Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 2-а-1987/10
10 грудня 2010 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Волощук В.В. розглянувши справу адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (УПФ) раїни в Олевському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення мплаченої надбавки до пенсії, -
Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду заїни в Олевському районі про визнання неправомірними дій відповідача щодо виплати бавки до пенсії як дитині війни у розмірі меншому, ніж це визначено Законом України «Про іальний захист дітей війни», стягнення з відповідача невиплаченої надбавки до пенсії як дитині іни в сумі 1278,60 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що їй відповідно до Закону України "Про ціальний захист дітей війни" повинна виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога у емірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, у 2010 році зазначена допомога виплачувалась швачці в неповному розмірі.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, але в заяві просить справу розглядати без її участі, вовні вимоги підтримує повністю.
Представник відповідача УПФ України в Олевському районі в судове засідання не з'явився, рдату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, не повідомив про причини нвки, тому справа розглядається без його участі. Також від відповідача надійшло письмове перечення стосовно позову.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни, що Витверджується відповідним посвідченням, копією паспорта позивачки.
Позивачка зверталась до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області з прохання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії , як дитини ійни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак управлінням енсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що підвищення гнсії буде позивачці призначено та виплачено після прийняття Верховною Радою України змін до іючого законодавства, що стверджується листом відповідача.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни енсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується мість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого імоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у юсіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України :т. 1 13 Конституції України).
В даному випадку Закон України “ Про соціальний захист дітей війни “ визначає порядок і озміри надбавки.
Виплата надбавки до пенсії в менших розмірах, є неправомірними, оскільки суперечить азовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в исгемі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 оку N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно иходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти [резидента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Ііністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи ішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази а інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) ідлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав істосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який ггулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом конності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні садові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що редбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та юнів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною йою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на іставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі відповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на «в'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує іавовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про залежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не ' пя гають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються інституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та сяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є одина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх вердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є {відчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або Несенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є імеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом країни (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу їрелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а іму цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і ірантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України « Про соціальний захист (іей війни» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове стулювання суспільних відносин.
Також є безпідставним доводи УПФ України в Олевському районі з приводу того, що вони є (належним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, агвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про ('правління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого юстановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2 , саме зазначений відповідач забезпечує юечасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює іерерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є іідповідачем у справах щодо здійснення виплат допомоги до пенсії особам, які підпадають під дію іакону України « Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином відповідач неправомірно обмежували позивачку у її праві на отримання адбавки до пенсії в розмірі, зазначеному в ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей ійни», чим порушили її право на соціальний захист .
Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на ігримання надбавки як особа, яка є дитиною війни.
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що іідповідно до положень ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» зазначена іадбавка призначається і виплачується органами пенсійного фонду .
З огляду на те, що спеціальним Законом, який встановлює гарантований державою рівень «атеріальної підтримки дітей війни, функції щодо призначення та виплати відповідної надбавки до іенсії віднесено до компетенції органів пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати юрахунки сум зазначеної надбавки, а також стягувати вказані суми.
Також ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для вернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється иестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або ювинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На підставі зазначеного, суд вважає, що позивачкою не пропущений строк для звернення до уду в зв'язку з тим, що позивачка звернулася до суду 22 листопада 2010 року , тобто в межах іестимісячного строку з дня звернення до суду,
Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до . 2 ст. 11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивачки та зобов'язати ідповідача провести перерахунок та виплату позивачці надбавки до пенсії як дитині війни ідповідно до ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 01 травня 2010 року по 01 листопада 2010 року.
Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст. 6 Закону України „Про соціальний захист |юй війни”, ст.ст. 10, 11,71,86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському іоні Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої надбавки рпенсії - задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської іласті щодо виплати ОСОБА_1 надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі іеншому, ніж це визначено Законом України «Про соціальний захист дітей війни» справомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської іласті провести нарахування та виплату ОСОБА_1 невиплаченої надбавки до іенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01 травня 2010 року по
IIлистопада 2010 року.
Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області звільнити ід сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про фжавне мито”.
ОСОБА_1 звільнити від сплати державного мита на підставі п. 18 ч. 1 ст. ІДекрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Київського яеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом іесяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, і також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом іесяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: ОСОБА_2