Справа № 1-п-516/11
26 вересня 2011 року Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого судді Панас О.В.,
при секретарі Райковській О.К.
з участю прокурора Карпюк І.М.
захисника ОСОБА_1
з участю ОСОБА_2
провівши в судовому засіданні розгляд постанови про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строку давності по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.121 КК України, -
встановив:
До суду на розгляд надійшла погоджена з прокурором м. Рівне постанова старшого слідчого СВ Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_3, про вирішення питання закриття кримінальної справи порушеної відносно ОСОБА_2, за скоєння злочину передбаченого ч.2 ст.121 КК України
Досудовим слідством встановлено, що 07 січня 1999 року, біля 01 годи. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння , знаходячись біля будинку № 62 по вул. Боярка в м.Рівне, під час бійки умисно наніс удар цеглиною в голову ОСОБА_4, в результаті чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому лівої скроневої кістки, крововиливу під тверду мозкову оболонку в лівій тьмяно-скроневій ділянці, розрушення лівої скроневої долі мозку, субарахноїдальних і внутрішньомозкових крововиливів в лівій тьмяно-скроневій ділянці, забійних ран лівої скроневої, лівої тім'яної і лівої брівної ділянки, підшкірних крововиливів навколо лівої очниці, лівої завушної ділянки із захопленням лівої вушної раковини, правої тьмяно-скроневої ділянок; саден лівої біля орбітальної ділянки, лобної ділянки зліва, лівої тім'яної, потиличної ділянки справа і множинних лівої скроневої ділянки, які відносяться в сукупності до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя в момент їх заподіяння, внаслідок чого настала смерть потерпілого ОСОБА_5
07 сычня 1999 року по даному факту була порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст. 101 КК УРСР (в редакції 1960 року).
В період з 26.10.1995 р. по 01.11.2010 р. досудове слідство по справі, порушеної по факту неодноразово зупинялося і відновлювалося у зв'язку з невстановленням особи. (а.с.2-12). В черговий раз постановою від 15.11.2010 року досудове слідство по кримінальній справі зупинялося на підставі ст. 206 КПК України, та відновлене 20.05.2011 року.
07 квітня 1999 року дії невстановленої досудовим слідством особи було перекваліфіковано із ч.1 ст. 101 КК України на ч.3 ст. 101 КК України.
10 березня 2006 року дії невстановленої досудовим слідством особи було перекваліфіковано із ч.3 ст. 101 КК України чинного до 1 вересня 2001 на ч.2 ст. 121 КК України (2001року).
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що 18.01.1999 року Генеральному прокурору України надійшла заява Донова ( на даний час ОСОБА_2) ОСОБА_6 , в якій він зізнається, що 06.01.1999 року в м.Рівне вчинив злочин. При цьому в заяві вказав, що кинув цеглину в бік осіб, які його наздоганяли та влучив в одного з них, а в подальшому, захищаючись, наніс удар по голові напавшого на нього. В лютому 1999 року зазначена заява надійшла до УМВС України в Рівненській області ( а.с.192-194).
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 суду показав, що дійсно скоїв злочин, відповідальність за який передбачена ч.2 ст. 121 КК України. Коли дізнався, що потерпілий помер, то сам звернувся з заявоюв Генеральну прокуратуру України з заявою. в м.Рівне боявся їхати. Це була самооборона. Він лише одну цеглину кинув в бік потерпілого, яка влучила йому в голову.
Потерпілий ОСОБА_4 0.В. заперечив проти закриття кримінальної справи. Пояснив, що протягом 10 років його не викликали до слідчого, не допитували, про хід розслідування не ставили до відома, з матеріалами справи не ознайомили, про наявність постанови про закриття кримінальної справи дізнався лише в суді. Вважає, що ОСОБА_2 повинен понести покарання за скоєне. Зі слів свідків та експерта знає, що голова померлого брата була повністю розбита, з неї виймали кусочки від цеглини. Такі ушкодження настають не від одного удару, а від декількох, тому вважає, що це було вбивство.
На а.с.263 має місце повідомлення на ім'я ОСОБА_7 (а.с.263).
З матеріалів кримінальнолї справи вбачається, що ОСОБА_8 постановою від 11.01.1999 року був визнаний потерпілим (а.с.90), проте в якості потерпілого у справі допитаний не був. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 15.04.1999 року був допитаний в якості свідка, так як при цьому був попереджений за відмову від дачі показань, та дачу завідомо неправдивих показань (а.с.118).
Прокуро просила справу закрити, вважає, що дії ОСОБА_2 кваліфіковані правильно, і справа за строками давності може бути закрита.
Таким чином, заслухавши думку прокурора, потерпілого, захисника, який просив задовольнити постанову та закрити кримінальну справу, обвинуваченого ОСОБА_2, суд прийшов до висновку, що клопотання не підлягає до задоволення у зв'язку з сумнівом потерпілого з правильністю кваліфікації злочину, не ознайомлення його з матеріалами справи до направлення її в суд, допиту потерпілого, та тяжкістю злочину, .
На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, 11-1, 237, 248 КПК України, суд, -
постановив:
Відмовити в задоволенні постанови про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строку давності по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.121 КК України.
На постанову протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.
Суддя Рівненського
міського суду ОСОБА_9