07 лютого 2012 р. Справа № 70935/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача - ОСОБА_1,
суддів - Гінди О.М., Кушнерика М.П.,
при секретарі судового засідання - Баран П. Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення та припису,-
10 липня 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулося до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення №172 від 26 червня 2009 року та припису №126 від 24 червня 2009 року. Вказує, що оскільки у споживачів були відсутні прилади диференційованого обліку електричної енергії, яка споживалася на зовнішнє освітлення, ним правомірно у відповідності до «Правил користування електричною енергією» та «Порядку диференціювання за годинами доби тарифів на електричну енергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів» нараховано споживачам плату за весь обсяг електричної енергії, спожитої на зовнішнє освітлення за роздрібним тарифом (без понижуючого коефіцієнту). Вважає, що вказане, також підтверджується актом НКРЕ про планову перевірку №12-е від 24 квітня 2009 року, згідно якого не виявлено жодних порушень постанови НКРЕ №1030.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 року у справі №2а-4384/09 заявлений позов задоволено. Постановлено визнати протиправними та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області №172 від 26 червня 2009 року та припис №126 від 24 червня 2009 року.
Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржила Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що не відповідає чинному законодавству твердження про те, що тарифи на зовнішнє освітлення населених пунктів із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,25 повинні застосовуватись лише у випадку наявності у споживача приладу диференційованого обліку електричної енергії. Вказує, що відповідно до п.1 Порядку диференціювання за годинами доби тарифів на електроенергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів, затвердженого постановою НКРЕ України від 22.10.2004 р. №1030, розрахунки за електричну енергію, яка відпускається на потреби зовнішнього освітлення, здійснюються за єдиним роздрібним тарифом відповідного класу напруги із застосуванням коефіцієнта 0,25 у межах зон доби, наведених у таблиці. При цьому, в інші години доби застосовується єдиний роздрібний тариф відповідного класу напруги. Вважає, що в п.2 Порядку міститься загальна норма щодо обліку електричної енергії, спожитої на потреби зовнішнього освітлення, та не встановлено жодних обмежень щодо застосування коефіцієнта 0,25 у межах зон доби, наведених у таблиці в пункті 1 цього Порядку. Також вважає, що листи НКРЕ не носять нормативного характеру та мають лише інформаційний зміст.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, представника публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позовні вимоги позивачу по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Порядку диференціювання за годинами доби тарифів на електроенергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів, затвердженого постановою НКРЕ України від 22.10.2004 р. №1030 умовою застосування тарифу на зовнішнє освітлення населених пунктів є використання для визначення обсягів електричної енергії, спожитої на потреби зовнішнього освітлення населених пунктів, окремих приладів диференційованого обліку електричної енергії, що віднесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та допущені до застосування в Україні, а тому позивачем не порушено державної дисципліни цін внаслідок завищення тарифів і їх неправильного застосування.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та є правильними.
Встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області було проведено перевірку Перемишлянського РЕМ ВАТ «Львівобленерго» (який є структурним підрозділом ВАТ «Львівобленерго») з питань правильності формування та застосування тарифів на електроенергію та дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єктів, про що складено акт №000370 від 23 червня 2009 року. Перевіркою встановлено порушення порядку застосування тарифів на електроенергію, що призвело до завищення плати за спожиту електроенергію на потреби освітлення вулиць без наявності диференційованого лічильника та одержання необгрунтованої виручки за період з березня 2008 року по червень 2009 року в розмірі 5504,64грн., чим порушено вимоги постанови НКРЕ № 1030 від 22.10.2004 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановою НКРЕ України від 21 лютого 2008 року №199. Нарахування плати Перемишлянським РЕМ за вуличне освітлення Перемишлянській міській раді та табору «Дружба» без наявності диференційованого лічильника здійснюється за тарифом 2-го класу без застосування понижуючого коефіцієнта. За результатами перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами у Львівській області прийнято припис №126 від 24 червня 2009 року щодо усунення порушень державної дисципліни цін і тарифів та рішення №172 від 26 червня 2009 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, згідно яких з ВАТ «Львівобленерго» слід вилучити в дохід Держбюджету м. Львова 26636,25грн., відповідно до ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
Стаття 6 Конституції України передбачає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 11 Закону України «Про електроенергетику» від 16 жовтня 1997 року №575 державне регулювання діяльності в електроенергетиці провадиться шляхом надання ліцензій на здійснення окремих видів діяльності в електроенергетиці, формування тарифної політики, встановлення порядку здійснення контролю за діяльністю суб'єктів електроенергетики, інших учасників оптового ринку електричної енергії та відповідальності за порушення ними умов і правил здійснення діяльності на оптовому ринку електричної енергії.
Органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України. Національна комісія регулювання електроенергетики України регулює діяльність суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб'єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.
Згідно приписів ст.12 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575 основними завданнями Національної комісії регулювання електроенергетики України, зокрема, є державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в електроенергетиці, забезпечення проведення цінової і тарифної політики в електроенергетиці.
Положенням про Національну комісію регулювання електроенергетики України, що затверджене Указом Президента від 21.04.1998 р. визначено, що комісії відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, розробляє і затверджує обов'язкові для виконання нормативні акти з питань, що належать до її компетенції, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства, дає висновки на проекти законів та інших нормативно - правових актів тощо.
Відповідно до пункту 1 Порядку диференціювання за годинами доби тарифів на електроенергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів, затвердженого постановою НКРЕ України від 22 жовтня 2004 року №1030, розрахунки за електричну енергію, яка відпускається на потреби зовнішнього освітлення, здійснюється за єдиним роздрібним тарифом відповідного класу напруги із застосуванням коефіцієнта 0,25 у межах зон доби, а в інші години доби застосовується роздрібний тариф. За даним Порядком розрахунок за електричну енергію для зовнішнього освітлення міста передбачено в різні часові проміжки за різними тарифами.
Згідно пункту 2 цього Порядку диференціювання за годинами доби тарифів на електроенергію, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів для визначення обсягів електричної енергії, спожитої на потреби зовнішнього освітлення населених пунктів, мають використовуватися окремі прилади диференційованого обліку електричної енергії, віднесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки, допущені до застосування в Україні.
Отже, розрахунок за електричну енергію в різні часові проміжки доби за різними тарифами можливий за умови застосування приладів диференційованого обліку електричної енергії. При відсутності у споживача приладів диференційованого обліку електричної енергії на зовнішнє освітлення Порядок та тарифи на зовнішнє освітлення згідно цього Порядку не застосовується, а весь обсяг електричної енергії, спожитої на зовнішнє освітлення (освітлення вулиць), оплачується за роздрібним тарифом (без понижуючого коефіцієнту).
Вказане також підтверджується офіційними роз'ясненнями НКРЕ України від 07.04.2005 року № 03-31-09/1539, від 06.09.2005 року № 03-39-09/4173, від 29.12.2005 року № 03-34-09/6205, від 23.11.204 року №03-39-09/5125 де вказано, що умовою для застосування тарифів на електроенергію відповідно до Порядку № 1030 від 22.10.2004 року є належне обладнання приладами диференційованого обліку електричної енергії, яка використовується для зовнішнього освітлення населених пунктів. В інших випадках застосовується роздрібний тариф.
Також, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що згідно акту НКРЕ про планову перевірку додержання ліцензіатом законодавства про електроенергетику та Ліцензійних умов діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом № 12-е від 24.04.2009 року вказано про те, що розрахунки за електричну енергію, яка відпускається на потреби зовнішнього освітлення із застосуванням пільгових тарифів в нічні години доби, здійснювались відповідно до Порядку № 1030 від 22.10.2004 року по мірі обладнання приладами диференційованого обліку спожитої електричної енергії.
Згідно із вимогами ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Львівобленерго» щодо визнання протиправними та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області №172 від 26 червня 2009 року та припису №126 від 24 червня 2009 року.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.102, ст. 195, ч.4 ст. 196, ч.1 п.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2009 року у справі №2а-4384/09 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С. І. Богаченко
Суддя О.М. Гінда
Суддя М.П. Кушнерик
Повний текст виготовлений 10 лютого 2012 року.