Справа № 127/14990/13-к
Провадження 1-кс/127/4765/13
Іменем України
06.09.2013 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області Клапоущак С.Ю., при секретарі Гнасько Н.О., з участю старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_3, розглянувши скаргу ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 від 15.11.2012 року про закриття кримінальної справи № 12090150,-
26 червня 2013 року до суду надійшла скарга ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 від 15.11.2012 року про закриття кримінальної справи № 12090150, яку мотивовано тим, що слідчий, приймаючи рішення про закриття кримінальної справи не вжив всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи з метою виявлення всіх фактичних обставин справи, які існували в умовах дорожньо-транспортної пригоди, а також в порушення вимог ст. 67 КПК 1960 року, крім цього слідчий визнав висновок експерта як доказ, який має наперед встановлену силу в даній кримінальній справі, а відтак оскаржувана постанова про закриття кримінальної справи № 12090150 підлягає скасуванню як винесена незаконно.
Слідчий в своїй постанові про закриття кримінальної справи № 12090150 на підставі п.2 ст.6 КПК України (1960) вказав, що причиною даної дорожньо - транспортної пригоди стало порушення пішоходом ОСОБА_4 вимог п.п.4.1, 4.4, 4.14(а),6.2, 6.6(а) ПДР України, при цьому дані порушення знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками. Наїзд на пішохода стався на смузі руху автомобіля НОМЕР_1, а не на узбіччі чи зустрічній смузі руху для водія ОСОБА_5, при цьому останній рухався в даній дорожній ситуації в межах допустимої безпечної швидкості, в момент виникнення небезпеки для руху діяв відповідно до вимог Правил дорожнього руху України, однак він не мав технічної можливості своїми односторонніми діями попередити наїзд на пішохода ОСОБА_4, тому в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 268 КК україни
В своїй скарзі ОСОБА_2 зазначила, що слідчим було винесено оскаржувану постанову лише на підставі проведеної судової авто - технічної експертизи, яку ОСОБА_2 вважає необґрунтованою та незаконною, зокрема, при складанні висновку експерт не взяв до уваги та не співвставив при експертному дослідженні логічний аналіз та інженерні розрахунки, не долучив необхідних матеріалів, зокрема: протокол огляду місця ДТП, схема ДТП, протокол огляду та перевірки технічного стану транспортного засобу, протокол допиту свідка, не використав під час проведення досліджень, як інформаційні джерела, науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерством юстиції України від 08.10.98. № 53/5.
Також при проведені слідчим слідчих дій 23.10.2010 р. по відтворенню обстановки та обставин подій, слідчий не залучив в якості присутніх потерпілу сторону, а також осіб, які безпосередньо були присутніми при складанні схеми ДТП.
ОСОБА_2 вважає, що висновки експертизи, які взяв до уваги слідчий як основний доказ нелогічні та надумані.
Так відповідно до обставин справи, викладених в експертизі, зі слів водія він допустив наїзд на пішохода, який вів велосипед по проїзній частині дороги в попутному напрямку на відстані 1.65 м. від центру дороги, тобто за словами водія, пішохід не їхав на велосипеді, а йшов пішки і вів велосипед праворуч від себе. Однак у висновку та в матеріалах кримінальної справи, а також на схемі ДТП відсутня будь -яка інформація, яка б підтверджувала на підставі яких розрахунків була визначена відстань пішохода - 1.65 м. від центру дороги. А також у висновку експерта та у постанові слідчого відсутня інформація, яка б підтверджувала з якого боку пішохід вів велосипед, крім інформації, яка була зафіксована зі слів водія ОСОБА_5 Якщо за словами водія він здійснив наїзд на пішохода на початку гальмування і відповідно до вихідних даних експертизи у автомобіля пошкоджена права передня частина автомобіля, то можна зробити висновок, що внаслідок наїзду на пішохода у автомобіля з'явилися пошкодження з переднього правого боку, внаслідок зіткнення саме з пішоходом, а не з велосипедом. Звідси виникає запитання, чому пошкоджена задня частина велосипеда, а конкретніше - задня частина велосипеда практично сплющена.
У пішохода ОСОБА_4 тілесні ушкодження,розташовані у верхній частинні тіла і на голові. Тоді постає питання, чому при зіткненні автомобіля і пішохода останній отримав травми у верхній частині тіла, тоді як висота розміщення пошкодження на автомобілі відповідає висоті нижньої частини тіла пішохода, а там у пішохода відсутні будь-які травми. Крім цього, як видно з схеми ДТП після наїзду на пішохода рух автомобіля різко змінився в ліву сторону, тому постає питання, якщо пішохід вів велосипед з правого боку і задня частина велосипеда була ближчою до автомобіля в момент зіткнення, то як автомобіль міг наїхати на пішохода, не завдавши йому жодних тілесних ушкоджень у нижній частині тіла, при цьому пошкодивши задню частину велосипеда.
Заявниця вважає, що вказаній обставині є тільки одне пояснення, а саме: що пішохід не йшов пішки, а їхав на велосипеді. Ця обставина підтверджується, і схемою ДТП, відповідно до якої видно розміщення учасників ДТП. Як вказано у висновку за словами водія ОСОБА_5 внаслідок наїзду велосипед та пішохід впали праворуч від нього, але відповідно до схеми ДТП чітко видно відстань, на якій один від одного лежать речі.
Відповідно до схеми ДТП видно, що пішохід та велосипед знаходяться від місця зіткнення на відстані більше 14 м. і майже 20 м. відповідно. Постає питання, як можуть опинитися на такій відстані від місця зіткнення труп пішохода та велосипед, якщо за висновками експертизи вони впали праворуч, а тому не могли відлетіти на таку відстань, за умови екстреного гальмування при швидкості руху не більше 89.3 км.\год. Якщо подумки відтворити черговість подій в ДТП та дії їх учасників, можна прийти до висновку, що ОСОБА_4 їхав на велосипеді, в свою чергу водій ОСОБА_5 на великій швидкості рухався в сторону с. Дружелюбівки, тому він побачив велосипедиста майже перед самим зіткненням, що підтверджується відсутністю сліду юзу автомобіля, який виникає в разі екстреного гальмування, та різкої зміни руху автомобіля в ліву сторону після зіткнення, а тому не міг уникнути сильного удару в задню частину велосипеда, на якому їхав ОСОБА_4, тобто практично «вибив» велосипед з під потерпілого, внаслідок якого ОСОБА_4 відлетів на 14 м, а велосипед від удару майже на 20 м. При падінні на землю ОСОБА_4 отримав виключно тяжкі тілесні ушкодження голови та перелом ребер, які можуть виникнути тільки при падінні і ударі об асфальтне покриття дороги.
Заявниця вважає, що у зв'язку з викладеними обставинами слідчий повинен був призначити повторну авто технічну експертизу.
Враховуючи вищевказане ОСОБА_2 вважає висновок слідчого у оскаржуваній постанові передчасним та необгрунтованим, при винесені оспорюваної постанови слідчим порушено норми процесуального та кримінального права. Просила скаргу задоволити та скасувати постанову старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 від 15.11.2012 року про закриття кримінальної справи № 12090150 як незаконну.
В судовому засіданні ОСОБА_2 Л.А. та її представник ОСОБА_3 підтримали скаргу з викладених у ній підстав.
Слідчий Татарченко Р.С. заперечив проти задоволення скарги, пославшись на те, що постанова є обґрунтованою та винесена з дотриманням вимог КПК України 1960 р.
Заслухавши пояснення ОСОБА_6 іі представника ОСОБА_3, слідчого Татарченко Р.С., перевіривши доводи скарги та матеріали кримінальної справи №12090150, вважаю, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а постанова старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 від 15.11.2012 року про закриття кримінальної справи № 12090150 скасуванню з наступних підстав.
Згідно п. 5 інформаційного листа ВССУ № 1735/0/4-12 від 26.11.2012 року якщо до суду першої інстанції 19 листопада 2012 року чи раніше (згідно з реєстраційним штампом) надійшла скарга на постанову про закриття кримінальної справи, суд, з огляду на положення п. 7 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, має розглянути відповідну скаргу, керуючись положеннями КПК 1960 року.
Оскільки оскаржувана постанова старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 про закриття кримінальної справи № 12090150 винесена 15.11.2012 року, тобто до 19 листопада 2012 року, тому підлягає розгляду згідно положень КПК 1960 року.
Під час розгляду скарги встановлено, що слідчим в порушення вимог ст. ст. 22, 66, 67,103,114 КПК України не вжито всіх передбачених процесуальним законом заходів, спрямованих на встановлення наявності чи відсутності фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження, в мотивувальній частині оскаржуваної постанови слідчий послався лише на висновок експерта, який на думку суду має багато суперечностей, про що вказувала ОСОБА_6 Разом з тим, пояснення скаржниці мають суттєве значення для розслідування кримінальної справи №12090150. Слідчим не було перевірено той факт, що згідно висновку експерта №197 від 2.10.2012 року у ОСОБА_4 ушкоджень, характерних для шляхо-транспортної пригоди, а саме наявність ушкроджень на нижніх кінцівках при первичному контакті з транспортним засобом не виявлено, хоча слідчим встановлено, що ОСОБА_4 не їхав, а вів велосипед, а тому при зіткненні з транспортним засобом слідчим не перевірено характер, розташування на тілі тілесних ушкоджень та можливий механізм їх нанесення.
Крім того, слідчим при проведені слідчих дій 23.10.2010 р. по відтворенню обстановки та обставин подій, слідчий не залучив в якості присутніх потерпілу сторону, а також осіб, які безпосередньо були присутніми при складанні схеми ДТП, Слідчий належним чином не спростував та не перевірив факт того, що ОСОБА_4 можливо перед зіткненням рувався на велосипеді.
За наведених підстав оскаржувана постанова є незаконною, оскільки містить істотні суперечності, що полягають у ствердженні про необгунтованість закриття вказаної кримінальної справи.
Керуючись ст. ст. 97, 236-1, 236-5, 236-6 КПК України (1960 року), п.7 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України,
Скаргу ОСОБА_2 та її представника адвоката ОСОБА_3 задоволити.
Постанову старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_1 від 15.11.2012 року про закриття кримінальної справи №12090150 скасувати, кримінальну справу № 12090150 направити прокурору для відновлення слідства.
На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 7 діб з дня її винесення
Суддя: