Справа № 1- 33 2006 рік
19 жовтня 2006 року
Судова колегія в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської
області в складі:
головуючого Ткаченка В.Л.,
судді Шеніна П.О.,
народних засідателів ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
ОСОБА_3
при секретарях Черниш О.М.,
Невеської І.В.
з участю прокурора Селюченко І.І.
адвокатів ОСОБА_4,
ОСОБА_5
потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимого
ОСОБА_9,
ІНФОРМАЦІЯ_2, несудимого
обох у вчиненні злочинів, передбачених ст. 296 ч.2 КК України, ст. 15 ч. 2- ст.
115 ч.2 п. 12 КК України,-
встановила:
25 лютого 2005 року, біля 13 години, в місті Баранівка Житомирської області підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_9, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, слідували до ОСОБА_10, який проживав за адресою АДРЕСА_1.
По дорозі підсудні зустріли мешканця міста Баранівка ОСОБА_7. Підсудні із хуліганських мотивів
вирішили познущатися над ОСОБА_7 в будинку ОСОБА_10 для цього,
під надуманим приводом розібратися щодо крадіжки особистих речей у
ОСОБА_10 стали гукати, а потім наздоганяти ОСОБА_7, який намагався
втекти та переховатися у сусідки ОСОБА_11. Підсудні запевнили сусідку
ОСОБА_11, що мають намір лише поговорити із ОСОБА_7 і, з
прикладанням сили, завели ОСОБА_7 в будинок ОСОБА_10, в якому
крім господаря вже знаходився пенсіонер ОСОБА_6,
29.06.1943 р. народження, який перед цим прийшов допомогти похилому і
хворому ОСОБА_10, поратись
по господарству приніс йому відра з водою.
В будинку, незважаючи на присутність господаря будинка - ОСОБА_10 та його сусіда ОСОБА_6 та проявляючі байдужність, що в другій
половині сумісного будинку за стіною проживає сім'я ОСОБА_12, ОСОБА_8, знаючи про це, оскільки неодноразово до цього дня приходив до свого
хрещеного батька ОСОБА_10, та знаючи, що ОСОБА_7 за станом свого
здоров'я з дитинства перебував на обліку у психіаторів, навчався у спеціальній
школі інтернаті, є немічною особою, сирота, проживає самотньо і про це
відомо багатьом мешканцям м. Баранівки, із хуліганських спонукань, діючи
узгоджено із ОСОБА_9, який є зятем ОСОБА_8, з особливою
зухвалістю та винятковим цинізмом, застосовуючи фізичну силу почали
знущатись над ОСОБА_7, який перебуваючи у безпорадному стані через
психічну хворобу не міг себе самотньо захистити. Незважаючи на прохання, плач та крики ОСОБА_7 припинити насильство, підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжили наносити удари кулаками та ногами по різних
ділянках тіла ОСОБА_7, примушували його віджиматися від підлоги,
наносили удари паском по тулубу та сідницях ОСОБА_7, примусили його
зняти верхній одяг і по черзі стали наносити удари паском по сідницях СОСОБА_7, спричиняючи йому тривалі, багаторазові страждання та біль.
Присутній в будинку ОСОБА_6 зробив ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зауваження, щоб ті припинили знущання над ОСОБА_7, нагадавши їм,
що на то є міліція, яка повноважна розбиратися з приводу крадіжок.
З метою припинити зауваження ОСОБА_6 та позбавити його
можливості в подальшому бути очевидцем їх знущання над ОСОБА_7,
ОСОБА_8 дав ОСОБА_6 20 гривень та попросив піти і придбати
хліб і рибу.
ОСОБА_6 пішов з будинку ОСОБА_10 в магазин, а ОСОБА_8 діючи узгоджено з ОСОБА_9 продовжили мордувати потерпілого ОСОБА_7
В зв'язку з тим, що на протязі години хуліганськими діями ОСОБА_8 та ОСОБА_9, крім знущання над потерпілим ОСОБА_7, був грубо
порушений громадський порядок в будинку, де в другій половині будинка не
могла спокійно відпочивати інша сім'я, господар з другої половини будинку
ОСОБА_12 двічи приходив до помешкання сусідки ОСОБА_13,
яка має телефон, скаржився, що через стіну йому було чутно крики, шум
бійки, що ОСОБА_7 кричав про допомогу. По телефону ОСОБА_12
особисто повідомив черговому Баранівського райвідділа міліції про
обставини порушення громадського порядку, зустрів прибувших до
вказаного будинку працівників міліції ОСОБА_14 та ОСОБА_15 яким
на місці додатково пояснив про підстави виклику міліції і показав де
знаходиться вхід до житла ОСОБА_10.
В приміщенні будинку працівники міліції побачили господаря -
ОСОБА_10, який відчинив їм двері, у веранді знаходився ОСОБА_8,
а у спальній кімнаті знаходились ОСОБА_9 і ОСОБА_7
На запитання працівників міліції, що тут відбулось і чому тут
знаходиться ОСОБА_9, підсудний ОСОБА_9, який на той час служив на
посаді помічника оперативного чергового Баранівського районного відділу
міліції і мав спеціальне звання - прапорщик міліції, відповів сержантам
міліції, що все тут нормально.
Працівники міліції ОСОБА_15 та ОСОБА_14 разом з потерпілим
ОСОБА_7 вийшли з будинку ОСОБА_10, наказали ОСОБА_7 йти додому,
а самі повернулися в райвідділ, але, у відповідності до вимог Закону України
« Про міліцію" та відомчих наказів, свій виїзд на даний виклик не зафіксували
- таки чином укрили ' фактичні обставини події та замовчали про присутність
прапорщика міліції ОСОБА_9 на місці події.
Не виконання своїх службових обов'язків належним чином ( постанова
прокурора Баранівського району про порушення дисциплінарного
провадження від 24.06.2005р. т-1, а.с. 156-157) сприяли вчиненню підсудними ОСОБА_8 та ОСОБА_9 особливо тяжкого злочину.
Після того, як ОСОБА_7 покинув домоволодіння ОСОБА_10,
підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 про що в архіві відділу Баранівського РАЦС значиться актовий запис
НОМЕР_1 (т.2, а.с. 94) і стосовно якого кримінальну справу
закрито згідно п.8 ст. КПК України ( т. 2, а.с.89-90), помилково вважаючи, що
працівників міліції викликав ОСОБА_6, який під час вчинення
підсудними насильницьких дій щодо ОСОБА_7 робив їм зауваження, казав,
що з крадіжками повинна розбиратися міліція, а потім відлучався з будинку-
вирішили вбити ОСОБА_6 з мотивів помсти за виклик працівників міліції.
Підсудний ОСОБА_8 будучи об'єднаним з іншими співвиконавцями-
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 єдиним спільним умислом, спрямованим на
позбавлення потерпілого життя, дочекалися повернення ОСОБА_6 з
магазину і коли, близько 14 години, ОСОБА_6 зайшов в будинок
ОСОБА_10 та поклав на стіл принесений хліб та запакований оселедець -
підсудний ОСОБА_8, висловивши дорікання ОСОБА_6, що той
викликав міліцію, не зважаючи на заперечення та клятви ОСОБА_6-
наніс удар кулаком в голову ОСОБА_6. Підсудній ОСОБА_9 та
ОСОБА_10 з палкою, яку застосував для хотьби, обступили ОСОБА_6
і з метою приведення його у безпорадний стан - почали руками і ногами , а
ОСОБА_10 палкою наносити численні удари по тілу і голові потерпілого.
Коли ОСОБА_6 впав, ОСОБА_8 наніс удар молотком в життєво
важливий орган - в голову ОСОБА_6. Підсудний ОСОБА_9
продовжував бити руками і ногами потерпілого. Разом з ОСОБА_8
перенесли потерпілого на ліжко і продовжували бити, оскільки ОСОБА_10 кричав - не давайте йому встати , бо нам капут.
Заподіяні потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді
перелому лобної та тім'яної кісток справа, забою головного мозку,- належать
до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.
Крім цього, узгодженими діями підсудні спричинили потерпілому
ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді синців навколо очей та
грудній клітині справа, крововиливів в кон'юктиви очей, синця та садна в
лівій тім'яно - потиличній ділянці, ран на лівому вусі, на лівій кисті, які
відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Підсудні ОСОБА_9
та ОСОБА_8 не довели свій злочинний намір до кінця з причини, що не
залежали від їх волі, оскільки в будинок зайшла дружина ОСОБА_6-
ОСОБА_16.
ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 почали тікати з будинку
ОСОБА_10, а ОСОБА_16, піднявши галас, їх наздоганяла.
В судовому засіданні, після оголошення обвинувального висновку
підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 винними себе не визнали.
ОСОБА_8 стверджував, що 25 лютого 2005 року він, разом з
ОСОБА_9 йшли навідати хрещеного- ОСОБА_10 Побачили, як ОСОБА_7 перебігав дорогу до сусідки ОСОБА_13. ОСОБА_7 вже спотикався, був
від нього запах спиртного. Знаючи, що ОСОБА_7 живе самотньо- вирішили нагодувати його і запросили піти разом додому ОСОБА_10 Зайшли з зятем ( ОСОБА_9) до ОСОБА_10, за ними зайшов ОСОБА_7. ОСОБА_10 спитав, а чому прийшов до нього ОСОБА_7, який колись вкрав у нього
(ОСОБА_10 ) чобітки і гроші. ОСОБА_7 не били, сказали- помиритися. Потім
приїхали два міліціонера і забрали ОСОБА_7
У ОСОБА_10 вже був ОСОБА_6 Разом всі сіли у ОСОБА_10
розпивати горілку. Були за столом ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_9 і він -
ОСОБА_8.
Розливав горілку він - ОСОБА_8, при цьому налив ОСОБА_6
лише пів стопки горілки. ОСОБА_6 сказав, що по-пів стопки не п'є і
кинув її в його сторону і побив йому (ОСОБА_8) лоба і губу.
Тоді господар - ОСОБА_10 наніс палкою ударів шість по тілу і
голові ОСОБА_6
Він ( ОСОБА_8) лише відштовхувався. Коли побачили, що ОСОБА_6 стало погано, то всі віднесли ОСОБА_6 в іншу кімнату на
ліжко, принесли води і почали надавати допомогу.
Потім прибігла дружина ОСОБА_6. Вона була в збудженому стані і
тримала при собі палицю близько двох метрів.
В судовому засіданні в останньому слові підсудний ОСОБА_8
просив суд не призначати суворе покарання, оскільки він :
визнає свою вину в тім, що дійсно під час сварки наніс тілесні
пошкодження потерпілому;
наміру вбити потерпілого у нього не було;
потерпілого дійсно він бив сам без будь-чиєї участі;
з потерпілим ми помирились;
у вчиненому розкаюється, визнає свою вину в тім, що завідомо
несправедливо відмовлявся визнати вчинені ним злочин; просив суд
врахувати, що він ( ОСОБА_8) Чорнобилець і жорстоко не карати.
ОСОБА_9 в судовому засіданні стверджував, що він повністю
підтримує свої показання, які давав Баранівському районному суді, що
близько 13 години 25 лютого 2005 року він зустрів тестя ( ОСОБА_8) на
ринку в м. Баранівка і разом пішли до хрещеного ОСОБА_10 По дорозі
зустріли ОСОБА_7, який ходив біля хати сусідки. ОСОБА_8 запросив
ОСОБА_7 до діда ОСОБА_10. Коли прийшли, то у ОСОБА_10 було все
нормально. ОСОБА_10 був в нормальному стані і ОСОБА_6 не битий.
До ОСОБА_7 ніяких претензій не було. Тесть дав ОСОБА_6 20 грн. на
горілку і ОСОБА_6 пішов.
Коли дід ОСОБА_10 став висловлювати до ОСОБА_7 претензії, то
він ( ОСОБА_9) вийшов на 10-15 хвилин до туалету. Коли повернувся, то
почув голосну розмову між ОСОБА_7, ОСОБА_10 і ОСОБА_8. Дід ОСОБА_10 казав, що ОСОБА_7 все у нього краде, а ще прийшов. ОСОБА_9 в суді
стверджував, що не звертав уваги на те чи були у ОСОБА_7 тілесні ушкодження.
Коли ОСОБА_6 приніс з магазину горілку та закуску, то він ( ОСОБА_9) пішов додому. Через 30 хвилин він ( ОСОБА_9) повернувся до
ОСОБА_10 за тестем. За ним ( ОСОБА_9) в будинок зайшла дружина ОСОБА_6, але ОСОБА_6 в будинку ОСОБА_10 вже не було.
В судових дебатах підсудний ОСОБА_9 вказав, що не мав змови з
ОСОБА_8 вчиняти злочин. ОСОБА_9 визнав, що з ОСОБА_7
говорив і може грубо штовхнув, але наміру вбивати ОСОБА_6 не мав.
ОСОБА_9 звернув увагу суду, що у нього неповнолітня дитина, хворі
батьки, що в чомусь був не правий і просив суд не позбавляти його волі.
Проаналізувавши версію захисту підсудних ОСОБА_8 ОСОБА_9 стосовно фактичних обставин справи у сукупності з доказами,
безпосередньо досліджених судом при розгляді даної справи, судова колегія
вважає, що дії підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в епізоді стосовно
потерпілого ОСОБА_7 досудовим слідством кваліфіковані правильно, за ч. 2
ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського
порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося
особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчиненим групою осіб.
Винність підсудних у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України-
доведена.
Хоча підсудні своєї вини в епізоді з ОСОБА_7 не визнали, однак з
версії захисту підсудних видно, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не
заперечували про місце, час останньої зустрічі із ОСОБА_7, який намагався
на вулиці Комсомольській уникнути зустрічі з підсудними і залишатися у
сусідки ОСОБА_11. Не заперечували підсудні тому, що в приміщенні
будинка за місцем проживання ОСОБА_10 із ОСОБА_7 велась розмова
щодо його можливої крадіжки чобіток і грошей. Не заперечували підсудні,
що грубо поводились із ОСОБА_7 кричали на нього, а підсудний ОСОБА_9 в дебатах визнав, що можливо і штовхнув ОСОБА_7 Не заперечували
підсудні і тому, що саме працівники міліції заходили до оселі ОСОБА_10
і вивели ОСОБА_7 з будинка.
Доводи підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що вони не били і не
знущались з потерпілого ОСОБА_7 та не порушували громадського порядку на
протязі години - спростовуються показами потерпілого ОСОБА_7 даними на
досудовому слідстві, показами свідків та дослідженими матеріалами справи.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував тому, що
ОСОБА_8 і ОСОБА_9 зустріли його на вулиці Комсомольській в м.
Баранівка, привели до оселі ОСОБА_10 , кричали на нього ( ОСОБА_7) за
те, що краде гроші у діда. Потім приїхали працівники міліції і сказали йому
йти додому.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 категорично заперечував
тому, що підсудні ОСОБА_8 і ОСОБА_9 застосовували до нього фізичну
силу, знущались. Потерпілий ОСОБА_7 відмовився в суді від своїх показів на
досудовому слідстві і стверджував, що тілесні ушкодження йому нанесли 22
лютого 2005 року під час бійки у барі і коли зустрівся з підсудними
( 25 лютого 2005 року), то вже мав на свому тілі тілесні ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_7 повідомив в суді, що претензій до підсудних немає, що
підсудні відшкодували йому моральну шкоду на суму 700 грн. Гроші під розписку взяла його тітка ОСОБА_17 коли розглядали справу в Баранівському районному суді. Крім цього, стверджував потерпілий
ОСОБА_7 йому подарували телевізор « Весна -204".
В судовому засіданні потерпілому ОСОБА_7 був оголошений зміст ст.
63 Конституції України і він, побажавши давати показання в залі суду, будучи
попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих
показань згідно ст. 384 КК України, дав в суді завідомо неправдиві показання з
метою уникнення від відповідальності підсудних, а тому судова колегія бере
до уваги покази потерпілого ОСОБА_7 на досудовому слідстві - оскільки ці
показання послідовні, логичні, перевірені в ході відтворення обстановки та
обставин події 8.08.2005 р. ( т. 1 а.с. 203-206) і узгоджуються з показаннями
свідків та дослідженими матеріалами справи.
Так, на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_7 показав, що 25
лютого 2005 року, близько 13 години, на вулиці Комсомольській зустрів
ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вони намагалися його завести у будинок
ОСОБА_10, але він ( ОСОБА_7) вирішивши, що його там будуть бити, бо
явно п'яний ОСОБА_8 сказав ОСОБА_9 : « Зараз підемо до діда та
будемо розбиратися" - побіг до будинку ОСОБА_11 і попросив ОСОБА_11 , щоб вона його захистила. Однак ОСОБА_8 і ОСОБА_9 сказали,
що вони його не тронуть. ОСОБА_11 сказала йди до хлопців, що вони не
тронуть.
Коли він підійшов до підсудних, то ОСОБА_8 взяв під руку і вони
повели в будинок ОСОБА_10
В будинку був також ОСОБА_6, він сидів на стільці у веранді.
ОСОБА_8 завів ОСОБА_7 у спальню і почав бити руками по голові і
тулубу, а коли ОСОБА_7 впав - почав бити ногами.
Щоб не били, він ( ОСОБА_7) признався, що викрав гроші у
ОСОБА_10
ОСОБА_8 його бив по різним частинам тіла ( голові, тулубу, ногах),
вдарив більше 10 разів. Але його ( ОСОБА_7) стали захищати: ОСОБА_10, а
потім ОСОБА_6- казали щоб не били. Потім всі вийшли у веранду.
ОСОБА_8 взяв гроші у ОСОБА_10 в сумі 20 грн. дав гроші ОСОБА_6, щоб той пішов та купив поїсти.
ОСОБА_8 знову завів його ( ОСОБА_7) у спальню, де ОСОБА_9
наказав зняти пояс із штанів і лягти на ліжко. До цього ОСОБА_9 заставляв
зняти весь одяг і наказав віджиматися від полу, при цьому бив паском по
сідницях. Вдарив три рази і наказав лягти на ліжко. Коли лежав то почали
бити паском, скільки разів не пам'ятає. Потім ОСОБА_8 забрав пасок у
ОСОБА_9 та почав бити залізною частиною паску по сідницях та спині,
вдарив близько 30 разів. ОСОБА_7 стверджував, що дуже сильно кричав і тоді
ОСОБА_8 вдарив три рази кулаком в обличчя, щоб замовк. ОСОБА_8
налив йому стопку горілки, наказав одягнутися і сказав, щоб на колінах
просив пробачення у ОСОБА_10 ОСОБА_10 сказав, що пробачає, тоді
ОСОБА_8 поставив стопку горілки на підлогу і наказав випити бо буде
ще бити. Потям наказали одягнутися. Він ( ОСОБА_7 ) витер кров на обличчі, надів пальто і шапку і вийшов у веранду. У веранді побачив, що стоїть два працівника міліції, які спитали, що він тут робить. Їм нічого не сказав, бо
ОСОБА_8 пригрозив , що коли щось кому розкажу, то він сильно поб'є,
також знав, що ОСОБА_9 є працівником міліції, тому жалітися міліціонерам
не наважився. Міліціонери не бачили, що він ( ОСОБА_7 ) був побитий, сказали,
щоб йшов додому бо вже п'яний. Коли вийшов на вулицю, то міліціонери
сиділи у своєму автомобілі. В цей час до будинку ОСОБА_10 із
продуктами пішов ОСОБА_6, потім ОСОБА_12 провів його ( ОСОБА_7 )
додому. У вечері взнав, що швидка допомога забрала ОСОБА_6 у
лікарню, а на другий день від ОСОБА_16 взнав, що ОСОБА_8 із
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 м дуже сильно побили її чоловіка. Про себе не
куди не повідомляв, що побили та у лікарню не звертався ( т. 1 а.с.200-201).
Показання потерпілого ОСОБА_7 дані ним на досудовому слідстві
повністю узгоджуються з показаннями свідків даними як на досудовому
слідстві так і під час судового слідства.
Так, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні стверджувала, що
дійсно до її будинка прибіг ОСОБА_7, сказав, що його хочуть побити.
Вона вийшла. На вулиці стояли двоє добре одягнутих чоловіків, які сказали,
що хочуть лише поговорити з ОСОБА_7. Приблизно через тиждень знову
прийшов ОСОБА_7, скаржився, що все болить в середині після того, як його
побили ОСОБА_8 і ОСОБА_9. Порадила йти в лікарню.
