Апеляційний суд Рівненської області
У Х В А Л А копія:
05 березня 2012 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого Шпинти М.Д.
Суддів: Коробова О.К., Сачука В.І.
За участю прокурора Скобуха М.І.
захисника-адвоката ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 24 лютого 2012 року.
Цією постановою задоволено подання слідчого з ОВС СВ прокуратури Рівненської області (далі слідчий), погоджене з заст. прокурора Рівненської області про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, уродженця і жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого на посаді Милятинського сільського голови Острозького району Рівненської області, раніше не судимого.
Задовольняючи подання, суд у постанові зазначив, що хоча ОСОБА_2 і має постійне місце проживання та роботи, але матеріали справи дають підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у справі, оскільки він, будучи посадовою особою -головою сільської ради може вплинути на свідків -депутатів Милятинської сільської ради щодо встановлення істини у справі з метою уникнути кримінальної відповідальності. Крім того, при затриманні намагався викинути з кишені отримані грошові кошти в якості хабара, що свідчить про його намагання уникнути від кримінальної відповідальності.
В поданих апеляціях обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник-адвокат ОСОБА_1 просять постанову суду скасувати та обрати інший запобіжний захід, не пов”язаний із триманням під вартою. При цьому зазначають, що обвинувачений наміру ухилятись від слідства та суду немає, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, що в судовому засіданні ні слідчий, ні прокурор не навели достатньо даних, що він буде чинити тиск на свідків.
В суді апеляційної інстанції захисник-адвокат ОСОБА_1 пояснив, що в суді першої інстанції питання про альтернативні запобіжні заходи не обговорювалось. Дружина обвинуваченого готова внести кошти для застави.
Прокурор Скобух М.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, також пояснив, що питання про обрання ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу не обговорювалось. Крім того, обрання запобіжного заходу саме у вигляді взяття під варту, він обгрунтовує лише тяжкістю злочину, за ознаками якого порушена справа, а також тим, що обвинувачений при його затриманні викинув гроші, які він отримав як хабар. При цьому пояснити попередню кваліфікацію дій обвинуваченого прокурор не зміг пояснити, заявивши, що на його думку, ОСОБА_2 лише здійснював вплив на депутатів при прийнятті рішення сільської ради, а не отримував хабар за пнрийняття рішегння з використанням своїх службових повноважень. Чому ці дії слідчий кваліфікує за ст.368 КК, не за ст.369-2 КК пояснити не може.
Заслухавши суддю-доповідача, прохання обвинуваченого та його захисника-адвоката, які просять постанову суду скасувати та обрати інший запобіжний захід, не пов”язаний із триманням під вартою, прохання прокурора про залишення постанови без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню підлягає частково, виходячи з наступного.
Відповідно до подання слідчого відносно ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. При цьому слідчий вказує, що, незважаючи на те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання та роботи, матеріали справи дають підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у справі, впливати на свідків. Крім того, ОСОБА_2 працездатний, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утримання під вартою, не страждає, одружений, має постійне місце проживання та роботи. Враховуючи вказані обставини, слідчий вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Однак, як убачається із подання слідчого у ньому не наведено аргументів чому він вважає, що ОСОБА_2 необхідно обрати запобіжний захід саме -взяття під варту, та не наведено переконливих мотивів, які б давали можливість вважати, що обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства чи суду та перешкоджатиме встановленню істини у справі, а інші (менш суворі) запобіжні заходи не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов”язків. Нема таких даних і в постанові суду. Доводи захисника про неврахування хвороб обвинуваченого при обранні запобіжного заходу прокурор не спростовує.
Із матеріалів справи видно, що обвинувачений за місцем проживання характеризується позитивно, від проведення слідчих дій не ухиляється, наміру впливати на хід слідства не має, має постійне місце проживання і роботи, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Захисник надав апеляційному суду довідку про наявність у ОСОБА_2 ряду хронічних хвороб. Прокурор 6не заперечив проти врахування даних цієї довідки при прийнятті рішення.
Слідчий та прокурор в місцевому суді настоюючи на тому, що до підозрюваного може бути застосований лише найбільш суворий запобіжний захід ніяких доводів для цього, крім посилання на тяжкість злочину, у вчиненні якого вони підозрюють ОСОБА_2 не навели, а також в апеляційному суду не змогли пояснити, чому при порушенні кримінальної справи кваліфікували дії останнього саме за ч.3 ст.368 КК України при тому, що вони переконані, що він сам особисто не міг використати свої повноваження у вирішенні питання, за який йому дали хабар, а лише хотів застосувати вплив на депутатів сільської ради.
Ч.2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
За роз”ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 „Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” (з наступними змінами і доповненнями) суди при ви рішенні питань, пов”язаних із обранням запобіжного заходу у вигляді взяття під варту мають додержувати вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.Х1.50) і ст.14 КПК, відповідно до яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою.
Ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у справі „Осипенко проти України” (заява №4634/04, рішення від 09.11.2010 р.) Європейський Суд встановив порушення п.3 ст.5 Конвенції у зв”язку тим, що рішення суду не містило належних і достатніх у сенсі практики Європейського Суду підстав для такого тримання особи під вартою і що міський суд не розглядав можливості застосування до заявника альтернативного запобіжного заходу.
За таких обставин обгрунтовуючи необхідність застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з посиланням на тяжкість злочину, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_2 є непереконливим. З огляду на наведене суд мав з”ясувати інші обставини, які відповідно до вимог ст.150 КПК України потрібно враховувати при застосуванні запобіжного заходу, а також обговорити можливість застосування альтернативних запобіжних заходів.
Вказані порушення кримінально-процесуального законодавства, колегія суддів визнає істотними та такими, що виключали можливість прийняття постанови, що відповідно до вимог ч.2 ст.374 КПК України є підставою для її скасування та направлення справи на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді подання суду першої інстанції необхідно його розглянути відповідно до вимог закону та прийняти законне і обгрунтоване рішення, обгрунтувавши висновок про можливість чи неможливість застосування інших (більш м"яких) запобіжних заходів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів ,-
Ухвалила:
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника-адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Рівненського міського суду від 24 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею.
Дати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_2 на строк не більше 72-х годин та доставку його в суд першої інстанції.
Головуючий підпис
судді підписи
З оригіналом згідно: суддя-доповідач: ОСОБА_3