28 лютого 2011 р. Справа № 5/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - ОСОБА_1,
суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,
при секретарі судового засідання - Балич-Шапальчук М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Чортківського міського голови ОСОБА_2 про скасування розпорядження,-
22.09.2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чортківського міського голови ОСОБА_2 про скасування розпорядження про звільнення інспектора з охорони громадського порядку з займаної посади від 31 липня 2009 року за № 277.
Свої позовні вимоги мотивував тим, що даним розпорядженням його звільнено з роботи з посади інспектора з охорони громадського порядку згідно ст.40 п.3 КЗпП України з 03 серпня 2009 року. Зазначене розпорядження вважає незаконним, оскільки після винесення щодо нього догани від 16.06.2009 року, він продовжував виконувати свої посадові обов'язки добросовісно за усними та письмовими розпорядженнями міського голови. Вказує, що він є депутатом Чортківської міської ради, тому в силу положень ст.33 п.3 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади за умови його попередження в порядку, встановленому законом та таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду, чого міським головою не було зроблено.
Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2010 року задоволено адміністративний позов. Постановлено визнати протиправним розпорядження № 277 Чортківського міського голови ОСОБА_2 від 31 липня 2009 року про звільнення інспектора з охорони громадського порядку ОСОБА_3 з займаної посади згідно ст.40 п.3 КЗпП України з 03 серпня 2009 року та скасувати дане розпорядження як незаконне.
Не погодившись із постановою її оскаржив ОСОБА_2, вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права.
Просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі посилаються на те, що судом першої інстанції, при винесенні рішення не було враховано того, що ст.18 КАС України в якій зазначено, що місцевому загальному суду як адміністративному суду підсудні: адміністративні справи у яких однією із сторін є орган або посадова особа місцевого самоврядування. Вказує, що на час розгляду справи в суді першої інстанції він не був посадовою особою, не займав посаду Чортківського міського голови (відповідачем по справі) якої він зазначений в адміністративному позові, то ж дана справа не повинна була розглядатись в суді, як адміністративному суді. Згідно запису у трудовій книжці за №8 від 12.11.2010 року він був звільнений з посади міського голови у зв'язку із закінченням строку повноважень.
Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Виносячи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 03 серпня 2009 року розпорядженням Чортківського міського голови ОСОБА_2 № 227 ОСОБА_4 звільнений з посади інспектора з охорони громадського порядку на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України та п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 (зі змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» договір може бути розірваний власником підприємства (установи, організації) або уповноваженим ним органом у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до цього працівника застосовувались заходи дисциплінарного стягнення або громадського стягнення у встановленому для цього порядку.
Виходячи з цього, при звільненні працівника за п. 3 ст. 40 КЗпП України організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання вказаних обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які і коли проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.
Крім того, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Також, згідно п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірваний адміністрацією у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Частиною другою статті 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача і у справах про поновлення на публічній службі.
Як видно із матеріалів справи, видаючи розпорядження N 277 від 31 липня 2009 року про звільнення позивача по справі з публічної служби, відповідач по справі обмежився лише загальним посиланням на систематичне порушення ним службових обов'язків, які мали місце в період червень-липень 2009 року. При застосуванні такого крайнього заходу як звільнення, відповідач по справі не врахував положення ст. 149 КЗпП України, згідно з яким при застосуванні виду дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за якими вчинено проступок, і попередню роботу позивача по справі.
Постановляючи рішення про поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції визнав встановленим, і це ґрунтується на матеріалах справи, що після винесення щодо нього догани від 16 червня 2009 року, він продовжував виконувати свої посадові обов'язки добросовісно за усними та письмовими розпорядженнями міського голови.
Судом першої інстанції вірно було враховано і те, що позивач по справі є депутатом Чортківської міської ради, тому в силу положень ст.33 п.З Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» він може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади за умови його попередження в порядку, встановленому законом та таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду, чого міським головою не було зроблено.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, 196 ч.4, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 29 листопада 2010 року у справі №2а-2/10 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, до касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський
Повний текст виготовлений 04.03.2011 року.