Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 2-а-1989/10
13 грудня 2010 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В. розглянувши справу іа адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (УПФ) України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення «виплаченої надбавки до пенсії, -
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом'до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі про визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про яціальний захист дітей війни», стягнення з відповідача невиплаченої надбавки до пенсії як дитині іійни в сумі 1278,60 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що їй відповідно до Закону України "Про юціальний захист дітей війни" повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, у 2010 році зазначена допомога виплачувалась позивачці в неповному розмірі.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, але в заяві просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача УПФ України в Олевському районі в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив про причини «еявки, тому справа розглядається без його участі. Також від відповідача надійшло письмове аперечення стосовно позову.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується відповідним посвідченням, копією паспорта позивачки.
Позивачка зверталась до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з прохання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії , як дитини війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що підвищення пенсії буде позивачці призначено та виплачено після прийняття Верховною Радою України змін до діючого законодавства, що стверджується листом відповідача.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується шість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).
В даному випадку Закон України “ Про соціальний захист дітей війни “ визначає порядок і розміри надбавки.
Виплата надбавки до пенсії в менших розмірах, є неправомірними, оскільки суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом аконності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні «осадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що іередбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та икон і в України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Іадою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на іідставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі іевідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на юов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує іравовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про іезалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не іідлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються юнституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та (бсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є
f
)динa, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх вердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є ^відчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або шесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є іймеженням прав і свобод і може мати.місце лише у випадках, передбачених Основним Законом "країни (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу релік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а му цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і рантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України « Про соціальний захист ей війни» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове гулювання суспільних відносин.
Також є безпідставним доводи УПФ України в Олевському районі з приводу того, що вони є еналежним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, твердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про правління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого "становою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2 , саме зазначений відповідач забезпечує оєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює рерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є ідповідачем у справах щодо здійснення виплат допомоги до пенсії особам, які підпадають під дію кону України « Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином відповідач неправомірно обмежували позивачку у її праві на отримання дбавки до пенсії в розмірі, зазначеному в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей йни», чим порушили її право на соціальний захист .
Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на имання надбавки як особа, яка є дитиною війни.
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що повідно до положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зазначена бавка призначається і виплачується органами пенсійного фонду .
З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень теріальної підтримки дітей війни, функції щодо призначення та виплати відповідної надбавки до нсії віднесено до компетенції органів пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати зрахунки сум зазначеної надбавки, а також стягувати вказані суми.
Також ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для рнення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється стимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або инна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі зазначеного, суд вважає, що позивачкою не пропущений строк для звернення до у в зв'язку з тим, що позивачка звернулася до суду 22 листопада 2010 року, тобто в межах тимісячного строку з дня звернення до суду,
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до ст. 11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивачки та зобов'язати овідача провести перерахунок та виплату позивачці надбавки до пенсії як дитині війни овідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01 травня року по 01 листопада 2010 року.
Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист |тей війни”, ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському іоні Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої надбавки »пенсії - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської їласті щодо виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі іеншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни» іеправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської бласті провести нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченої надбавки до пенсії к дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01 травня 2010 року по 01 іистопада 2010 року.
Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнити ід сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито”.
ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
В решті позовних вимог ОСОБА_1 ігнатівні відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Київського шеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отриманая копії постанови.
Суддя: ОСОБА_2