31 січня 2011 р. Справа № 39301/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - ОСОБА_1,
суддів - Багрій В. М., Старунський Д. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
04 лютого 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Департаменту соціальної політики Луцької міської ради про перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 1918,87грн., покликаючись на те, що вона має право на отримання грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2009 року в справі № 2а-2577/09 позов задоволено. Визнано дії відповідача протиправними. Зобов'язано Департамент соціальної політики Луцької міської ради виплатити грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на користь ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 1918,87грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив Департамент соціальної політики Луцької міської ради. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що, відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства. Просить застосувати строк звернення до суду.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає.
Задовольняючи вимоги позивача за 2007 рік, суд виходив з того, що позивач як особа, яка здійснює догляд за дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше встановленого законом прожиткового мінімуму. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України, положення абзацу п.7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік не відповідає вимогам ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і має обчислюватися виходячи із законодавчо встановлених розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Безспірно встановлено, що позивач здійснює догляд за дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, та відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» про зупинення на 2007 рік дії вищевказаної ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулася з позовом лише 04 лютого 2009 року, а відповідачем подано клопотання про застосування строків звернення до адміністративного суду.
Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно вказаної допомоги ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
Посилання позивача на те, що їй стало відомо про факт порушення її прав лише після висвітлення зазначених подій у пресі на думку колегії суддів є необгрунтованими, оскільки рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року було опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України» та «Офіційному віснику України» 27 липня 2007 року.
Позивачем не надано доказів того, що нею був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин. Тому, з огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині виплат за 2007 рік.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах ОСОБА_2 в частині щодо виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту соціальної політики Луцької міської ради - задоволити, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2009 року в справі № 2а-2577/09 - скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський