Справа № 2а/1770/4219/2011
12 грудня 2011 року 17год. 26хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у колегіальному складі під головуванням судді Щербакова В. В., суддів Друзенко Н.В., Борискіна С.А., за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув;
відповідача 1: представник не прибув;
відповідача 2: представник не прибув;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Головне Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації
про визнання протиправною відмови про відмову у виділенні коштів для забезпечення житлом та зобов'язання вчинення певних дій, -
Позивач - ОСОБА_1 - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Київській області про визнання неправомірною відмови у виділенні коштів, необхідних для придбання житла з підстав, передбачених вимогами п.10 ст.20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та потребують особливого догляду”, та зобов'язання виділити кошти, необхідні для придбання житла.
З матеріалів справи судом було встановлено, що вірною назвою відповідача - Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у Київській області - на даний час є - Головне управління з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.12.2005 року Рівненською обласною державною адміністрацією йому було видано направлення для працевлаштування та забезпечення житлом в Київській області.
Вказує, що рішенням Броварської міської ради Київської області 24.01.2006 року №30 його було зараховано в список позачергового надання житла. Своїм листом від 23.10.2006 року Броварська міська рада повідомила Управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА про необхідність включення до списку інвалідів І групи та сімей з дітьми-інвалідами, які потребують поліпшення житлових умов.
Однак листом Головного управління з надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Київській області від 05.11.2008 року №9/11/Т-77 позивачу було відмовлено в забезпеченні житлом посилаючись на відсутність фінансування.
Представник відповідача - Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації надіслав на адресу суду заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. На заперечення позовних вимог зазначив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на виконання статті "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій. Разом з тим, зазначив, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є головні управління (управління) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до розподілу, затвердженого самим Міністерством.
Також зазначив, що кошторисні призначення програми забезпечення на здійснення закупівлі житла для забезпечення громадян зазначеної вище категорії Головному управлінню з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Київській області на 2008 рік Міністерством не були доведені.
Крім того, зазначив, що відповідно до п.4 постанови КМУ №230 пільги по забезпеченню житлом вдовам померлих інвалідів відсутні, а тим-більше виділення коштів для придбання житла.
Представник відповідача - Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи подав заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав повністю. На заперечення позовних вимог зазначив, що Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, як центральний орган виконавчої влади, не займається безпосередньо будівництвом, розподілом житла або виплати за нього коштів громадянам-чорнобильцям, не здійснює облік громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які потребують поліпшення житлових умов, а лише спрямовує кошти для будівництва житла на місця відповідно до потреби.
Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються згідно законів України про Державний бюджет на певний рік або рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеного Бюджетним Кодексом України.
Відповідач вважає, що оскільки законодавством не передбачено цільового виділення коштів для забезпечення житлом позивача, то, відповідно, таке забезпечення житлом має здійснюватися в порядку черговості.
При цьому відповідач вказує, що позивач наразі перебуває під 1234 номером квартирного обліку в Київській області з 24.01.2006 року, а перед нею стоять в черзі особи, що знаходяться там ще з 1990 року.
До початку судового засідання позивач та представник ГУ МНС Київської облдержадміністрації подали письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача - Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду був належним чином повідомлений. Про причини неприбуття суд не повідомив.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Позивач - ОСОБА_1 є дружиною померлого громадянина ОСОБА_2, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, що підтверджується посвідченням №029609 від 07.02.2006 року.
Відповідно до направлення Рівненської обласної державної адміністрації серії РВ №3418 позивач та член його сім'ї - ОСОБА_3, в зв'язку з радіоактивним забрудненням с.Ремчиці Сарненського району Рівненської області (їх попереднє місце проживання) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, були направлені для працевлаштування та забезпечення житлом до Київської області. Дане наплавлення направлене до Броварського міськвиконкому Київської області.
Згідно з Рішенням виконавчого комітету Броварської міської Ради народних депутатів Київської області 24.01.2006 року №30 його було зараховано в список позачергового надання житла.
Згідно інформації, наданої Головним управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації позивач перебуває на черзі у списках переселенців по направленням, які перебувають на обліку для забезпечення житлом, з 24.01.2006 троку за номером 1234.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 47.Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1, 4, 8 ст. 4 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підставами на відселення громадян з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, є положення Концепції проживання населення на територіях України з підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Етапи відселення визначаються Концепцією. Громадянам, які прийняли рішення про виїзд із зони гарантованого добровільного відселення, створюються умови для відселення. Порядок відселення та самостійного переселення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1, абз. 1 п. 2 ст. 32 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", громадяни, які евакуйовані або відселені (відселяються), безплатно забезпечуються жилими приміщеннями, як правило, у спеціально збудованих для цієї мети селищах, будинках і квартирах, які передаються їм в особисту власність. Громадяни, які самостійно переселяються або переселилися відповідно до статті 4 цього Закону за направленнями обласних державних адміністрацій, за новим місцем проживання включаються підприємствами, установами та організаціями, де вони працевлаштовані, або місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами рад до окремих від інших категорій списків для позачергового одержання житла без подання документів про здачу приміщення, яке вони займали.
