Справа № 2а/1770/4783/2011
23 листопада 2011 року 14год. 55хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1;
відповідача: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі
про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити певні дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.08.2011 року він був звільнений з посади головного спеціаліста відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи. У зв'язку із звільненням йому була призначена пенсія за віком. Вказує, що 03.10.2011 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".
Позивач зазначає, що листом відповідача йому було відмовлено у здісненні вказаних виплат, оскільки його звільнення проведено не в зв'язку із виходом на пенсію, а за станом здоров'я. Вказану відмову позивач вважає безпідставною. Просить визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі щодо невиплати грошової допомоги протиправною та зобов'язати провести йому нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу".
До початку судового засідання позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача подав заперечення проти позову в якому позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що обов'язковою умовою для виплати допомоги відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. На думку відповідача, підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, а тому державному службовцю не виплачується, передбачена ст. 37 Закону України "Про державну службу", грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів та не може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.
У судове засідання представник відповідача не прибув, хоча про день час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 30.03.1995 року позивач працював на посаді головного спеціаліста відділу обліку надходження платежів управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі. 30.08.2011 року згідно з п. 2 ст. 40 КЗпП України його було звільнено з даної посади за згодою профспілкового комітету за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.
Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі №8848/07 від 31.08.2011 року на момент звільнення позивача з вищевказаної посади його стаж державної служби становив 16 років, 5 місяців, 1 день.
Позивач одержує пенсію державного службовця за віком, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Рівненському районі з 31.08.2011 року, що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі №634/102 від 20.09.2011 року.
03.10.2011 року позивач звернувся до начальника управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі із заявою про виплату йому 10 посадових окладів в зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.
Листом управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі №10671/06 йому було відмовлено у виплаті грошової допомоги, передбаченої ст. 37 Закону України "Про державну службу", з тих підстав, що обов'язковою умовою для виплати вказаної допомоги є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця. У вказаному листі також зазначається про те, що враховуючи обов'язковість додержання вимог Закону України "Про державну службу", а також той факт, що підставою для звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, державному службовцю не виплачується, передбачена ст. 37 цього Закону, грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів та не може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад.
Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку. Виплата пенсій таким особам здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення ними пенсійного віку.
Відповідно до ч. 13 ст. 37 Закону України "Про державну службу", державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Як вже зазначалось вище по тексту судової постанови, у позивача наявний стаж державної служби більше 10 років.
Суд вважає, що посилання відповідача на ті обставини, що обов'язковою умовою для виплати вказаної допомоги є звільнення працівника з посади державного службовця, у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця, а звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України не є підставою для виходу на пенсію, є безпідставними, оскільки законодавець не визначає підстав виходу на пенсію державного службовця, а лише передбачає, що державний службовець для отримання грошової допомоги повинен мати стаж служби не менше 10 років. Інших додаткових умов для отримання цієї грошової допомоги законом не встановлено.
Статтею 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" закріплено додаткову соціальну гарантію з боку держави для певної категорії громадян - право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов. Використання особою вказаної додаткової гарантії не може бути підставою для позбавлення особи інших належних їй соціальних гарантій, встановлених іншими законами, в даному випадку - права на встановлену ст. 37 Закону України "Про державну службу" грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу такої особи на пенсію за наявності стажу державної служби 10 років, в тому числі і дострокову.
Вказана позиція викладена також у роз'ясненнях Міністерства праці та соціальної політики України щодо виплати грошової допомоги.
Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що бездіяльністю управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі було порушено право позивача, передбачене ст. 37 Закону України "Про державну службу".
Приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, натомість, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності своїх дій (допущення бездіяльності), а тому позов належить задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу".
Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.