Справа № 1306/3364/2012
Провадження № 2-а/1306/151/2012
03 липня 2012 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі :
судді Медведика Л.О.
при секретарі Красневич Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької виправної колонії № 40 про визнання протиправними дій та зобов»язання виплатити грошову допомогу, -
ОСОБА_1 звернулася із позовом до Дрогобицької виправної колонії № 40 про визнання протиправними дій та зобов»язання виплатити грошову допомогу.
В своєму позові посилається на те, що працювала в відповідача з 24.07.1975 року, на посаді спеціаліста відділу по контролю за виконанням судових рішень з 11.05.1979 року.
Наказом № 46 о/с від 28.09.2011 року Дрогобицької виправної колонії № 40, позивачка звільнена з посади спеціаліста відділу по контролю за виконанням судових рішень, згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, який перешкоджає продовження даної роботи.
Згідно висновку ЛКК Дрогобицької міської поліклініки № 1814 від 27 вересня 2011 року, за станом здоров»я позивачка не може виконувати обов»язки з психоемоційним навантаженням.
З 29 вересня 2011 року перебуває на обліку в УПФУ як пенсіонер по віку відповідно до ст.. 37 Закону України «Про державну службу». Пенсійна справа № 157369.
Згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу на пенсію за досягненням встановленого законодавством пенсійного віку ( для жінок - 55 років, для чоловіків - 60 років), або державним службовцям, які у період перебування на державній службі визнані інвалідами І та II груп та за наявності стажу державної служби не менше як 10 років. Позивачку звільнено із займаної посади відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України (в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я), тому 01 грудня 2011 року вона подала на ім'я начальника ДВК № 40 заяву з проханням виплатити їй грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів.
12 грудня 2011 року начальник ДВК № 40 повідомив її, що згідно роз»яснення головного управління державної служби України від 22.12.2009 року № 363/12/22-09 обов»язковою умовою для виплати грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів є звільнення працівника з посади державного службовця у зв»язку з виходом на пенсію державного службовця. Враховуючи обов»язковість додержання вимог ЗУ «Про державну службу», а також той факт, що підставою для звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України не є вихід на пенсію, державному службовцю не виплачується передбачена ст.. 37 цього Закону грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів.
Вважає необгрунтованою відповідь відповідача щодо відсутності підстав для виплати їй 10 місячних посадових окладів через те, що вона звільнена із займаної посади відповідно до п.2 ст. 40 КЗпП України - в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, оскільки їй, як державному службовцю, призначена пенсія і відповідно вона має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при наявності стажу державної служби 10 років (її стаж становить більше 32-ох років державної служби).
В Законі України «Про державну службу» не міститься підстав для відмови в виплаті грошової допомоги, особам, які достроково пішли на пенсію, як державні службовці в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з»явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, так як вона по стану здоров»я не може з»явитися в суд, позовні вимог підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності в зв»язку з відрядженням у м.Львів, Свою позицію щодо позову виклала в попередніх судових засіданнях, в яких просила суд відмовити позивачці в задоволенні позову, пославшись на його безпідставність.
Оглянувши матеріали справи та дослідивши їх в сукупності, суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 працювала у відповідача з 24.07.1975 р. на посаді спеціаліста відділу по контролю за виконанням судових рішень з 11.05.1979 року та наказом № 46 о/с від 28.09.2011 року - звільнена з займаної посади згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України в зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я, який перешкоджає продовження даної роботи, що підтверджується висновком ЛКК Дрогобицької міської поліклініки № 1814 від 27.09.2011 року.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціатив уповноваженого ним органу в зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисел працівників, а також виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах, - стаж роботи, який дає право на цей вид пенсії.
Оскільки, в преамбулі Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» зазначено, що він гарантує ветеранам праці похилого віку рівні з іншими громадянами можливості в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для повноцінного способу життя, а також у зв'язку з тим, що зазначений закон не встановлює обмежень для громадян похилого віку в залежності від посад, які вони займали до виходу на пенсію, суд прийшов до висновку, що норма, викладена у ст. 21 зазначеного закону, повинна застосовуватися також у разі призначення пенсій відповідно до Закону України «Про державну службу».
На підставі ч. 2 ст.37 Закону України „Про державну службу», на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного вії страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на помадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати , на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків з працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно із ч. 13 ст. 37 Закону України „Про державну службу», державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Суд вважає необгрунтованими твердження відповідача про те, що у нього не було законних підстав для виплати позивачеві зазначеної грошової допомоги, оскільки він був звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України, а не у разі виходу державного службовця на пенсію, як це передбачено ч. 13 ст. 37 „Про державну службу», з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України „Про державну службу», крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державі службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону.
Проаналізувавши норми ст. 36 Кодексу законів про працю України, ст. 30 Закону України „Про державну службу» можна зробити висновок про те, що немає такої окремої підстави припинення трудового договору та державної служби, як вихід особи на пенсію.
Тому суд вважає, що для виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів визначальним є факт виходу державного службовця на пенсію та припинення ним трудових відносин.
У даному випадку позивач фактично припинив трудові відносини з відповідачем, потім звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Дрогобичі із документами, необхідними для призначення пенсії державного службовця, а після призначення їй відповідної пенсії звернулася до відповідача заявою від 01.12.2011 р. про виплату їй грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Суд вважає, що оскільки позивач, на момент призначення їй пенсії державного службовця, за своїм віком, страховим стажем та стажем державної служби набула право на достроковий вихід на пенсію відповідно до ст. 21 Закону України „Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», відповідач зобов'язаний був виплатити їй грошову допомогу розмірі 10 місячних посадових окладів, згідно із ч. 13 ст. 37 Закону України «Про державну службу». Натомість відповідач необгрунтовано, без законних підстав відмовляв позивачеві у виплаті зазначеної грошової допомоги, мотивуючи свою відмову відповідними роз'ясненнями .
Разом з тим, позивачці при розрахунку при звільненні було виплачено допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Однак, оскільки позов є підставний, а підстави звільнення позивачки є необґрунтованими та незаконними, то відповідач зобов»язаний виплатити останній грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, за мінусом середнього місячного заробітку, який згідно довідки за № 1/2333 від 17.05.2012 року становить 2803 грн. 82 коп.
На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність: рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок и доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав жодних належних доказів, яким підтверджувалася правомірність його відмови у виплаті позивачці грошової допомоги в розмірі місячних посадових окладів, згідно із ч. 13 ст. 37 Закону України „Про державну службу».
Керуючись ст. 138, 139, 160, 161,167 КАС України, суд, -
Позов задоволити частково.
Визнати незаконними дії Дрогобицької виправної колонії № 40 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при виході на пенсію.
Зобов»язати Дрогобицьку виправну колонію № 40 виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів в зв»язку з виходом на пенсію за мінусом середнього місячного заробітку в сумі 2803 грн. 82 коп.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення через Дрогобицький міськрайонний суд.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Медведик Л.О.