Таким чином, позивач з того моменту, коли він став на облік щодо позачергового отримання житла як член сім'ї померлого внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на безоплатне забезпечення жилими приміщеннями. На даний час позивач житло не отримав.
Судом встановлено, що з приводу надання житла позивач неодноразово звертався до відповідачів, однак, у наданні житла йому було відмовлено.
Так, відмову в наданні ОСОБА_1 житла чи коштів на закупівлю житла, Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації мотивує тим, що в 2009-2010 роках видатки за програмою "забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не здійснювались, а до 2009 року вищевказана програма та ведення загальнообласного реєстру громадян, що потребують поліпшення житлових умов відносилась до компетенції Головного управління праці та соціального захисту населення Київської ОДА.
Суд не може брати до уваги вищевказані заперечення відповідача виходячи з наступного.
Для визначення механізму використання у 2008 році коштів, передбачених МНС за бюджетною програмою "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року за N 230 був затверджений Порядок використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту судової постанови - Порядок),
Пунктом 2 Порядку передбачено, що головним розпорядником бюджетних коштів є МНС, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є головні управління (управління) МНС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації відповідно до розподілу, затвердженого МНС. Розподіл бюджетних коштів здійснюється з урахуванням кількості громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку), згідно з поданими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями даними.
Однак, п. 8 Порядку передбачено, що розпорядники здійснюють моніторинг рівня забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за результатами якого МНС щокварталу подає до Мінфіну інформацію про використання бюджетних коштів і стан забезпечення житлом зазначених громадян у розрізі регіонів. У даному випадку, поняття моніторинг рівня забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи слід розуміти як комплексне спостереження, збирання, обробка, аналіз та узагальнення інформації з метою забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Суд звертає увагу, що п.10 ч.1 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1 і які потребують поліпшення житлових умов (включаючи сім'ї загиблих або померлих громадян) гарантується позачергове забезпечення жилою площею. З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є дружиною померлого ветерана війни ОСОБА_2, з 27.07.2005 року інваліда І групи довіку, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, особи, віднесеної Законом № 796-ХІІ до категорії 1.
Таким чином, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у 2008 році не здійснило всіх можливих заходів (моніторингу) для визначення рівня забезпечення житлом громадян, в тому числі позивача, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, по Київській області.
Також, суд не приймає до уваги заперечення відповідачів про неможливість забезпечити позивача житлом у зв'язку з відсутністю належного на те фінансування, оскільки вказаними Законами України "Про державний бюджет" звужуються права громадян, які мають право, відповідно до ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на позачергове безоплатне отримання житла, при цьому жодних винятків, які б давали підстави органам державної влади та місцевого самоврядування не виконувати цього положення Законом не передбачено.
Крім того, статтею 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Таким чином, Закон України "Про державний бюджет" не може розглядатися як закон про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому норми закріплені в Законі повинні виконуватися незалежно від того передбачено це Законом України "Про державний бюджет" чи ні.
На думку суду, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справах "Комнацький проти України", "Кечко проти України" та "Бурдов проти Росії" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо незабезпечення житлом ОСОБА_1 та визнає її неправомірною.
Разом з тим, суд не вбачає порушень відповідачем - Головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської облдержадміністрації прав позивача, так як головне управління діяло в межах, в спосіб та у відповідності до чинного законодавства України. Позивачем, не надано жодних доказів та не наведено будь-яких порушень з боку даного відповідача стосовно не виділення коштів на придбання житла позивачу, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебуває на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку).
Крім того, суд звертає увагу на те, що у 2009 та 2010 роках не було затверджено порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Наразі Порядок використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2008 року за N 230, є діючим. Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). За таких обставин, для врегулювання спірних правовідносин суд застосовує аналогію закону. Таким чином норми Порядку належать застосуванню для визначення механізму використання коштів, передбачених МНС за бюджетною програмою "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у 2009 та 2010 роках.
Відтак, враховуючи те, що бездіяльністю МНС України щодо незабезпечення позивача житлом є порушенням його прав і законних інтересів, суд вважає за необхідне застосувати інший спосіб захисту порушеного права ніж зобов'язання виділити кошти позивачу, а тому відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, виходить за межі позовних вимог та зобов'язує Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти у відповідності до Порядку на забезпечення житлом ОСОБА_1.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи щодо незабезпечення житлом ОСОБА_1
Зобов'язати Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи перерахувати цільовим призначенням кошти на рахунок Київської обласної державної адміністрації для придбання житла ОСОБА_1 як вдові ОСОБА_2, з підстав, що передбачені п.10 ч.1 ст.20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та потребують особливого догляду".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий Суддя Щербаков В. В.
Суддя Друзенко Н.В.
Суддя Борискін С.А.