21.09.2009 Справа № 10/216
За позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ
з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Мукачівського міського комунального підприємства „Мукачівтепло”, м. Мукачево
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород
про стягнення збитків в розмірі 467 140 грн. 51 коп.,
Суддя господарського суду -Кривка В.П.
представники:
Позивача -Лебедюк Ю.А., довіреність №194/10 від 26.12.2008 року;
Відповідача -Феделеш М.М. , довіреність №07/1112 від 22.05.2009 року;
Третьої особи -не з'явилися;
СУТЬ СПОРУ: Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Мукачівського міського комунального підприємства „Мукачівтепло”, м. Мукачево заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород про стягнення збитків в розмірі 467 140 грн. 51 коп.,
У судовому засіданні 25.08.2009 року за клопотанням сторін судом оголошувалась перерва до 09.09.2009 року відповідно до ст. 77 ГПК України.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.10.2002р. між ДК „Газ України” та ВАТ „Закарпатгаз” було укладено договір №06/02-1634 про надання послуг з транспортування природного газу в 2002р., за умовами якого Замовник (ДК „Газ України”) зобов'язався передати у 2002р. в мережі Виконавця (ВАТ „Закарпатгаз”), а Виконавець -здійснити транспортування по системі газопроводів, що знаходяться в його господарському підпорядкуванні, природного газу Замовника для потреб підприємств комунальної теплоенергетики та котельних промислових підприємств, що виробляють теплову енергію для потреб населення та бюджетних установ і організацій (Споживачів). На виконання умов вказаного договору ДК „Газ України” передала в листопаді та грудні 2009 року в систему газопроводів відповідача природний газ відповідно в обсягах 11 713 665 куб.м. та 20 940 829 куб.м., що підтверджується актами виконаних робіт по транспортуванню та реєстрами про споживання природного газу в розрізі підприємств Закарпатської області і відповідачем не заперечується. Відповідно до вказаних реєстрів підприємством -„Мукачівтеплокомуненерго” за договором №06/02-959-ТЕ-12 в листопаді 2002 року спожито 1246,175 тис.куб.м. газу та 5290,766 тис.куб.м. -в грудні 2002р. Між тим, рішенням господарського суду Закарпатської області по справі 10/160 встановлено,
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 21.09.2009 року у справі № 10/216
що покупцем Мукачівським ПТМ було отримано в листопаді 2002р. природний газ тільки в обсязі 1031339 куб.м., в грудні 2002р. -3395091 куб.м., тобто на 214836 куб.м. -в листопаді, та на 1895675 куб.м. -в грудні менше, ніж було виділено ДК „Газ України” для покупця. Дана обставина підтверджується підписаним між ВАТ „Закарпатгаз” та ММКП „Мукачівтепло” актом звірки спожитого газу в розрізі договорів періоду 2002-2003 р.р. Виходячи з вищевказаних фактичних даних, а також застосовуючи норми ст. 306 Господарського кодексу України, ст. 924 Цивільного кодексу України позивач стверджує, що відповідачем було надано послуги з транспортування природного газу неналежним чином, оскільки переданий для транспортування товар частково втрачено та доставлено одержувачу не в повному обсязі. Посилаючись на те, що ДК „Газ України” не отримано вартість фактично переданого для транспортування покупцю Мукачівському ПТМ та втраченого ВАТ „Закарпатгаз” природного газу, позивач на підставі норм ст.ст. 16, 22, 623 Цивільного кодексу України стверджує про заподіяння йому з вини відповідача збитків в загальному розмірі 467 140,51грн., що складає вартість недопоставленого споживачу Мукачівському ПТМ природного газу. Вказує, що відповідно до ст.224 Господарського кодексу України відповідач повинен відшкодувати позивачу у завдані збитки.
