14 серпня 2015 рокуСправа № 808/4860/15
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Лазаренко М.С., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Мелітопольського міського відділу «Держземагенства» про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування рішення і витягу, стягнення грошових коштів,
До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується - суд) надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Мелітопольського міського відділу «Держземагенства» (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати недійсним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року, ухвалене щодо ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не суб'єкта цивільних правовідносин;
визнати протиправними дії Мелітопольського міського відділу «Держземагенства» - суб'єкта владних повноважень, які виявились в незаконному виготовленні Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 від 13.08.2013, який містить не дійсну інформацію про земельну ділянку площею 600, 14 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1, про належність земельної ділянки ОСОБА_3 з 10.11.2006;
визнати недійсним та скасувати Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 від 13.08.2013, виготовлений Мелітопольським міським відділом «Держземагенства» - суб'єктом владних повноважень, який використаний для проведення державної реєстрації;
стягнути з Мелітопольського міського відділу «Держземагенства» - суб'єкта владних повноважень кошти в сумі 480 гривень 10 коп. на користь ОСОБА_1, які були сплачені за вимогою на виготовлення недійсного Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.11.2013 за заявою ОСОБА_1, який виготовлений не на спеціальному бланку, без гербової печатки і удержує недійсну інформацію.
За результатами перевірки матеріалів адміністративного позову в порядку статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд зазначає наступне.
За визначенням, наведеним у пункті 1 частини першої статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що обов'язковими умовами віднесення справи до адміністративної юрисдикції є участь у ній суб'єкта владних повноважень за умов оскарження його дії, бездіяльності або рішення при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Статус судді визначений Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус судді», з положень яких вбачається, що суддя наділений повноваженнями зі здійснення судочинства в порядку, встановленому процесуальним законом, що належать до процесуальних, а не управлінських функцій.
За приписами частини першої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Статтями 2 та 50 КАС України визначено, що позивачами у адміністративних справах є громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень, якими подано адміністративний позов на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
За правилами частини третьої статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінський функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Що стосується кола суб'єктів публічно-правового спору, то обов'язковим його учасником є суб'єкт публічного управління (органи виконавчої влади, їх посадові особи, органи і посадові особи законодавчої влади, місцевого самоврядування). Ці суб'єкти є виразниками державних і суспільних інтересів, носіями публічної влади. Суб'єкт публічного управління, обов'язковий учасник публічно-правових відносин, має особливий правовий статус, тому що наділений владними повноваженнями щодо об'єкта управління. Разом з тим, носій владних повноважень обмежений повноваженнями, наданими йому законом.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що процесуальна діяльність суду, як суб'єкта владних повноважень, не може бути оскаржена в порядку КАС України, оскільки для оскарження процесуальних дій існує інший порядок оскарження судового вирішення, а саме, через процедуру апеляційного (касаційного) оскарження судових рішень у випадках, встановлених процесуальним законодавством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» передбачено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України, суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Також, відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року № 8 зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Як встановлено з матеріалів позовної заяви, позивач просить суд, зокрема, визнати недійсним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року. Тобто, позивач просить визнати процесуальні порушення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області при винесенні рішення у справі №2-421/2012 від 20 листопада 2012 року.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області - при розгляді конкретних справ не є суб'єктом владних повноважень, що виконує владні управлінські функції.
Таким чином, враховуючи те, що вимога позовної заяви визнати недійсним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року стосується безпосередньо процесуальної діяльності суду щодо розгляду цивільної справи, суд дійшов висновку, що вказана вимога позивача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
За приписами пункту 1 частини першої статті 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо, зокрема, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, суд відмовляє позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі в частині визнання недійсним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом до Мелітопольського міського відділу «Держземагенства» про визнання дій протиправними, визнання недійсними та скасування рішення і витягу, стягнення грошових коштів, в частині визнання недійсним рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року.
Роз'яснити ОСОБА_1, що вона має право оскаржити рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2012 року у справі №2-421/2012 в порядку цивільного судочинства до Апеляційного суду Запорізької області.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини п'ятої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію даної ухвали надіслати ОСОБА_1.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко