19.04.2012
Справа № 2-А-4039/11
2 квітня 2012 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого -судді Шишкіна О.В.,
при секретарях - Тищенко А.М., Деркач М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського міського центру зайнятості про стягнення допомоги по безробіттю, моральної шкоди, зобов'язання провести компенсацію та індексацію грошової допомоги по безробіттю, стягнення понесених судових витрат, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківського міського центру зайнятості, в якому після уточнення просить стягнути з відповідача суму допомоги по безробіттю у розмірі 11 300 грн, суму завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 1 500 грн., зобов'язати відповідача провести компенсацію та індексацію грошової допомоги по безробіттю та стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 49,45 грн.
В судовому засіданні позивач адміністративний позов підтримав, наполягаючи на його задоволенні.
Представник Харківського міського центру зайнятості проти позову заперечував частково, вважав за можливе стягнути на користь позивача допомогу по безробіттю у розмірі 8424, 63 грн., в іншій частині просить позов залишити без задоволення.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, оценивши надані сторонами докази, вважає за необхідне позов задовольнити частково.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»порядок надання допомоги по безробіттю встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Порядок виплати допомоги по безробіттю регулюється «Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року.
Матеріалами справи встановлено, що позивач повторно звернувся за працевлаштуванням до Харківського міського центру зайнятості та перебував на обліку з 17.09.2010 року по 11.09.2011 року.
17.09.2010 року позивачу надано статус безробітного, як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу.
Згідно запису трудової книжки, нарахування виплати допомоги по безробіттю розпочато з 17.09.2010 року (а.с. 13).
Виплату допомоги по безробіттю призначено відповідно до п.2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу з 17.09.2010 року.
Відповідно до п.1 ст. 23 Закону допомога по безробіттю застрахованим особам, визначеним в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Згідно довідки про середню заробітну плату №74 від 15.09.2010 року середньоденна заробітна плата складала 32,56 грн. (а.с.32).
У зв'язку з тим, що розмір допомоги по безробіттю, розрахований виходячи з середньоденної заробітної плати по довідці, менше мінімальної допомоги по безробіттю для застрахованих осіб, допомога по безробіттю нараховується та виплачується з розрахунку мінімальної допомоги по безробіттю для застрахованих осіб.
Відповідно до п.3 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»до стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір виплат, передбачених ч.2 та ч.4 ст. 23, абзацом 2 ч.1 та ч.2 ст. 28, ст.29, ч.1 ст. 33 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку одночасно з встановленням розміру страхових внесків виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2010 рік»та Законом України «Про затвердження прожиткового мінімуму на 2011 рік»прожитковий мінімум для працездатних осіб складав: у вересні 2010 року -888 грн., з жовтня -907 грн., у грудні -922 грн., з січня 2011 року - 941 грн., з квітня -960 грн.
Постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття №190 від 19.08.2010 року та постановою Правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття «Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю у 2011 році» від 16.12.2010 року №227, встановлені виплати, передбачені частиною 1 ст. 23, з урахуванням норм, передбачених в абзаці 5 п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»у розмірі: з 1 вересня 2010 року -не менше 665 грн., з 1 жовтня -не менше 680 грн., з 1 грудня -не менше 700 грн., з січня 2011 року -не менше 714 грн., з квітня -не менше 729 грн.
Таким чином, позивачу за період з 17.09.2010 року по 11.09.2011 року була нарахована допомога по безробіттю у розмірі 8424 грн. 63 коп., яка підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Відповідно до п.1.3 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, допомога по безробіттю призначається центрами зайнятості, на які покладено функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду, за місцем перебування безробітного на обліку та виплачується в установленому порядку через банківські установи.
Відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»центри зайнятості мають право виплачувати допомогу по безробіттю лише через банківські установи, як це передбачено вищевказаним Порядком.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити індексацію та компенсацію допомоги по безробіттю, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається з матеріалів справи, нарахування допомоги по безробіттю позивачу здійснювалася відповідно до вимог діючого законодавства, в тому числі й її індексацією.
Відповідно до п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001 року.
Згідно п.3 даного Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі соціальні виплати, до переліку яких включено й допомогу по безробіттю.
Відповідно до п.6 даного Порядку своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.
Судом встановлено, що затримка у виплаті допомоги по безробіттю сталася не з вини центру зайнятості, а тому відсутні будь які правові підстави для задоволення позову в цієї частині.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пунктом 3 Постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди»встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд зазначає, що позивачем не зазначено та не доведено суду, в чому полягала ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується. Вимога позивача стосовно відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст. 87 КАС України встановлений вичерпний перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати, пов'язані з виконанням комп'ютерних і копіювальних робіт не є видом судових витрат, а тому не підлягають стягненню на користь позивача.
На користь позивача відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.71, 160-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Стягнути з Харківського міського центру зайнятості на користь ОСОБА_1 нараховану суму допомоги по безробіттю у розмірі 8424 (вісім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 63 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 3,40 грн.
В іншій частині позовних вимог -відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанову складено і віддруковано суддею в нарадчій кімнаті.
Cуддя: