Справа № 1306/3360/2012
Провадження № 2-а/1306/150/2012
23 жовтня 2012 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі :
судді Медведика Л.О.
при секретарі Красневич Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 542 від 16 липня 2010 року про виділення земельних ділянок площею 734 кв. м. для ведення садівництва та площею 1000 кв. м. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності, -
ОСОБА_1 звернулася із вищезазначеним позовом до ОСОБА_2 міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_3
В своєму позові посилається на те, що в 1966 році рішенням Солонської сільської ради її чоловіку ОСОБА_4 було виділено земельну ділянку під будівництво жилого будинку площею 0,17 га.
Її чоловік на цій земельній ділянці збудував житловий будинок, до якого облаштував проїзд від вулиці села вздовж струмка, що протікає зверху вниз мимо їхньої земельної ділянки, шириною 2,5 м.
Між виділеною їм земельною мідянкою та сільською вулицею знаходилася ще одна вільна земельна ділянка, вони з чоловіком певний час її використовували, а в 1969 р. брат чоловіка ОСОБА_5 теж згідно рішення Солонської сільської ради отримав ї під будівництво житлового будинку. Після будівництва будинку ОСОБА_5 їхньою під»їздною дорогою не користувався, а облаштував собі для цього інший заїзд зі сторони сільської вулиці. В 1989 р. чоловік позивачки помер, а через рік помер його брат. Після їх смерті позивачка прийняла спадщину - житловий будинок свого чоловіка. Дочка покійного брата чоловіка ОСОБА_3 продовжувала користуватися тією ж дорогою, що веде до будинку позивачки, яку в свій час облаштував її чоловік.
Відносини між позивачкою та ОСОБА_3 погіршилися, внаслідок того, що чоловік останньої розібрав дерев»яний паркан, що відділяв її земельну ділянку від вулиці і став будувати новий. При цьому продовжив паркан ще на кілька метрів, закривши при цьому проїзд до будинку позивачки.
Коли позивачка з»ясовувала, чому ОСОБА_6 з чоловіком перекрили їй огорожею проїзд до її будинку, то взнала, що старої дороги до її будинку не буде і що вона може побудувати дорогу до свого будинку зліва від протікаю чого струмка.
Позивачка зверталася із заявою до ОСОБА_2 міської ради для вирішення даного питання, де їй було рекомендовано звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Вказує на те, що ОСОБА_6 отримала дозвіл на виділення їй земельних ділянок для обслуговування жилого будинку та ведення садівництва та їх приватизацію.
Дозвіл на виділення даних земельних ділянок ОСОБА_6 дано рішенням сесії ОСОБА_2 міської ради № 542 від 16.07.2010 року. Меж їхніх земельних ділянок вони не погоджували, хто розписувався за неї в акті - їй невідомо. Просить визнати протиправним та скасувати рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 542 від 16 липня 2010 року про виділення земельних ділянок площею 734 кв. м. для ведення садівництва та площею 1000 кв. м. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності.
В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, додала, що на місці земельної ділянки було поле, існуючий так званий заїзд не може використовуватися за призначенням, оскільки вузький, грунтове покриття розмокає і в болоті неможливо рухатися. Крім того, обабіч у канаві протікає струмок. Цей проїзд був для сусідів, які живуть далі, а вона все своє життя проходила по спільному заїзду, який на даний час загородили третя особа. Тепер вона змушена ходити по чужих городах.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги своєї довірительки підтримав повністю, послався на підстави, викладені в позовній заяві, додав, що позивач не зверталася до органу місцевого самоврядування про дозвіл на облаштування існуючого заїзду, що проходить повз її та третьої особи земельні ділянки. Свою земельну ділянку вона не приватизовувала і відповідної заяви про це теж в міську раду не писала.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судове засіданн не з»явився, попередньо подав до суду заперечення проти позову, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю.
Третя особа по справі ОСОБА_3 суду пояснила, що її батько працював шофером і навозив в свій час будматеріалів для будівництва будинку, однак чоловік позивачки збудував свій житловий будинок швидше, а її батько пізніше, внаслідок того, що спочатку реконструював стару хату. Вказала, що межі земельної ділянки не погоджувалися з сусідами, а на місце виїжджала погоджувальна комісія. Додала, що тільки після розгляду цивільної справи під головуванням судді Качмара В.Я., вона загородила хвіртку на межі спільних ділянок. Не заперечує проти того, щоб позивачка ходила через її земельну ділянку, однак заперечує щодо пересування по ній сторонніх осіб.
Представник третьої особи ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначила, що жодне право позивачки не порушено, підставі наведені в позовній заяві є надуманими. З світлин представлених суду видно, що проїзд наявний. Її довірителька скористалася правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки. Зазначила також, що наявність проїзду встановлено також у рішенні Дрогобицького міськрайонного суду від 03.11.2011 року під головуванням ОСОБА_9 Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, третю особу та її представника, дослідивши письмові докази по справі суд встановив, що позивач є власником будинковолодіння в м.Стебник, вул.Дрогобицька, 122 Львівської області, яке розташоване на земельній ділянці площею 910 кв.м. По сусідству з позивачкою межує третя особа по справі ОСОБА_3, якій на підставі рішення ОСОБА_2 міської ради за №542 від 16 лютого 2010 року «Про безоплатну передачу у власність громадянам земельних ділянок» передано у безоплатну власність земельну ділянку площею 1000 кв.м для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 734 кв.м для ведення садівництва, що на вул.Дрогобицькій, 122 в м.Стебнику. Право власності ОСОБА_3 посвідчено виданими на її ім»я Державними актами (серія ЯК № 945119, ЯК 3 945119).
З оглянутих матеріалів справи, а саме планів земельних ділянок та світлин, представлених суду, вбачається, що повз земельну ділянку третьої особи та позивача наявний проїзд (провулок).
Позивачем не надано суду жодних доказів та відповідно не доведено тієї обставини, що ОСОБА_3 вийшла за межі, виділеної їй земельної ділянки, розмір якої передбачено в Державному акті чи порушила процедуру приватизації. В матеріалах справи також відсутня документація щодо фіксування порушень ОСОБА_3 земельного законодавства.
З іншого боку, позивачем не надано суду будь-яких доказів права користування частиною земельної ділянки ОСОБА_3 Бажання позивачки відновити можливість проходу через земельну ділянку третьої особи, не створює правової підстави для скасування рішень ОСОБА_2 міської ради.
Згідно ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вищезгаданим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 03.11.2011 р. також встановлено відсутність правових підстав щодо користування позивачем частиною земельної ділянки ОСОБА_3
Зважаючи на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. 138, 139, 160, 161,167 КАС України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання протиправним рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 542 від 16 липня 2010 року про визнання протиправним та скасування рішення сесії ОСОБА_2 міської ради № 542 від 16 липня 2010 року про виділення земельних ділянок площею 734 кв. м. для ведення садівництва та площею 1000 кв. м. для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, надання дозволу на виготовлення державних актів на право власності - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення через Дрогобицький міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя