08.09.2009 Справа № 4/41
Розглянувши матеріали справи
За позовом Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Тарновецької сільської ради Ужгородського району, с. Тарновці Ужгородського району
За участі третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Закарпатській області, м. Ужгород
До відповідача Селянського (фермерського) господарства „Магія”, с. Тарновці Ужгородського району
Про визнання недійсним державного акта на право постійного володіння землею
Суддя Л. С. Журавчак
За участі представників сторін:
Від позивача -Стегура М. М., представник по дов. від 15.05.2009р.
Від 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору -Сокач Н. В., представник по дов. від 01.09.2009р. № 1396
Від відповідача -Федак І-Й. І., голова господарства, Марамигін П. В., представник по дов. від 30.12.2008р., Фокін В. В., представник по дов. від 13.08.2009р.
Участь -Гриньо О. В., помічник Закарпатського міжрайонного природоохоронного прокурора
Суть спору: про визнання недійсним державного акта на право постійного володіння землею площею 3,0 га, виданого голові селянського (фермерського) господарства „Магія”
В судовому розгляді відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 08.09.2009р. ( до 15 год. 00 хв.).
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області, правонаступником якого є Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Закарпатській області, за зверненням Тарновецької сільської ради Ужгородського району проведено перевірку законності набуття права на земельну ділянку для ведення фермерського господарства гр. Федаком Іваном-Йосипом Івановичем, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.05.2008р.
Відповідно до ст. 10 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” матеріали перевірки були надіслані 07.05.2008р. Закарпатській міжрайонній природоохоронній прокуратурі.
За результатами проведеної перевірки Закарпатським міжрайонним природоохоронним прокурором було подано до Ужгородського міськрайонного суду позов в інтересах держави в особі Тарновецької сільської ради до Федака Івана-Йосипа Івановича за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача - Управління з контролю за використанням і охороною земель у Закарпатській області про визнанняя недійсним та скасування виданого відповідачу державного акту на право постійного володіння землею площею 3,0 га, що знаходиться в с. Тарнівці Ужгородського району.
Рішенням вказаного суду від 25.12.2008р. позов було задоволено повністю.
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 05.03.2009р. рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25.12.2008р. скасовано, провадження у справі закрито в зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки наявний спір між юридичними особами, що підвідомчий господарським судам.
Ухвалою Верховного суду України від 25.05.2009р. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокуратури Закарпатської області відмовлено, в зв'язку з тим, що наведені в ній доводи не спростовують висновків апеляційного суду, а також через відсутність передбачених Законом підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В зв'язку з викладеним Закарпатський природоохоронний прокурор звернувся з аналогічним позовом до господарського суду Закарпатської області, вказавши відповідачем селянське (фермерське) господарство „Магія”.
Подані суду на обґрунтування позовних вимог докази свідчать про те, що згідно з державним актом на право постійного володіння землею (без серії, дати та реєстраційного номеру) Федаку І.-Й. І. надано у постійне володіння земельну ділянку площею 3,0 га на території Тарновецької сільської ради Ужгородського району в межах згідно з планом.
В акті перевірки Закарпатської облдержземінспекції від 07.05.2008р. вказано, що підставою для видачі акту служить рішення 12-ї сесії Тарновецької сільської ради від 22.02.1992р., яке зазначено в державному акті.
Згідно з повідомленням Тарновецької сільської ради (лист від 05.05.2008р. № 60) 12-а сесія ради не проводилася.
Як зазначено у вказаному листі, рішенням 9-ї сесії 21-го скликання Тарновецької сільської ради „Про виділення земельних ділянок для ведення фермерського господарства” від 04.03.1992р. на території Тарновецької сільської ради 13-и громадянам відповідно до списку, що є додатком до даного рішення, надані земельні ділянки розміром від 1,5 га до 3,0 га для ведення фермерського (селянського) господарства, однак Федака І.-Й. І. у цьому списку немає.
Відповідно до листа архівного відділу Ужгородської райдержадміністрації від 29.05.2008р. № 457 в архівних матеріалах 8-ї сесії 21-го скликання Тарновецької сільської ради від 01.10.1991р. містяться відомості про надання Федаку І.-Й. І. земельної ділянки площею 3,0 га для ведення фермерського господарства.
Згідно з листом відділу земельних ресурсів в Ужгородському районі від 29.07.2008р. № 1120/01-19 в архіві відділу земельних ресурсів в Ужгородському районі зберігається оригінал державного акту на право постійного володіння землею на прізвище Федак І.-Й. І. (мешканця с. Тарнівці Ужгородського району), не зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів.
Селянське (фермерське) господарство „Магія” зареєстровано згідно з розпорядженням представника Президента України від 16.01.1993р. № 23, свідоцтво про його державну реєстрацію видано 03.09.1996р.
Прокурор та позивач просять визнати недійсним виданий Федаку І.-Й. І. державний акт, оскільки положеннями Земельного кодексу України ( в редакції від 18.12.1990р.) не передбачалося надання земельних ділянок у постійне володіння.
Зазначають, що в порушення вимог ст. 9 Закону України „Про селянське (фермерське) господарство” від 20.12.1991р., селянське (фермерське) господарство „Магія” не пройшло державну реєстрацію у Тарновецькій сільській раді;
- відсутнє рішення, на підставі якого видано Державний акт;
- акт не пройшов реєстрацію в Книзі реєстрації державних актів.
Відповідач просить суд застосувати строк позовної давності тривалістю в три роки і відмовити в позові на підставі ч. ч. 3 -4 ст. 267, ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України.
Однак, заперечує проти позову і по суті спору з таких причин.
1. Суду подано прокурором рішення 8-ї сесії 21 скликання Тарновецької сільської ради від 01.10.1991 р. про надання Федьку І.-Й. І. земельної ділянки площею 3,0 га для ведення фермерського господарства, тобто підстава - рішення про надання відповідачу земельної ділянки для ведення фермерського господарства є в наявності і державний акт був наданий відповідачу законно.
2. Посилання позивача як на підставу для задоволення позову на те, що державний акт не зареєстрований в книзі реєстрації державних актів, а термін „постійне володіння” не був передбачений чинним на той час законодавством, спростовує тим, що на момент видачі спірного Державного акту 22.02.1992р. діяв Земельний кодекс Української РСР (у редакції від 18.12.1990р.), згідно з п. 2 ч. 1 ст. 9 якого було встановлено, що до відання сільських Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, реєстрація права землеволодіння, права землекористування і договорів на оренду землі. Тобто, зазначає, що саме на Тарновецьку сільську раду покладений був обов'язок проведення державної реєстрації права землеволодіння. До того ж, чинне законодавство, як і діюче на той час, не містить і не містило правової норми щодо наявності як підстави визнання недійсним державного акту відсутності його державної реєстрації.
Зазначає, що статтею 23 Земельного кодексу Української РСР у редакції від 18.12.1990р. визначено, що право постійного володіння посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими селищними, районними, міськими Радами народних депутатів. На виконання цієї статті Кодексу Верховною Радою Української РСР було прийнято постанову „Про форми державних актів на право володіння і користування землею і Положення про порядок надання і вилучення земельних ділянок” від 27.03.1991р. № 889-XII, якою було затверджено декілька форм Державного акту, серед яких й Державний акт на право постійного володіння землею.
3. Щодо посилання позивача на відсутність у графі Державного акту номера реєстрації в книзі реєстрації державних актів про право на земельну ділянку, то посилається на те, що на той момент ще не була прийнята і не діяла Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди), яка була затверджена пізніше Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993р. № 28, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23.04.1993р. № 31.
4. Твердження позивача стосовно того, що відповідач не використовує земельну ділянку за призначенням, що фермерське господарство на момент видачі державного акту не було зареєстроване у встановленому законом порядку, оскільки свідоцтво про державну реєстрацію господарства видане тільки 03.09.1996р., а відомості про державну реєстрацію внесені до Єдиного державного реєстру установ та організацій України 21.10.1996р., спростовує посиланням на те, що у матеріалах справи міститься Розпорядження Представника Президента України від 16.01.1993р. № 23 про реєстрацію селянського (фермерського) господарства „Магія”, а його реєстрація в ЄДРПОУ була проведена тільки в 1996р., оскільки на момент створення фермерського господарства ще не було створено Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, який був запроваджений значно пізніше на підставі постанови Кабінету Міністрів України „Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій” від 22.01.1996р. № 118. З огляду на наведене вважає, що фермерське господарство „Магія” було створено і діяло у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.
Дослідивши подані суду доказові матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тобто за відсутністю предмета спору, з огляду на наступне.
Вищий господарський суд України у пункті 5 Інформаційного листа від 18.03.2008р. № 01-8/164 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007році” що документи, які посвідчують право на земельну ділянку, висловив позицію, що вони не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.
Відповідно до пункту 1 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. № 02-5/35 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
З матеріалів справи встановлено, що на 8-й сесії 21-го скликання Тарновецькою сільською радою було прийнято рішення від 01.10.1991р. про надання Федаку І.-Й. І. земельної ділянки площею 3,0 га для ведення фермерського господарства, яке на даний момент є чинним, оскільки не було скасоване чи визнано недійсним.
У вказаному рішенні, наявність якого не заперечується сторонами і прокурором, висловлено волевиявлення Тарновецької сільської ради щодо надання відповідачу земельної ділянки площею 3,0 га для ведення фермерського господарства.
Отже, враховуючи наявність згаданого рішення, яке хоча і не вказано в Державному акті, як підстава його видачі, однак свідчить про намір Тарновецької сільської ради надати цю земельну ділянку відповідачу, а також беручи до уваги позицію Вищого господарського суду України, викладену у вказаному вище Інформаційному листі від 18.03.2008р. № 01-8/164, сам по собі Державний акт на право постійного володіння землею площею 3,0 га, що був виданий СФГ „Магія”, не може визнаватися недійсним, тобто бути предметом спору, у зв"язку з чим провадження у справі належить припинити за відсутністю предмета спору.
На підставі наведеного, керуючись п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України,
Припинити провадження у справі.
Суддя Л. С. Журавчак