Іменем України
21.08.09 Справа №4/99-пд-09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
, Коробка Н.Д.
при секретарі Пересада О.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача-1 - Голінько Л.І., довіреність № 010-01/3412 від 20.05.2009р.; Кас'яненко Г.О., довіреність № 010-01/5865 від 10.08.2009р.;
відповідача-2 - не з'явився;
від прокуратури - Хорунжий С.М., посвідчення № 261 від 08.08.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №4/99-пд-09 та апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в м.Херсон, м. Херсон та Державної дослідно - експериментальної агрофірми «Асканія - Нова», смт. Асканія Нова, Херсонська область
на рішення господарського суду Херсонської області від 09.06.2009 р. у справі № 4/99-пд-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Витарина», м. Херсон
до відповідача-1 Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в м. Херсон, м. Херсон (далі за текстом-Банк)
до відповідача-2 Державної дослідно - експериментальної агрофірми «Асканія - Нова», смт.Асканія Нова, Херсонська область
за участю прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя
про визнання недійсним договору поруки
Встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.06.2009р. у справі № 4/99-пд-09 (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволено. Визнано недійсним договір поруки № 6907Р5 від 02.07.2007р. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 730000грн., 85грн. витрат по сплаті державного мита, 118грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст. 203, 215, 216, 553, 593 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що дійсної вимоги кредитора станом на день укладення договору поруки 02.07.2007р. не існувало, тому суд визнав, що договір поруки не відповідає вимогам статті 553 ЦК України, а тому є недійсним. У зв'язку з чим, Банк зобов'язаний повернути позивачу 730 000 грн., які були одержані за договором поруки.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у апеляційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 09.06.2009р. у справі № 4/99-пд-09 у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, а також неповним з'ясуванням обставин справи та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Банк доводи своєї апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не прийняв до уваги той факт, що ТОВ фірма «Універсал-Юг» не виключено з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а тому зобов'язання ТОВ фірма «Універсал-Юг» по кредитній угоді № 01-VK від 10.04.2000р. були б припиненими з моменту сплати останнім Банку суми кредиту та процентів за його користування. Оскільки ТОВ фірма «Універсал-Юг» своїх зобов'язань по кредитній угоді не виконало, тому припинення зобов'язання не мало місця, а відтак не може бути припиненою і порука. Одночасно Банк вказує на те, що позивач був стороною у справі № 14/246-АП-08, що доводило чинність і відповідність чинному законодавству договору поруки. Відповідач - 2 зазначає, що суд першої інстанції порушив п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки у позовній заяві порушувалось дві вимоги визнання недійсним договору та стягнення суми, а фактично державного мита було сплачено лише на суму 85грн. До того ж, позивач визнав кредиторські вимоги Банку листом № 6/09 від 14.01.2009р. Також, судом залишено поза увагою той факт, що на момент розгляду справи у суді ТОВ «Універсал-Юг» не було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, а тому його зобов'язання перед Банком за кредитною угодою не припинились. Суд першої інстанції безпідставно вважає, що з моменту набрання чинності ухвали господарського суду Херсонської області від 14.03.2005р. у справі № 6/81-Б вимоги Банку вважаються погашеними, що є підставою для припинення зобов'язання, так як судом не досліджувалося коло осіб, на яких поширюється дія цієї ухвали. До того ж, в названій ухвалі йде мова про те, що всі вимоги вважаються погашеними, а не припиненими. Відтак, відповідач-2 вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що первісне зобов'язання за кредитною угодою від 10.04.2000р. укладеною між ТОВ «Універсал-Юг» та Банком припинилося і відповідно договір поруки від 02.02.2007р. за № 6907Р5 є недійсним.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав.
Ухвалами Запорізького апеляційного господарського суду від 30 червня 2009р. у справі № 4/99-пд-09 апеляційні скарги відповідачів прийняті та призначені до розгляду на 21.08.2009р.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1617 від 21.08.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії - головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Коробка Н.Д., Колодій Н.А., якою і прийнято постанову.
21.08.2009р. на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача-2 надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів, а також про розгляд справи за його відсутності.
За заявою відповідача-2 судовий процес проводився із застосуванням технічних засобів фіксації та за згодою представників сторін у судовому засіданні 21.08.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до умов кредитної угоди № 01-VK від 10.04.2000р. банком було відкрито відновлювану кредитну лінію ТОВ фірма "Универсал-Юг" у розмірі 300 000,00 дол. США строком погашення не пізніше 25 грудня 2001 року.
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ фірма "Универсал-Юг" за кредитною угодою № 01-VK від 10.04.2000р. між Державним експортно-імпортним банком України та Державною дослідно-експериментальною агрофірмою “Асканія Нова” (відповідач-2) укладено договори застави від 10.04.2000р., від 19.04.2000р., від 27.04.2000р.
У строк визначений кредитною угодою № 01-VK від 10.04.2000р. ТОВ фірма "Универсал-Юг" свої зобов'язання за цією угодою стосовно повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом не виконало, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість , яка не була погашена.
02 липня 2007р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Витарина” та відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі керуючого філією відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" у м. Херсоні було укладено договір поруки № 6907Р5, за умовами якого позивач, як поручитель, взяв на себе обов'язки перед кредитором (відповідачем-1) солідарно відповідати в повному обсязі за повне виконання боржником - Державною дослідно-експериментальною агрофірмою “Асканія Нова” (відповідач-2) своїх зобов'язань перед кредитором відповідно до договорів застави від 10.04.2000р., від 19.04.2000р., від 27.04.2000р. по кредитній угоді № 01-YК від 10.04.2000р.
Вказаний договір, як визначено у п.8.1, набирає чинності з дати його підписання повноваженими представниками і діє до 02.07.2008р.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.05.2003р. у справі № 12/141-Б було порушено справу про банкрутство відповідача-2, по якій Банк визнано кредитором та вимоги Банку включені до реєстру кредиторів (т.1, а.с. 109). На момент укладання спірного договору поруки та на момент розгляду спору судом Державна дослідно-експериментальна агрофірма “Асканія Нова” не була припинена в порядку встановленому законом та не виключена з Єдиного державного реєстру підприємств установ організацій.
Постановою господарського суду Херсонської області від 09.09.2004р. у справі № 6/81-Ю ТОВ фірму«Універсал-Юг» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ухвалою господарського суду від 14.03.2005р. у даній справі прийнято рішення про ліквідацію юридичної особи боржника та припинено провадження у справі про банкрутство, однак на момент укладання спірного договору поруки та на момент винесення оскаржуваного рішення суду останній не був виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується листом відділу державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради № 01-893 від 03.06.2009р. (т.1, а.с. 119).
У зв'язку з визнанням вказаною ухвалою у справі № 6/81-Ю вимог всіх кредиторів, в тому числі ВАТ Державний експортно-імпортний банк України" в особі Херсонської філії, погашеними, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що з моменту винесення ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута ТОВ Фірма „Універсал-Юг” його зобов'язання за кредитною угодою №01-YК від 10.04.2000р. припинились, а відповідно припинились і зобов'язання за договорами застави, а тому спірним договором поруки забезпечувалось вже не існуюче зобов'язання.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Позивач у позові обґрунтовує свої вимоги ст.559 ЦК України, однак вказана норма закону визначає підстави припинення договору поруки, а не визначає підстав недійсності цього виду договорів, тому за наявності умов, зазначених у даній правовій нормі, не настають правові наслідки недійсності правочину.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Господарський суд Херсонської області в оскаржуваному рішенні послався на те, що
спірний договір поруки не відповідає вимогам ст. 553 ЦК України, бо укладений у забезпечення не існуючого зобов'язання, оскільки право застави за договорами застави від 10.04.2000 р., від 19.04.2000 р., від 27.04.2000 р. в силу положень ст. 593 ЦК України та п.п. 5, 6 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» припинилось з моменту прийняття ухвали господарського суду Херсонської області від 14.03.2005р. у справі № 6/81-Б, якою вимоги кредиторів, які не задоволені за недостатністю майна, зокрема і банку, суд визнав погашеними. Тобто, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з прийняттям ухвали у справі № 6/81-Б зобов'язання по кредитному договору, виконання яких було забезпечено договорами застави припинились, в наслідок чого припинились і зобов'язання за договорами застави.
Стаття 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлює черговість задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до п.п. 5, 6 цієї статті визнаються погашеними вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, і вимоги, не задоволені за недостатністю майна.
У п.4 резолютивної частини ухвали господарського суду Херсонської області від 14.03.2005 р. у справі № 6/81-Б зазначено, що вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Однак стаття 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не визначає підстав припинення цивільних прав та обов'язків.
Крім того, колегія суддів вважає, що поняття «погашення вимог» не можна ототожнювати з поняттям «припинення зобов'язань».
Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у главі 50 ЦК України. Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У статті 609 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Таким чином, ліквідацією юридичної особи є її припинення без правонаступництва інших юридичних чи фізичних осіб.
Частиною 7 ст. 59 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.
Частина 3 ст. 104 ЦК України передбачає, що юридичні особи вважаються такими, що припинились, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи, який здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».
Згідно ч.2 п.6 статті 39 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» датою припинення юридичної особи за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.
Колегія суддів також зазначає, що не можна вважати зобов'язання солідарних боржників погашеними у разі, коли відповідно до статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вимоги боржника, не задоволені за недостатністю майна, визнаються погашеними. Вимоги кредиторів вважаються погашеними лише, як вимоги кредиторів до боржника у процедурі ведення справи про банкрутство боржника. Однак зазначена обставина не пов'язана з припиненням зобов'язань. Зазначена позиція колегії суддів знаходить своє підтвердження у постановах Вищого господарського суду України від 15.09.2005р у справі № 8/244д та від 08.12.2005р. у справі № 16/174-10/125-11/71.
Слід зазначити, що факт дійсності договору поруки встановлений у постанові господарського суду Херсонської області від 18.06.2008р. у справі № 14/246-АП-08, а саме: договір поруки № 6907Р5 від 02.07.2007р. укладений відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема статті 203 ЦК України, є чинним з дати його підписання повноваженими представниками Сторін і діє до 02.07.2008р. (т.1, а.с.46-47).
При цьому, позивач був стороною у справі № 14/246-АП-08 і, як вбачається з тексту постанови, доводив суду відповідність чинному законодавству договору поруки, який є предметом спору у справі № 4/99-пд-09.
До того ж, виконання ТОВ «Витарина» частини своїх зобов'язань перед Банком за Договором поруки, підтверджує, що волевиявлення позивача при укладені договору поруки було вільним і відповідало його внутрішній волі.
Враховуючи вище викладене, не можна вважати, що на момент укладення спірного договору поруки, зобов'язання за кредитним договором були припинені.
Таким чином, в порушення вимог процесуального права (ст. ст. 43, 47, 38, 43 ГПК України) господарський суд Херсонської області надав невірну оцінку дійсним обставинам справи і наявним в матеріалах справи доказам та необґрунтовано задовольнив позов. Також місцевим господарським судом при розгляді справи не були враховані вимоги законодавства щодо припинення зобов'язань. Як наслідок, прийняте у справі рішення не відповідає ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Неправильне застосування норм матеріального та неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, призвело до неправильного прийняття рішення, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України за розгляд справи у суді апеляційної інстанції слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в м.Херсон, м.Херсон та Державної дослідно - експериментальної агрофірми «Асканія - Нова», смт.Асканія Нова, Херсонська область задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 09.06.2009р. у справі № 4/99-пд-09 скасувати.
В позові відмовити
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Витарина», м.Херсон на користь Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в особі філії Відкритого акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» в м.Херсон, м.Херсон 21грн. 25коп. державного мита за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Витарина», м.Херсон на користь Державної дослідно - експериментальної агрофірми «Асканія - Нова», смт.Асканія Нова, Херсонська область 21грн.25коп. державного мита за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Виконання даної постанови доручити господарському суду Херсонської області.
Коробка Н.Д.