10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
іменем України
"01" березня 2011 р. Справа № 2-а-217/10
номер рядка статистичного звіту 10.3.1
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Зарудяної Л.О.
ОСОБА_1,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області, смт Черняхів Житомирської області
на постанову Черняхівського районного суду Житомирської області
від "20" грудня 2010 р. у справі № 2-а-217/10
за позовом ОСОБА_2, с.Велика Горбаша Черняхівського району Житомирської області
до Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області, смт Черняхів Житомирської області
про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з червня 2010р. по вересень 2010р. ,
Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.12.2010р. у даній справі (а.с.16) позов було задоволено: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_2 соціальної допомоги як дитині війни за період з червня 2010р. по грудень 2010р; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області провести нарахування та виплатити на користь ОСОБА_2 недоплачену соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з червня 2010р.по грудень 2010р. з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с.19-24), в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.8 Конституції України, ст.9, частин 1 та 3 статті 86, ст.ст.159,163 КАС України, неврахування того факту, що відповідач не є розпорядником коштів Державного бюджету України, а також того, що відповідно до змісту ч.3 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, може застосовуватись виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, але не до розмірів підвищень до пенсій, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Також, на думку скаржника, суд всупереч приписів ст.99 КАС України застосував шестимісячний строк (замість місячного) щодо вимоги про виплату підвищення до пенсії, яка по суті є тотожною стягненню грошових коштів, та безпідставно вийшов за межі позовних вимог.
Позивачка письмових заперечень на апеляційну скаргу не подала.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження.
З врахуванням приписів вищевказаної статті, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 08.12.2010р. ОСОБА_2 звернулась до Черняхівського районного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з червня 2010р. по вересень 2010р. та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі нарахувати та виплатити надбавку до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (а.с.1-2).
З наявного в матеріалах справи посвідчення №114157 (а.с.4) вбачається, що ОСОБА_2 має статус дитини війни та має право на пільги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно змін, внесених Законом України від 28.12.2007р. №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (п.п.2 п.4.1 розділу ІІ) частину 1 статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".
Однак, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, вказані зміни визнано неконституційними, а отже ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має застосовуватись у чинній редакції.
Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, і не підлягає застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус дитини війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з огляду на таке.
Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999р. №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.
З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Розмір прожиткового мінімуму у 2010 році для осіб, що втратили працездатність визначено статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік".
Так, прожитковий мінімум для вказаної категорії осіб становить: 695 грн. - у період з 01 січня 2010р. по 31 березня 2010р., 706 грн. - у період з 01 квітня 2010р. по 30 червня 2010р., 709 грн. - у період з 01 липня 2010р. по 30 вересня 2010р., 723 грн. - у період з 01 жовтня 2010р. по 30 листопада 2010р., 734 грн. - у період з 01 грудня 2010р. по 31 грудня 2010р.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
У пункті 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. "Про Положення про Пенсійний фонд України" Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Тому, беручи до уваги те, що згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачці мало проводитись нарахування та виплата підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
За наведеного, доводи відповідача про те, що він не являється розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому невзмозі здійснити виплату позивачці соціальної допомоги у встановлених законодавством порядку та розмірі, судом не приймаються до уваги.
Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Законом, який встановлює доплату до пенсії особам, які мають статус дитини війни, є Закон України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в 2010 році не зупинено.
Отже, відповідач у 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та провести ОСОБА_2 відповідні нарахування та виплати з врахуванням фактично виплачених сум щомісячного підвищення до пенсії за 2010 рік.
При цьому, суд враховує наступне.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно ухвали від 20.12.2010р. судом першої інстанції, з врахуванням наведених приписів процесуального законодавства та зважаючи на неподання позивачкою клопотання про поновлення пропущеного строку, було залишено без розгляду позов позивачки в частині її вимог за квітень-травень 2010р.,проте, суд не врахував, що позов останньою був поданий 08.12.2010р.,а отже підлягав залишенню без розгляду по 07.06.2010р.
Таким чином, колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачці підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, є протиправною, починаючи з 08.06.2010р
Одночасно, суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з висновком місцевого суду з посиланням на норми ст.11 КАС України про доцільність виходу за межі позовних вимог для повного захисту прав позивачки, однак, вважає, що останній припустився помилки, взявши до уваги період після прийняття постанови (з 21.12.2010р. по 31.12.2010р.) й задовольнивши позов в цій частині, адже відповідно до ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк, не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, а тому на час прийняття постанови (20.12.2010р.) факт порушення права позивачки на виплату їй за вказаний період підвищення до пенсії відсутній.
Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, судова колегія приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачці підвищення до пенсії за період з 08.06.2010р. по 20.12.2010р. у розмірі, встановленому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (як вбачається з довідки Управління Пенсійного Фонду України в Черняхівському районі від 13.12.2010р. № 1309, а.с.14, позивачці було нараховано лише по 49,80 грн. в місяць).
За наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі з врахуванням приписів ст.ст.198,201,202 КАС України підлягає як частковій зміні, так і частковому скасуванню, а апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області - частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.197, 198, 201, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Черняхівському районі Житомирської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.12.2010р. у справі 2-а-217/10 в частині задоволення позовних вимог за період з 01.06.2010р. по 07.06.2010р. та залишити їх без розгляду за вказаний період, та змінити постанову.
Абзаци перший-четвертий викласти в такій редакції:
"Позов ОСОБА_2, 16.05.1936р.н.,прож. ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент.код НОМЕР_1, до Управління Пенсійного Фонду в Черняхівському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за червень-вересень 2010р. задовольнити частково.
Вийти за межі позовних вимог.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 8червня 2010р. по 20грудня 2010р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Черняхівському районі Житомирської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 8червня 2010р.по 20грудня 2010р. "
В частині вимог за період з 01.06.2010р. по 07.06.2010р. позов залишити без розгляду.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.С. Пасічник
судді: Л.О. Зарудяна
ОСОБА_1
Віддрук. 3 прим:
1 - до справи.
2 - позивачці (вул.Житомирська, 3, с.Велика Горбаша Черняхівського району Житомирської області),
3 - відповідачу (майдан Рад, 2, смт Черняхів Житомирської області)