Справа № 2а/1770/4782/2011
05 грудня 2011 року 14год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів під головуванням судді Щербакова В. В., суддів Друзенко Н.В., Дорошенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: не з"явився;
відповідача: представник не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Національний банк України
про визнання відмови протиправною , -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України про визнання відмови НБУ в надані публічної інформації протиправною.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача з запитом згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації» про надання балансу, звіту про фінансові результати ПАТ «КБ «Надра» на останню звітну дату. Листом від 17.10.2011 року за № 47-115/14390 НБУ відмовив в наданні вказаної інформації посилаючись на те, що власником даної інформації є не НБУ, а ПАТ «КБ «Надра».
Позивач вважає, що такі дії є протиправними, порушують вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову та просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю з підстав викладених в письмових запереченнях.
На підставі ч.1 ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.10.2011 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом згідно ЗУ «Про доступ до публічної інформації»13.01.2011р. за № 2939-VI про надання балансу, звіту про фінансові результати ПАТ "КБ "Надра" на останню звітну дату.
Листом від 17.10.2011 року №47-115/14390 НБУ відмовив в наданні вказаної інформації посилаючись на те, що власником даної інформації є не НБУ, а ПАТ "КБ "Надра".
Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. за № 2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Публічною інформацією визнається відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.
Стаття 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визнає таємною інформацією - інформацію, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.
Банківською таємницею, зокрема, є інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду, становить банківську таємницю. Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.
Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені постановою Правління Національного банку України, від 14.07.2006 р. за № 267 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.08.2006 р. за N 935/12809) у п. 5.1. визначають наступне. Для здійснення своїх функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків інформацію, що містить банківську таємницю, та пояснення стосовно отриманої інформації і проведених операцій. Банки зобов'язані надавати Національному банку інформацію, що містить банківську таємницю, у формі документів і копій документів - носіїв відповідної інформації (договори, установчі документи, виписки за рахунками тощо) як під час проведення інспекційних перевірок, так і на письмовий запит під час здійснення безвиїзного нагляду, пояснень щодо проведених банком операцій та з окремих питань діяльності банку, звітності.
Фінансова звітність, яка подається комерційними банками до Національного банку України є одним з методів контролю у порядку банківського нагляду.
Згідно ч.3 ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду становить банківську таємницю.
Відповідно до п. 3.10. Переліку інформації з обмеженим доступом, що не належить до державної таємниці у системі Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.08.2008 року за № 246 - інформація щодо звітності за окремим банком має гриф «Банківська таємниця».
Порядок розкриття банківської таємниці визначається ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками: на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації, за рішенням суду, органам прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу, органам Державної податкової служби України на їх письмову вимогу щодо наявності банківських рахунків, центральному органу виконавчої влади із спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу на його запит щодо фінансових операцій, пов'язаних з фінансовими операціями, що стали об'єктом фінансового моніторингу (аналізу) згідно із законодавством щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а також учасників зазначених операцій, органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів та рішень, що підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи, фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності.
Стаття 67 Закону України «Про Національний банк України» визначає, що Національний банк з метою виконання регулятивних та наглядових функцій визначає форми звітності (у тому числі консолідованої), порядок її складання та подання до Національного банку України, які є обов'язковими до виконання усіма суб'єктами господарювання, в тому числі для банків, розташованих на території України (резидентів і нерезидентів), банківських об'єднань, - для складання грошово-кредитної і банківської статистики.
Надана банками та іншими суб'єктами підприємницької діяльності інформація розголошенню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
Статтею 69 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов'язаний подавати Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, а також інформацію афілійованих осіб банку з метою оцінки фінансового стану банку.
Порядок подання до Національного банку та оприлюднення фінансової звітності комерційними банками визначається Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007р. за № 480, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.01.2008р. за № 32/14723 (надалі Інструкція).
Пунктами 3.5, 3.6 та 7.2, 7.5 Інструкції, передбачено, що банк складає та подає Національному банку України електронною поштою фінансовий ОСОБА_2 «Баланс», включаючи до колонки «На кінець попереднього фінансового року» за I - IV квартали дані з файла 81, а ОСОБА_2 про фінансові результати, включаючи до колонки «На звітну дату кварталу попереднього фінансового року»: за I - III квартали - дані з файла 02, за IV квартал - дані з файла А4.
Територіальні управління Національного банку України після перевірки подають квартальну фінансову звітність електронною поштою Департаменту бухгалтерського обліку Національного банку України через Центральну розрахункову палату Національного банку України 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, файли В5 «Баланс проміжної фінансової звітності» та В6 «Фінансові результати проміжної фінансової звітності».
Банк зобов'язаний публікувати квартальну фінансову звітність в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» протягом місяця, наступного за звітним кварталом.
Таким чином, судом було встановлено, що інформація, яка міститься у ОСОБА_2 «Баланс» та ОСОБА_2 про фінансові результати, що банк має публікувати в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та інформація, що подається ним до територіального управління Національного банку України в порядку банківського нагляду не є тотожною.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, оскільки інформація ОСОБА_2 "Баланс" та "ОСОБА_2 про фінансові результати", які надаються Національному банку України у розширеному вигляді з додатковими відомостями становить банківську таємницю-запит ОСОБА_1 не може бути задоволений.
Окрім того, у запиті ОСОБА_1 зазначено, як дату його подання 04.11.2011р. в той час коли згідно штампу вхідної документації відповідача зазначена дата 10.10.2011р. (вхідний № ЗП-517/69-64), а лист відповідь відповідача на запит було надіслано (підписано) 17.10.2011р. (вихідний 47-1156/14390). Факт зазначення на запиті невірної дати позбавляє Національний банк України визначити дату подання запиту, а отже є фактом відсутності дати.
Відповідно до ст.19 Закону запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Запит на інформацію має містити: ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є, загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо, підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Згідно ст. 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадках, серед яких не - дотримання заявником вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у Національного Банку України відсутні правові підстави для надання позивачеві ОСОБА_2 "Баланс" та "ОСОБА_2 про фінансові результати " ПАТ "КБ "НАДРА", а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
У відповідності до ст. 4 п.18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.
Суддя Дорошенко Н.О.
Суддя Друзенко Н.В.