Номер провадження 2/289/194/15
Справа № 289/35/15-ц
25.08.2015 м.Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого Невмержицький І. М.
при секретарі - Шуба В.М.
з участю представника позивачки - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Радомишльському районному суді Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, розподіл його та визнання права власності на 1/2 його частину в майні подружжя набутого ними в період шлюбу,
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 в якому просить суд визнати майно спільною сумісною власністю подружжя, поділити між ними дане майно та визнати за нею право власності на 1/2 частину в майні подружжя набутого ними в період шлюбу. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила,що з 29 липня 2006 року по 23 грудня 2010 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 23 грудня 2010 року шлюб між позивачкою та відповідачем розірваний.За період шлюбу позивачкою та відповідачем було спільно набуто майно,яке вона вважає спільною сумісною власністю подружжя та яке набуте ними в період шлюбу, а саме: автомобіль марки - «VOLKSWAGEN LT-28»,2001 року випуску, державний реєстраційний знак - НОМЕР_1, який знаходиться на реєстраційному обліку в Радомишльському МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області згідно Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 від 10.08.2006 року і зареєстрований на ім»я відповідача. У зв»язку з тим, що на даний час між сторонами не досягнуто домовленості про спільне розпорядження майном придбаним під час перебування у шлюбі, відповідач відмовляється визнавати за позивачкою її право на рівну частку у зазначену вище майні, а позивачка вважає, що вказане майно було придбане нею та ОСОБА_3 за спільні кошти під час шлюбу, тому вона просить визнати зазначене майно спільною сумісною власності подружжя та визнати за нею право власності на 1/2 частину вищевказаного автомобіля.
Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги своєї довірительки підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений, до суду надіслав письмову заяву,просив справу розглянути без них,з позовними вимогами не погодився та просив вирішити питання щодо скасування заходів забезпечення позову.
Вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупноств,судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини,встановлені судовим Рішенням у цивільній,господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлені ці обставини.
Так,Рішенням Радомишльського районного суду в Житомирській області від 02 червня 2014 року(Справа №289/406/14-ц) задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, розподіл його та визнання права власності на 1/2 його частину в майні подружжя набутого ними в період шлюбу(а.с.6-7).
В судовому засіданні встановлено,що сторони у справі з 29 липня 2006 року по 23 грудня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі,що підтверджується Свідоцтвом про одруження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області 29 липня 2006 року, актовий запис №63.Шлюб між сторонами розірваний Рішенням Печерського районного суду м.Києва 23 грудня 2010 року.
Як вбачається з матеріалів справи автомобіль марки «VOLKSWAGEN LT-28»,2001 року випуску,державний реєстраційний знак - НОМЕР_1, який знаходиться на реєстраційному обліку в Радомишльському МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області згідно Свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 від 10.08.2006 року і зареєстрований на ім»я відповідача з зазначеної вище дати,тобто під час перебування сторін у справі в зареєстрованому шлюбі(а.с.8-10).
Відповідно до ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Також, відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Крім того ч. 2 ст. 372 ЦК України також встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
В судовому засіданні встановлено, що спірний автомобіль набутий подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за час перебування у зареєстрованому шлюбі, а отже належить їм на праві спільної сумісної власності.
Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що спірний автомобіль є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Враховуючи зазначене та встановлені у судовому засіданні обставини,суд прийшов до висновку,що позивачка ОСОБА_2 як така,що перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 у шлюбі на час придбання спірного автомобіля,а тому має право спільної сумісної власності на 1/2 частину згаданого автомобіля і строк на пред»явлення до суду позову не пропустила так як про наявність спірного автомобіля їй стало відомо вже після початку судових спорів.
Таким чином, оцінюючи належність,допустимість і достовір-ність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 про поділ майна та визнання права власності на частину в майні подружжя набутого ними в період шлюбу підлягає задоволенню.
У відповідності до ч.6 ст.154 ЦПК України якщо у задово-ленні позову було відмовлено,провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду,вжиті заходи забезпечення позову застосовую-ться до набрання судовим Рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового Рішення або після цього постановити Ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.
У відповідності до ст.88 ЦПК України,в разі часткового задоволення позову судові витрати присуждаються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог,а відповідачу пропорційно до тієї частини позовних вимог,у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 16, 372, ЦК України, ст.ст. 60, 61, 70 СК України, ст.ст. 81, 116 ЗК України, та керуючись ст.ст. 10,11, 57- 60, 64,88,174,179, 208, 209, 212-215. 218, 294, 296 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3- автомобіль марки - «VOLKSWAGEN LT-28»,2001 року випуску,державний реєстраційний знак - НОМЕР_1.
В порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину автомобіля марки - «VOLKSWAGEN LT-28»,2001 року випуску,державний реєстраційний знак - НОМЕР_1.
Заходи забезпечення позову щодо накладення арешту автомобіля марки «VOLKSWAGEN LT-28»,2001 року випуску,державний реєстраційний знак - НОМЕР_1 - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2 сплаченого нею судового збору по справі в сумі 243 грн.60 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,які не були присутні під час його проголошення мають право оскаржити рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії .
Суддя І. М. Невмержицький