07 лютого 2011 р. Справа № 39813/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - ОСОБА_1,
суддів - Багрій В. М., Старунський Д.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни,-
13 січня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учаснику війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», зазначивши, що відповідно до вказаної норми їй щорічно до 5-ого травня повинна виплачуватись разова грошова допомога у відповідних розмірах. Просила зобов'язати відповідача по справі виплатити недоплачену щорічну разову допомогу за 2005-2008 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року в справі № 2а-7344/08 позов задоволено частково. Постановлено зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачену частину одноразової грошової допомоги як учаснику війни за 2008 рік в сумі 1378грн.
Зазначена постанова мотивована тим, що згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач мав право на отримання щорічної до 5-ого травня разової грошової допомоги у визначеному Законом розмірі. В той же час, позивачу у 2008 році проведена виплата такої допомоги у розмірі, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», який є значно меншим, ніж передбачений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Не погоджуючись з прийнятою постановою її оскаржило Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
В своїй апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції винесено постанову яка є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом не з'ясовані всі обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд при розгляді справи не прийняв до уваги положення Бюджетного кодексу України та Положення про Державне казначейство України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1232. Зазначає, що згідно частин 1, 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Казначейство здійснює лише розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів і жодним законодавчим актом не наділено повноваженнями встановлювати загальнодержавні видатки та змінювати їх цільове призначення. Окрім того, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» будь-яких повноважень Державному казначейству України та Міністерству фінансів України щодо виплат інвалідам війни не регламентує.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право щорічно до 5-ого травня отримувати грошову допомогу відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», якими обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Розмір отриманої позивачем у 2007 та 2008 році разової грошової допомоги до 5-ого травня не відповідає вимогам зазначеного Закону.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов'язання виплатити на користь позивача суму щорічної допомоги за 2008 рік, що, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10 рп/2008 - нормою Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» зупинено на 2008 рік дію ст.ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6 рп/2007 - пунктом 13 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ч.5 ст.ст. 12, 13, 14 та 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту».
При цьому відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Тобто рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі.
На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органом праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України «Про Державний бюджет України за 2007 та 2008 рік» були діючими, а відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь одноразової грошової допомоги як учасника війни за 2005 - 2006 роки, то такі задоволенню не підлягають, оскільки положення ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» як на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час є чинними, не визнавались у встановленому порядку неконституційними, отже, відповідач правомірно керувався ними при виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику війни у встановлених розмірах, а допомога позивачу у вказаний період (2005 - 2006 р.р.) виплачена саме у розмірі передбаченому Законами України Про державний бюджет в Україні на вказані роки.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги до 5-го травня за 2005 та 2006 роки, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації - задоволити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 січня 2009 року в справі № 2а-7344/08 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський