв'язку з чим підприємством, на думку податкового органу, порушено абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
З такою позицією податкового органу позивач не погоджується, оскільки вважає, що до даних правовідносин слід застосовувати підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та підпункт 15.3.1. пункту 15.3 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки податкові накладні були виписані в січні 2010 року у зв'язку з чим, на думку позивача, правовідносини щодо підстав виникнення та формування податкового кредиту до 1 січня 2011 року не регулюються нормами Податкового кодексу України, з урахуванням чого висновок податкового органу про порушення позивачем абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставним, а відтак спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, а зокрема вказав, що згідно абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Так-як позивачем до уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2010 року (котрий поданий позивачем до податкового органу у вересні 2011 року) було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними у січні 2010 року, тому позивач втратив право на податковий кредит звітного періоду відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити. При цьому, судом враховано таке.
Судом встановлено, що у вересні 2011 року позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ за січень 2010 року, в якому було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 44,00 грн., за податковими накладними, виписаними ЗАТ “ТД ИРБИС” у січні 2010 року, а саме: № 5000823 від 20.01.2010 року, № 5001744 від 29.01.2010 року (а.с.33 - 34).
26.10.2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість. За результатами якої складено акт № 058/1650/34712933 від 26.10.2011 року в якому відображено порушення абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягає у відображенні позивачем в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010 року (котрий поданий до податкового органу у вересні 2011 року) сум податкового кредиту в розмірі 44,00 грн., що сформований за рахунок податкових накладних, виписаних контрагентами позивача в січні 2010 року.
На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.11.2011 року про зменшення позивачу від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 44,00 грн.
Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п.п.202.1 ст.202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.
Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, позивачем у вересні 2011 року включено до складу податкового кредиту січня 2010 року спірні суми податку на додану вартість на зменшення податкових зобов'язань такого періоду та відповідного зменшення за рахунок від'ємного значення названого періоду показників податкових зобов'язань вересня 2011року.
Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України, з якої вбачається, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Відповідно до абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Враховуючи те, що позивачем у вересні 2011 року подано уточнюючий розрахунок з ПДВ за січень 2010 року, до якого включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних з терміном більше 365 днів, тому суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано порядок формування податкового кредиту, визначеного ст. 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання позивача на п.п. 15.3.1. п. 15.3 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки даний Закон, згідно ч.2 розділу ХІХ прикінцевих положень ПК України з 01.01.2011 року втратив чинність, а правовідносини щодо формування податкового кредиту з 01.01.2011 року врегульовані нормами ПК України, норми якого слід застосовувати до спірних правовідносин.
Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 р. N 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події (дії), факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали, вчиняються або мали місце.
Таким чином, у зв'язку із набранням 01.04.2011 р. чинності розділом 5 Податкового Кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у 2011 року положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо права платника податків здійснювати віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних до 01.01.2011року впродовж 1095 календарних днів з дати їх виписки, платник податків зобов'язаний діяти відповідно до приписів норм податкового законодавства, що є чинним на дату здійснення такої дії.
Оскільки на дату подання позивачем (вересень 2011 року) уточнюючого розрахунку з ПДВ за січень 2010 року в якому позивач здійснив формування сум податкового кредиту, чинними були норми абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, то позивач зобов'язаний був вчиняти дії з врахуванням обумовлених приписів податкового законодавства, що викладені в абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України.
Крім того, на підставі пояснень представника позивача судом встановлено, що з моменту набуття чинності положеннями абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України та включно по січень 2011 року позивач мав змогу скористатися наданим йому правом на формування сум податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, відображених у податкових накладних, виписаних у січні 2010року, однак таким правом позивач не скористався.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про правомірність винесення спірного податкового повідомлення - рішення, а відтак позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України позивачу не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.