донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
06.10.2009 р. справа № 28/102
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів
за участю представників сторін:
від позивача:
Галата В.Г. (довіреність № 19/135 від 19.12.08р.),
від відповідача:
не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівнийзавод», м.Краматорськ Донецької області
на рішення господарського суду
Донецької області
від
03.06.2009 року
по справі
№ 28/102
за позовом
Відкритого акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП Новомосковський трубнийзавод», м.Новомосковськ Дніпропетровської області
до
Відкритого акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівнийзавод», м.Краматорськ Донецької області
про
стягнення грошових коштів у розмірі 531 100 грн. 00 коп.
У 2009 році Відкрите акціонерне товариство «ІНТЕРПАЙП Новомосковський трубний завод», м.Новомосковськ Дніпропетровської області звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ Донецької області про стягнення авансового платежу у сумі 388 800 грн., пені у розмірі 142 300 грн., всього 531 100 грн. 00 коп.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції, позивач відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України надавав уточнення до позовної заяви, та остаточно просив стягнути з відповідача авансовий платіж у сумі 388 800 грн. 00 коп., пеню у розмірі 66 096 грн. 00 коп., інфляційні у сумі 3 499 грн. 20 коп. та 3% річних у сумі 1 725 грн. 63 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.06.09р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП Новомосковський трубний завод», м.Новомосковськ Дніпропетровської області були задоволені частково (з урахуванням ухвали господарського суду Донецької області від 30.07.09р. про внесення виправлень в рішення в порядку ст.89 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ Донецької області, з рішенням суду першої інстанції не згоден, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому він звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 03.07.09р. скасувати.
Відкрите акціонерне товариство «ІНТЕРПАЙП Новомосковський трубний завод», м.Новомосковськ Дніпропетровської області надало відзив на апеляційну скаргу, яким просило апеляційну інстанцію залишити рішення господарського суду Донецької області від 03.07.09р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 17.08.09р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 05.08.09р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 05.08.09р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.
В судовому засіданні представник позивача підтримав свої заперечення щодо апеляційної скарги.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 28/102 та пояснень представника позивача.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статей 28-29 Закону України «Про судоустрій»та статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду з урахуванням ухвали від 30.07.09р. відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.08р. між Відкритим акціонерним товариством «ІНТЕРПАЙП Новомосковський трубний завод», м.Новомосковськ Дніпропетровської області (далі -Покупець) та Відкритим акціонерним товариством «Старокраматорський машинобудівельний завод», м.Краматорськ Донецької області (далі -Продавець) був підписаний Договір № 527/08-4855 (далі - Договір).
Відповідно до умов пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язався виготовити і поставити обладнання (далі - Товар), а Покупець -оплатити і прийняти товар. Асортимент, кількість і ціна товару зазначаються у Специфікації, оформленої у вигляді Додатку № 1 до даного Договору, що є невід'ємною його частиною.
З пункту 3.2 Договору вбачається, що строк поставки на протязі 270 календарних днів від дати зарахування авансового платежу на розрахунковий рахунок Продавця. Датою поставки вважається дата, вказана в товарній накладній.
Пунктом 4.4 Договору сторони передбачили, вартість товару, що постачається за даним Договором, у цінах на момент його укладання складає: 648 000 грн. 00 коп.; сума ПДВ (20%) -129600 грн. 00 коп. Загальна сума договору 777 600 грн. 00 коп.
Покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 50% від вартості товару протягом 5 банківських днів від дати виставлення Продавцем рахунку на передоплату (пункт 5.2 Договору).
Пунктом 9.2 Договору сторони встановили, що за порушення строків поставки Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
Платіжними дорученнями № 3538 від 17.04.08р. та № 3544 від 17.04.2008р. позивач перерахував відповідачу в якості авансового платежу у розмірі 50% від вартості товару, грошові кошти у сумі 388 800 грн. 00 коп.
Проте, відповідачем у передбачений Договором термін, товар поставлений не був. Листом № 17-501 від 01.04.09р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути 50% передоплати в розмірі 388 800 грн. 00 коп., який останнім був залишений без відповіді та задоволення. В зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області про стягнення з відповідача сплаченого авансового платежу з урахуванням штрафних санкцій.
Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:
Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як правомірно встановлено господарським судом Донецької області, відповідачем був виставлений позивачу Рахунок № 20093 від 15.04.08р. на оплату 50% від вартості товару за Договором на суму 388 800 грн. 00 коп. Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором № 527/08-4855, перерахувавши платіжними дорученнями № 3538 від 17.04.08р. та № 3544 від 17.04.2008р. відповідачу зазначений у Рахунку розмір авансового платежу.
Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів поставки товару позивачу, попередня оплата за який також не повернута, судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 388 800 грн. 00 коп. є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 66 096 грн. 00 коп., нарахованої за період з 13.01.09р. по 07.04.09р., оскільки це відповідає вимогам статті 230 Господарського кодексу України та пункту 9.2 Договору, яким встановлено, що за порушення строків поставки Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, на підставі статті 625, Цивільного кодексу України, також правомірно задоволені позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних у розмірі 3 499 грн. 20 коп., як збільшення суми основного боргу у зв'язку з прострочкою виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України та частково задоволені позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 565 грн. 85 коп., як сплати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання (з урахуванням ухвали від 30.07.09р.), оскільки вимога позивачем направлена відповідачу 01.04.09р., і обов'язок відповідача повернути авансовий платіж виник 12.04.09р. на підставі вимог ст.530 Цивільного кодексу України з урахуванням поштового перебігу.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2009 року у справі № 28/102 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Старокраматорський машинобудівний завод», м.Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2009 року у справі № 28/102 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 03.06.2009 року у справі № 28/102 -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п'ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.
Головуючий
Судді:
Надр.5 прим: 1 -у справу; 2 -позивачу; 3 -відповідачу; 4 -ДАГС; 5-ГС Дон. обл.; Ширіна Ю.М.