У ході судового розгляду позовні вимоги підтримав в повному обсязі покликаючись на долучені до матеріалів справи докази та додаткові пояснення по суті спору. Крім цього в додаткове обґрунтування своїх доводів, з урахуванням обставин, встановлених та зазначених у своїй постанові Вищим господарським судом України з розгляду даної справи, зокрема подав суду наявні документи про розрахунки за транспортування газу: податкові накладні, документи зарахування зустрічних однорідних вимог, складених на виконання договору №06/02-1634 від 30.10.2002р., в т.ч. за спірний період, що також підтверджує передачу відповідачу в листопаді та грудні 2009 року в його систему газопроводів природний газ для транспортування в обсягах 11 713 665 куб.м. та 20 940 829 куб.м.
Уповноважений представник відповідача підтвердив виконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг по транспортуванню природного газу, згідно договору №06/02-1634 від 30.10.2002р. відповідно до узгоджених актів виконаних робіт по транспортуванню та реєстрів про споживання природного газу в розрізі підприємств Закарпатської області, в тому числі переданого в його систему газопроводів природного газу на транспортування в листопаді та грудні 2009 року відповідно в обсягах 11 713 665 куб.м. та 20 940 829 куб.м. Поряд з цим, проти позову заперечив, про що подав письмовий відзив на позов, де зазначив що позивач звернувся з даним позовом з пропущенням встановленого законом строку позовної давності, тому просить суд його застосувати, а в позові відмовити (Т-2, а.с. 41, Т-1, а.с. 74-75).
Третьою особою Мукачівським МКП „Мукачівтепло” подано письмові пояснення (Т-2, а.с. 47), якими зазначено про неузгодженість обсягів природного газу, спожитого в спірний період з липня по грудень 2002р. за договором №06/02-959-ТЕ-12 від 15.07.02, що було встановлено рішенням господарського суду від 16.11.04 по справі 10/160. Щодо згадуваних в постанові Вищого господарського суду документів зокрема: податкових накладних, виданих позивачем нашому підприємству на переданий газ, книги обліку придбання товарів (робіт послуг) за спірний період то в зв'язку з закінченням строку зберігання такі на підприємстві відсутні.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи,
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 21.09.2009 року у справі № 10/216
суд встановив:
30.10.2002р. між ДК „Газ України” та ВАТ „Закарпатгаз” було укладено договір №06/02-1634 про надання послуг з транспортування природного газу в 2002р., за умовами якого Замовник (ДК „Газ України”) зобов'язався передати у 2002р. в мережі Виконавця (ВАТ „Закарпатгаз”), а Виконавець -здійснити транспортування по системі газопроводів, що знаходяться в його господарському підпорядкуванні, природного газу Замовника для потреб підприємств комунальної теплоенергетики та котельних промислових підприємств, що виробляють теплову енергію для потреб населення та бюджетних установ і організацій (Споживачів) (Т-1, а.с. 18-21).
На виконання умов вказаного договору ДК „Газ України” передала в листопаді та грудні 2009 року в систему газопроводів відповідача природний газ відповідно в обсягах 11 713 665 куб.м. та 20 940 829 куб.м., що підтверджується актами виконаних робіт по транспортуванню та реєстрами про споживання природного газу в розрізі підприємств Закарпатської області і відповідачем не заперечується (Т-1 а.с. 29, 30). Зазначене також підтверджується і повним виконанням ДК „Газ України” своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг по транспортуванню природного газу, згідно договору №06/02-1634 від 30.10.2002р. саме відповідно до узгоджених актів виконаних робіт по транспортуванню та реєстрів про споживання природного газу в розрізі підприємств Закарпатської області, в тому числі переданого в систему газопроводів відповідача на транспортування природного газу за спірний період (в листопаді та грудні 2009 року, відповідно в обсягах 11 713 665 куб.м. та 20 940 829 куб.м.). Обставини оплати наданих послуг з транспортування газу за спірний період в указаних обсягах відповідачем не оспорюється та визнається, а також підтверджується долученими до матеріалів справи наявними на даний час у сторін документами про розрахунки за транспортування газу згідно договору №06/02-1634 від 30.10.2002р. (податкові накладні, документи зарахування зустрічних однорідних вимог, складених на виконання договору №06/02-1634 від 30.10.2002р., в т.ч. за спірний період), які представили суду обидві сторони спільно на його вимогу (Т-2, а.с. 42-43, 51-57).
Відповідно до вказаних реєстрів підприємством -„Мукачівтеплокомуненерго” (Мукачівське міське комунальне підприємство „Мукачівтепло”) за договором №06/02-959-ТЕ-12 в листопаді 2002 року спожито 1246,175 тис.куб.м. газу та 5290,766 тис.куб.м. -в грудні 2002р. Між тим, рішенням господарського суду Закарпатської області по справі 10/160 встановлено, що покупцем Мукачівським ПТМ було отримано в листопаді 2002р. природний газ тільки в обсязі 1031, 339 тис. куб.м., в грудні 2002р. - 3395,091 тис. куб.м., тобто на 214,836 тис. куб.м. -в листопаді, та на 1895, 675 тис. куб.м. -в грудні менше, ніж зазначено в реєстрах і було виділено ДК „Газ України” для покупця (Т-1, а.с. 31-33). Дана обставина підтверджується і підписаним між ВАТ „Закарпатгаз” та ММКП „Мукачівтепло” актом звірки спожитого газу в розрізі договорів періоду 2002-2003 р.р. (Т-1, а.с. 28).
Заявлена позивачем по даній справі сума 467 140,51грн. складає вартісний еквівалент саме вищевказаної різниці обсягів природного газу, який був фактично переданий для транспортування, послуги з яких позивачем були оплачені відповідно до обумовленого договором тарифу, однак не доставленого відповідачем кінцевому споживачу. За таких обставин, враховуючи вищенаведене в сукупності заявлені позивачем вимоги про стягнення суми 467140,51грн., як збитки, які понесені внаслідок неотримання вартості природного газу та неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, обумовлені ст.ст. 16, 22, 623, 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 306, 224 ГК України.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 21.09.2009 року у справі № 10/216
Поряд з цим, в ході судового розгляду відповідач подав письмовий відзив на позов в якому проти позову заперечив і просить в задоволенні позову відмовити з мотивів пропуску заявником строку позовної давності. При цьому покликається на вимоги ст. 256, ч. 4 ст. 267 ЦК України (Т-2, а.с. 41, Т-1, а.с. 74-75).
В силу п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільних кодексом України, положення Цивільного кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до п. 6 Перехідних положень Цивільного кодексу України правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України. ЦК України набув чинності з 1 січня 2004 р., тобто до закінчення строку пред'явлення даного позову. Згідно ст. 256 позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 коментованого закону), при цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (ст. 261). Відповідно до положень ч.2, 3, 4 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з наведених заявником у позові доводів, про обставини, які спонукали його вдатися до судового захисту своїх прав позивач дізнався з рішення господарського суду Закарпатської області від 16.11.2004 року по справі №10/160, яке було залишено без змін постановами від 2-16 лютого 2005 року та 01.07.2005 апеляційної та касаційної інстанцій відповідно і вступило в законну силу з моменту проголошення рішення Львівським апеляційним господарським судом (Т-1, а.с. 137). Між тим, з даним позовом ДК „Газ України” звернувся до суду тільки листопаді 2008 року, тобто з пропуском встановленого законом строку позовної давності. При цьому письмових пояснень чи заперечень по суті поданої відповідачем заяви щодо застосування строку позовної давності в ході судового розгляду позивач не надав та не навів, в тому числі на вимогу суду вміщену в ухвалі по справі від 09.09.2009 року, обґрунтувань пропущення позовної давності з поважних причин не зазначав, і такі в справі відсутні. Висловлені в ході судового засідання уповноваженим представником позивача доводи, щодо відсутності підстав для застосування позовної давності, з мотивів передбачених абз.3 ст.83 ЦК Української РСР (1963р.) не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищенаведеним, крім цього вказана правова норма встановлює, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння.
Зважаючи на викладене в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 21.09.2009 року у справі № 10/216
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
В зв'язку з складністю спору та виготовлення рішення, оголошенням в судовому засіданні 21.09.2009 року лише вступної і резолютивної частини рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 05.10.2009 року.
Суддя В.Кривка