Справа 127/20760/13-к
Провадження 1-кс/127/4814/13
16 жовтня 2013 року
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області Клапоущак С.Ю., при секретарі Гнасько Н.О., за участю прокурора Ільницького І.І., захисника ОСОБА_1, перекладача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3 про видачу (екстрадицію) ОСОБА_4 ОСОБА_5 від 12.08.2013 року, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга захисника ОСОБА_1 на постанову заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3 від 12.08.2013р. про видачу (екстрадицію) громадянина ОСОБА_6 ОСОБА_5 ОСОБА_4.
Скарга мотивована збігом за українським законодавством строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, а також неналежної ідентифікацією особи, яка запитується до видачі, з ОСОБА_5
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 уточнила свої вимоги і просила скасувати постанову заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3 від 12.08.2013р. в частині видачі до Польської ОСОБА_7 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 параграф 1 Кримінального кодексу ОСОБА_9.
В судовому засіданні ОСОБА_5 ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_1 підтримали скаргу з підстав, викладених в ній. Також ОСОБА_1 вказала, що постановою від 11 вересня 2008 року ОСОБА_5 ОСОБА_8 оголошено в розшук за вчинення злочинів в період з 10 грудня 1996 року до 11 серпня 1998 року, а тому станом на день винесення оскаржуваної постанови збігли строки давності для притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності.
Крім того, захисник ОСОБА_1 додатково пояснила, що з огляду на дату вчинення останнього злочину, станом на 17.09.2013р. збігли строки давності за законодавством України притягнення до кримінальної відповідальності, а відтак здійснити видачу ОСОБА_5 неможливо.
Прокурор в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги.
Вислухавши думку ОСОБА_5, його захисника та прокурора, дослідивши матеріали скарги, вважаю, що дана скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.
Згідно ст. 9 ч. 1 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 року, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» з окремим заявами і застереженнями було ратифіковано Європейську конвенцію про видачу правопорушників, 1957 рік, Додатковий протокол 1975 року та Другий додатковий протокол 1978 року до Конвенції, підписані від імені України 29 травня 1997 року в м. Страсбурзі.
Також Постановою Верховної Ради України № 3941-ХІІ від 04.02.1994р. було ратифіковано Договір між Україною і ОСОБА_9 "Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах".
Таким чином, питання щодо видачі правопорушників (екстрадицію) врегульовані міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України.
Крім того, дані питання також врегульовані гл. 44 КПК України в редакції 2012р..
Системний аналіз зазначених нормативно-правових актів надає підстави для висновку, що видача правопорушників (екстрадиція) - це сукупність заходів щодо видачі особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.
В матеріалах екстрадиційної перевірки, оглянутих судом, міститься клопотання заступника окружного прокурора в місті Слупськ Республіки Польща від 13.09.2012 року про тимчасове взяття під варту і екстрадицію до ОСОБА_9 ОСОБА_5 у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи по його обвинуваченню за параграфом 1 ст. 286 КК РП (шахрайські дії) та парарафом 1 ст. 209 КК РП (ухилення від сплати аліментів). Інкриміновані йому злочини згідно діючому законодавству ОСОБА_9 передбачають строк давності до 2021-2024 років.
Запит компетентного органу ОСОБА_9 про надання міжнародної правової допомоги, у даному випадку здійснення екстрадиції ОСОБА_5 ОСОБА_8 до ОСОБА_9, надійшов до Генеральної прокуратури України, яка згідно п. 3 Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» № 43/98-ВР від 16.01.1998р. (із змінами) є органом, якому надаються повноваження згідно з пунктом 1 статті 12 Конвенції в редакції Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції щодо екстрадиції у справах на стадії досудового слідства.
17.10.2012р. ОСОБА_5 затримано на території Вінницької області.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.10.2012 року було задоволено подання прокурора Вінницької області і застосовано до ОСОБА_4 ОСОБА_5 екскрадиційний арешт до вирішення Генеральною прокуратурою України питання про його видачу та фактичної передачі до ОСОБА_9.
В даний час він утримується в СІЗО Вінницької установи виконання покарань УДПтСУ (№1).
12.08.2013 заступником Генерального прокурора України ОСОБА_3 винесено постанову про видачу ОСОБА_5 до Польської ОСОБА_9 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 параграфом 1 КК Польщі.
Як убачається із наданої прокурором копії постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3 від 12.08.2013р., з її змістом ОСОБА_5 ознайомлений 14.08.2013р.
30.08.2013р. до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга захисника ОСОБА_1, яка згідно відбитку поштового штемпеля здана на поштове відділення 27.08.2013р.
Таким чином, скарга захисника ОСОБА_1 згідно ст. 116 КПК України подана з додержанням строків оскарження.
Розгляд даної скарги був призначений на 4 вересня 2013 року в строки, передбачені ст. 591 КПК України.
Однак, в зв'язку з етапуванням ОСОБА_5 3.09.2013 року до СІЗО м. Львова (згідно повідомлення Вінницької УВП УДПтС України) та неможливістю розгляду скарги у його відсутності з огляду на вимоги ст. 591 КПК України, за ч. 3 якої судовий розгляд скарги проводиться за участю прокурора, який проводив екстрадиційну перевірку, особи щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисника, судом вживались заходи щодо його етапування до Вінницької установи виконання покарань №1 для забезпечення його особистої участі в судовому засіданні.
Згідно ст. 10 «Європейської конвенції про видачу правопорушників» видача не здійснюється, якщо відповідна особа, згідно із законодавством запитуючої або запитуваної Сторони, не підлягає переслідуванню чи покаранню у зв'язку із закінченням строку давності.
Згідно ст. 61 ч. 1 п. 3) Договору між Україною і ОСОБА_9 про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах видача не відбувається, якщо: згідно з законодавством запитуваної Договірної Сторони кримінальне розслідування не може бути розпочате, або вирок не може бути виконаний внаслідок закінчення строку давності або інших законних підстав.
Згідно ст. 589 ч. 1 п. 3 КПК України у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо: закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу.
Як убачається із постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3 від 12.08.2013р., інкриміновані ОСОБА_5 злочини за законодавством України відповідають ч. 2 ст. 143 КК України 1963 року(шахрайські дії щодо фізичних осіб), ч. 3 ст. 83 КК України 1960 (шахрайські дії щодо банківських установ) року, ч. 1 ст. 164 КК України 1960 року (ухилення від сплати аліментів). На сьогоднішній день дії ОСОБА_5 за фактами вчинення ним шахрайства стосовно фізичних осіб та банківських установ охоплюються ч. 3 ст. 190 КК України 2001 року. Санкція даної статті передбачає покарання від 3 до 8 років позбавлення фолі, що є більш м'яким, як за ч. 3 ст. 83 КК України 1960 року, якою передбачено покарання від 5 до 15 років позбавлення волі. Таким чином, як зазначено в постанови, ОСОБА_5В підлягає видачі за шахрайство, вчинене повторно у великих розмірах.
Разом з цим, як вбачається із клопотання заступника окружного прокурора в місті Слупськ Республіки Польща від 13.09.2012 року про тимчасове взяття під варту і екстрадицію до ОСОБА_9, перший епізод шахрайства, інкримінований ОСОБА_5, датований 10.12.1996 року, а останній епізод шахрайства, інкримінований ОСОБА_5, датований 11.08.1999р.
Таким чином, перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зважаючи на переривання у зв'язку з вчиненням нових епізодів шахрайства, остаточно розпочався, виходячи з приписів ст. 49 ч. 1 КК України, з 11.08.1999р.
11.09.2008 року у зв'язку з оголошенням ОСОБА_5 в розшук прокурором Районної прокуратури в Слупську перебіг строків даності було зупинено.
Посилання адвоката ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_5 оголошено в розшук за вчинення злочинів з 10 грудня 1996 року до 11 серпня 1998 року, а за вчинення злочинів до 11.08.1999 року його не оголошено в розшук, в зв'язку з чим минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності судом до уваги не беруться, оскільки зі змісту ч. 2 ст. 49 КК України вбачається, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. В даній статті не вказано, що особа має ухилитись від досудового слідства за конкретний епізод злочину, а тому будь-яке ухилення особи від слідства та суду зупиняє перебіг давності.
У зв'язку з затриманням 17.10.2012 року ОСОБА_5 перебіг строків давності було відновлено, оскільки зі змісту ст. 49 ч. 2 КК України перебіг давності відновлюється з дня затримання особи.
Згідно ст. 49 ч. 1 п. 4 особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Таким чином, строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 3 ст. 190 КК України, останній епізод якого за повідомленням компетентного органу ОСОБА_9 вчинений 11.08.1999р., збігли 17.09.2013 року.
Дана обставина унеможливлює згідно ст. 589 ч. 1 п. 3 КПК України, за якою у видачі особи іноземній державі відмовляється у разі, якщо закінчилися передбачені законом України строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або виконання вироку за злочин, за який запитано видачу, видачу ОСОБА_5 ОСОБА_4 на запит компетентного органу ОСОБА_9.
Однак рішення про видачу особи (екстрадицію) у відповідності до ч. 1 ст. 590 КПК України виноситься керівником центрального органу України (який за ст. 574 КПК України є Генеральна прокуратура України) або уповноваженою ним особою. Суд не вправі приймати вказане рішення.
Станом на день винесення постанови заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3 про видачу (екстрадицію) - 12 серпня 2013 року строки давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 ОСОБА_4 не минули, а сплили лише 17 вересня 2013 року, тобто на день винесення вказана постанова була законною, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 589, 591 КПК України,
Відмовити захиснику ОСОБА_1 у задоволенні скарги на постанову заступника Генерального прокурора України ОСОБА_3 від 12.08.2013р.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області прокурором, особою, щодо якої прийнято рішення, її захисником чи законним представником протягом п'яти з дня з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили та її виконання.
Суддя