83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.09.06 р. Справа № 32/108пд
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Мєзєнцева Є.І., при секретарі Остапенко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою закритого акціонерного товариства «Донецькпромтранс» (представник до судового засідання не з'явився), до орендного підприємства «Шахта імені О.Ф.Засядька» (представник Сєдова Н.В., довіреність від 11.08.06 року) та до регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (представник Савченко В.В., довіреність від 14.02.06 року), про визнання недійсним договору оренди № 1127 від 15.03.04 року, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет позову державного підприємства «Донецьквугілля» (представник до судового засідання не з'явився), заступника прокурора Донецької області (прокурор Завгородня Т.В. посвідчення 1184) та посадових осіб-експертів Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України (представники до судового засідання не з'явились), -
Закрите акціонерне товариство «Донецькпромтранс» (далі - Товариство) 27.04.04 року звернулося до суду з позовом до орендного підприємства «Шахта імені О.Ф.Засядька» (далі - Підприємство) та регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - Фонд) про визнання недійсним договору оренди № 1127 від 15.03.04 року (а.с.5-8 т.1). Позовні вимоги Товариство обґрунтувало тим, що в оренду передане частину цілісного майнового комплексу, що тягне за собою руйнування напрацьованої роками схеми використання цілісного майнового комплексу, порушення пріоритетних прав трудового колективу на отримання спірного майна у оренду, а також порушено порядок укладення договору оренди державного (комунального) майна.
В судовому засіданні 05.08.04 року за ініціативою суду призначено експертизу, на розгляд якої позивачем висунуто п'ять питань, а відповідачем - одне питання. Всі вказані питання суд виніс на розгляд Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України (далі - Інститут), призначивши при цьому незалежну судову експертизу, про що винесено ухвалу господарського суду Донецької області від 05.08.04 року (а.с.145 т.2).
13.01.05 року працівниками Інституту провідним юристом Тюріним Р.Я. та професором Савельєвим Л.А. підготовлено експертний висновок наукової економіко-правової експертизи, який надано суду (а.с.25-34 т.3).
21.02.05 року заступник прокурора Донецької області Тюрін Г.Є. надав суду повідомлення № 07/3-35нр-05 про вступ до участі у справі № 32/108пн з метою захисту інтересів держави на боці Фонду (а.с.101 т.3).
22.02.05 року господарським судом Донецької області у справі № 32/108пд прийнято рішення, згідно якого у задоволенні позову Товариства відмовлено, в порядку статті 49 ГПК України судові витрати покладено на позивача (а.с.110-111 т.3).
02.08.05 року та 28.12.05 року Інститут звертався до суду з заявами № 299/570 від 29.07.05 року та від 28.12.05 року (а.с.152-155 т.3), суть яких полягає в прийнятті додаткового рішення через упущення судом при розгляді справи № 32/108пд питання про розподілення судових витрат, зокрема, Інститут висунув клопотання щодо стягнення на користь Інституту витрат на проведення наукової економіко-правової експертизи у розмірі 15'437,60 грн.
Ухвалами господарського суду Донецької області від 31.07.06 року та 22.08.06 року у справі № 32/108пд сторони та учасники були зобов'язані висловити власні правові позиції щодо порядку розподілення судових витрат у справі № 32/108пд.
Позивач у справі Товариство пояснив суду, що Інститут та спеціалісти, що провадили експертне дослідження, не мають права здійснювати судово-експертну діяльність, невідомою є методика дослідження, розмір витрат на проведення експертизи перевищує встановлені законодавством нормативи. У зв'язку з означеним, позивач вважає, що сума витрат на експертизу 15'437,60 не підлягає розподіленню в порядку статті 49 ГПК України.
Підприємство в судовому засіданні пояснило, що судом призначалася незалежна судова експертиза, тому, якщо буде підтверджено обґрунтованість розміру вартості витрат на експертизу, відповідач вважає, що ці витрати має нести позивач. Фонд письмово зазначив, що ухвала суду про призначення експертизи та висновки експерта - не оскаржувалися та не спростовані, через що витрати на експертизу 15'437,60 грн. мають бути віднесенні на позивача в порядку статті 49 ГПК України, оскільки суд прийняв рішення про відмову у позовних вимогах. Прокурор усно підтримав позицію Фонду.
Третя особа державне підприємство «Донецьквугілля» жодних пояснень суду не надало, що не є перешкодою для дослідження судом спірного питання.
Викликані до судового засідання в порядку статті 30 ГПК України представники Інституту, які провадили наукове економіко-правове дослідження, надали письмові пояснення, за змістом яких двома експертами витрачено на проведення експертизи 715 годин, а сам Інститут зобов'язаний компенсувати комунальні послуги, придбавати матеріали та провадити власне утримання через що витрати на експертизу склали саме 15'437,60 грн. Експерти також пояснили, що збільшення розміру витрат викликане несвоєчасним наданням необхідних документів сторонами, а вартість експертизи на думку Інституту, має бути відшкодованою за рахунок третьої особи. Експерти зазначили про відсутність у останніх статусу судових експертів, втім наголосили, що ними виконано наукову економіко-правову експертизу найвищої складності, водночас атестація експертів проведена атестаційною комісією Національної академії Наук України - на рівні вищому, ніж проходять судові експерти.
Вислухавши у судовому засіданні представників прокурора, сторін та Інституту, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що заяви Інституту № 299/570 від 29.07.05 року та від 28.12.05 року процесуально не можуть розглядатися господарським судом по суті через наступне.
За змістом статті 88 ГПК України, ініціація питання про прийняття додаткового рішення у справі № 32/108пд можлива лише наступними суб'єктами - сторонами у справі або прокурором, який брав участь в судовому процесі. Імперативні норми статті 88 ГПК України не передбачають можливості розширення вказаного вичерпного переліку.
Інститут, який не є ані стороною, ані прокурором у справі № 32/108пд - не має визначених законом повноважень щодо звернення до суду із заявою про прийняття додаткового рішення, якими по своїй суті та юридичній природі є заяви Інституту № 299/570 від 29.07.05 року та від 28.12.05 року.
З огляду на наведене, суд не вправі приймати за заявами Інституту № 299/570 від 29.07.05 року та від 28.12.05 року додаткові рішення або додаткові ухвали в розумінні статті 88 ГПК України.
Окрім того, суд не бачить жодних підстав для прийняття додаткового рішення у справі № 32/108пд з власної ініціативи суду, оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.05 року у справі № 32/108пд вже вирішено питання про розподіл судових витрат у справі № 32/108пд в порядку статті 49 ГПК України. Вказане судове рішення згідно ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.05 року (а.с.146 т.3) набрало законної сили 10.05.05 року, не скасоване та не змінене (у тому числі в частині судових витрат), через що зазначене судове рішення підлягає обов'язковому виконанню на всій території України в силу статті 124 Конституції України.
Ця ухвала господарського суду Донецької області від 06.09.06 року у справі № 32/108пд не є додатковим рішенням або додатковою ухвалою в розумінні статті 88 ГПК України, у зв'язку з чим згідно із частиною першою статті 106 ГПК України та пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України - оскарженню не підлягає.
На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.ст.30, 49, 86, 88 ГПК України, суд -
Відмовити у розгляді заяв Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України № 299/570 від 29.07.05 року та від 28.12.05 року щодо прийняття додаткового рішення у справі № 32/108пд за позовом закритого акціонерного товариства «Донецькпромтранс» до орендного підприємства «Шахта імені О.Ф.Засядька» та до регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про визнання недійсним договору оренди № 1127 від 15.03.04 року.
Суддя Мєзєнцев Є.І.