Крім цих обставин, свідок в суді ствердила, що після цього ОСОБА_18 дав їй на збереження 1250 грн. на ремонт будинка ОСОБА_7. Ці гроші
на даний час знаходяться у неї. Знає, що також дали ОСОБА_7 телевізора.
Свідок ОСОБА_11 підтвердила в суді свої показання на досудовому
слідстві ( т.1 а.с. 139-140) стосовно дати - 25.02.2005 року, обставин і те, що їй
також стало відомо, що дані люди дуже сильно побили ОСОБА_6
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6, як очевидець епізоду
стосовно ОСОБА_7 ствердив, що коли він знаходився в будинку у ОСОБА_10, то прийшли ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_7. Вони почали допитувати ОСОБА_7, той відповідав, що нічого не брав. ОСОБА_6 в суді ствердив, що
сказав хлопцям-ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не бити ОСОБА_7. Йому дали 20 грн. і
він ( ОСОБА_6) пішов з хати в магазин.
В своїх показаннях на досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_6
в частині епізоду щодо потерпілого ОСОБА_7 стверджував, що саме
25.02.2005 року він знаходився у ОСОБА_10- приніс тому у кухню відра з
водою. В цей момент в будинок зайшов ОСОБА_8 із ОСОБА_9 Віктором,
які були в стані алкогольного сп'яніння. Тримаючи під руки ОСОБА_7 завели в
прихожу. ОСОБА_8 попросив його ( ОСОБА_6) щоб вийшов із
кухні в прихожу і тоді ОСОБА_9 та ОСОБА_8 завели ОСОБА_7. В в кухню.
ОСОБА_8 покликав ОСОБА_10 і всі присутні почали допитувати
ОСОБА_7 чи він крав у ОСОБА_10 гроші.
ОСОБА_8 вдарив кулаком в обличчя ОСОБА_7, сказав ставати на
коліна. ОСОБА_7 не хотів ставати. ОСОБА_8 ще раз вдарив ОСОБА_7 кулаком в
обличчя, також ОСОБА_7 кулаком вдарив в обличчя ОСОБА_9. ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_7 палкою по голові. Тоді ОСОБА_7 став на коліна, ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_7 в обличчя ногою. ОСОБА_7 признався, що він крав гроші у ОСОБА_10. Його ( ОСОБА_7) ОСОБА_10 та ОСОБА_9 почали бити ногами.
ОСОБА_6 зазначав - що він сказав всім, щоб перестали бити ОСОБА_7,
звертайтесь краще в міліцію. ОСОБА_8 дав 20 грн. і послав його
(ОСОБА_6) в магазин, щоб купив хліба та риби.( т. 1, а.с. 63).
З показання свідка ОСОБА_12, оголошеного в судовому засіданні,
видно, що 25.02.2005 р. ОСОБА_12 перебував у себе вдома. Почув
крики, які лунали із половини будинку ОСОБА_10, чув, що когось б'ють.
За голосом який кричав про допомогу і просив щоб його не били та що він
нічого не вкрав, впізнав свого сусіда ОСОБА_7. Його били два
чоловіка. Один голос належав ОСОБА_8, який частенько приходить до
ОСОБА_10 та розпиває з ним спиртні напої, другий голос не впізнав.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_7 дуже кричав, він ( ОСОБА_12)
з телефону сусідки ОСОБА_13 повідомив міліцію « 02" про бійку. Через
хвилин 15-20 приїхав наряд міліції- ОСОБА_15 та молодий працівник,
яким показав куди потрібно йти. Через 10 хвилин вийшли із ОСОБА_7
ОСОБА_7. На його ( ОСОБА_12) запитання, що там трапилось,
працівники міліції відповіли, що там звичайна п'яна бійка та вони вирішили
дану ситуацію. ОСОБА_7 працівники міліції сказали, щоб він йшов додому.
ОСОБА_7 йому ( свідку ОСОБА_12) сказав, що його били ОСОБА_8
та якийсь працівник міліції, за те, що ОСОБА_7 начебто вкрав у ОСОБА_10 100 гривень. Коли стояв із ОСОБА_7, то біля них пройшов ОСОБА_6, який
направлявся в будинок ОСОБА_10, відправивши ОСОБА_7 додому, зайшовши
до себе в будинок почув, що на половині будинку ОСОБА_10 знову крики.
Ці крики надходили від ОСОБА_6 та від ОСОБА_8 ОСОБА_6 кричав: «Не бийте, богом клянусь я не визивав міліцію". ОСОБА_8
говорив: « Ти визвав міліцію?". Судячи по голосу, ОСОБА_6 знаходився
на підлозі. Вирішивши, що цьому кінця не буде, зачинив двері та пішов до
ОСОБА_13, сказавши їй, що вже б'ють ОСОБА_6,
(т. 1, а.с. 64-66).
Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_14 в судовому засіданні
підтвердили, що в лютому 2005 року, вони, як працівники міліції, за вказівкою
чергового Баранівського райвідділу міліції прибули до будинку ОСОБА_10
згідно виклику ОСОБА_12 про хуліганськи дії.
ОСОБА_12 зустрів їх, показав куди йти. В будинку у веранді
знаходились ОСОБА_8 та ОСОБА_10, а у спальні - ОСОБА_9 і
ОСОБА_7
ОСОБА_15 спитав ОСОБА_9, що тут трапилось. ОСОБА_9 відповів, що
все нормально. Тоді вони ( свідки) вийшли із будинку разом з психічно хворим
ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні підтвердила, що 25.02.2005
року сусід ОСОБА_12 телефонував з її квартири на «02" в міліцію та сказав,
що в будинку ОСОБА_10 б'ють ОСОБА_7. Через деякий час знову прийшов
ОСОБА_12 і сказав, що там вже б'ють ОСОБА_6 В той же день бачила ОСОБА_7 у якого був скривджений вигляд і він тримався за ребра. Через декілька днів до неї приходив сам ОСОБА_7, просив таблетку анальгину і казав,
що його побили в будинку ОСОБА_10.
Свідок ОСОБА_19 підтвердила, що чоловік відсутній в м.
Баранівка з поважних причин і пояснила, що про те, що відбулося в будинку
ОСОБА_10 вона знає лише зі слів чоловіка та самого ОСОБА_10, який їй
потім розповів, що підсудні били ОСОБА_7, а потім ОСОБА_6.
З огляду відеозапису відтворення обстановки та обставин події від
8.08.2005 р. видно, що потерпілий ОСОБА_6 детально підтвердив свої
показання на досудовому слідстві стосовно дій підсудних ОСОБА_8 та
ОСОБА_9 як під час побиття потерпілого ОСОБА_7 так і стосовно свого
побиття
( т.1 , а.с.207-209).
Наведені показання свідків та показання потерпілих ОСОБА_7,
ОСОБА_6 дані ними на досудовому слідстві судова колегія визнає
достовірними і відповідаючими дійсності, оскільки вони в своїй сукупності
узгоджуються з матеріалами справи і доводять подію злочину в епізоді з
потерпілим ОСОБА_7 вказуючи на час, місце, спосіб, мотиви, обставини
злочину та вину підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні
злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК України.
Досліджуючи епізод замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_6
судова колегія встановила, що в судовому засіданні потерпілому ОСОБА_6 та його дружині - свідку ОСОБА_16 було оголошено, що згідно зі ст.
63 Конституції України вони не несуть відповідальності за відмову давати
показання щодо себе та членів сім'ї і близьких родичів, однак потерпілий
ОСОБА_6 та його дружина - свідок ОСОБА_16 побажали давати
показання і тому були судом попереджені про кримінальну відповідальність
за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих показань. Під час допиту
в судовому засіданні як потерпілий ОСОБА_6 так і свідок ОСОБА_16
змінили свої показання щодо участі підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_9
у вчиненні інкримінованого їм злочину, пославшись на те, що потерпілого
ОСОБА_6 бив палкою по голові і тілу лише, нині покійний, ОСОБА_10 щодо якого кримінальна справа закрита.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_16
не заперечували, що після першого суда, що відбувся в Баранівському
районному суді їм на лікування потерпілого ОСОБА_6 дав 500 грн. батько
ОСОБА_9, що в даний час помирились і ніяких претензій не мають.
Судова колегія, проаналізувавши змінені показання потерпілого і свідка
ОСОБА_6 стосовно фактичних обставин справи у сукупності з доказами про
участь підсудних у вчиненні злочину стосовно потерпілого ОСОБА_6
вважає за необхідне відхилити надуману версію події , оскільки в сукупності
з іншими доказами, ця версія не достовірна.
На досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_6 показав, що 25
лютого 2005 року, в будинку ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9
били та знущались над ОСОБА_7 Коли він намагався захиститися за ОСОБА_7, то ОСОБА_8 дав йому 20 грн. та сказав, щоб той( ОСОБА_6) пішов і купив щось поїсти. В магазині біля автовокзалу купив хліб та
оселедець. Коли повернувся, то побачив біля будинку працівників міліції та
ОСОБА_7. Зайшов у будинок положив на стіл продукти харчування. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали його ( ОСОБА_6) дорікати, що саме він
викликав міліцію. При цьому ОСОБА_8 наніс один удар рукою в ліве
ухо ( ОСОБА_6), ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також били руками і
ногами. Молотком в голову його вдарив ОСОБА_8, ОСОБА_6
стверджував: ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 продовжували
бити, потім підняли із підлоги та завели у спальню кімнату посадили на ліжко
і там продовжували його бити. В цей час у будинок зайшла ОСОБА_16, яка
почала кричати. ОСОБА_8 і ОСОБА_9 почали від неї тікати, а ОСОБА_16 побігла за ними.( т.1, а.с. 21, 63).
Дані показання судова колегія вважає достовірними, оскільки вони
узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_16 на досудовому слідстві про
те, що 25.02.2005 року її чоловік ОСОБА_6 пішов до ОСОБА_10,
помогти йому принести води. Близько 14 год. дня вона вирішила піти до
ОСОБА_10 та забрати свого чоловіка. Зайшовши у будинок ОСОБА_10,
пройшовши веранду та кухню вона побачила, що в спальній кімнаті на ліжку
сидить її чоловік- ОСОБА_6, а над ним стоять та наносять йому удари
ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8. Вона почала на них кричати.
ОСОБА_9 та ОСОБА_8 почали тікати вона побігла за ними, але не
здогнала. Біля свого будинку вона наздогнала ОСОБА_6 він був дуже
побитий. Викликала швидку медичну допомогу. Під час досудового слідства
ОСОБА_9 та його родичі приходили і просили, щоб її чоловік забрав заяву
та що він до ОСОБА_9 претензій не має( т.1, а.с. 97-100).
Свідок ОСОБА_16 підтвердила свої показання на очній ставці з
ОСОБА_10 вказавши, що ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10
наносили тілесні ушкодження її чоловіку ( т.1, а.с. 180-181).
Судова колегія приймає до уваги показання в суді свідка ОСОБА_16 частково. Хоча свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні змінила свої
показання, щодо участі підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у побитті
ОСОБА_6, однак стосовно інших обставин її показання достовірні,
оскільки узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6 та свідка
ОСОБА_14. Так, свідок ОСОБА_16 в суді стверджувала, що коли вона
зайшла в будинок ОСОБА_10, то звернула увагу, що у веранді було чисто,
прибрано. На столі лежав цілий ( не різаний) буханець хліба і запакований
оселедець. Посуду на столі не було, горілки не бачила та нічого розбитого
вона не бачила.
Свідок ОСОБА_14 ( на той час міліціонер, що приїздив на виклик
ОСОБА_12) стосовно обстановки в судовому засіданні також ствердив, що
в будинку ОСОБА_10 не було ніяких ознак розпиття спиртних напоїв.
Оцінивши докази в цій частині, судова колегія, знаходить достовірними
показання ОСОБА_6 на досудовому слідстві, де він стверджував, що як
тільки повернувся з магазину в будинок ОСОБА_10 і поклав продукти на стіл (т.1, а.с.63, 95, 146), то ОСОБА_8 став дорікати стосовно виклику міліції і першим вдарив кулаком в ліве ухо. Від даного удару впав на підлогу.
Коли лежав на підлозі, то ОСОБА_8 ногами почав наносити удари по
голові, в різні частини тіла.
В цей час ОСОБА_9 також наносив удари ногами по голові та в різні
частини тіла. Крім того ОСОБА_10 також намагався відарити палкою в різні
частини тіла. Намагався встати( ОСОБА_6), однак ОСОБА_8 взяв, на
етажерці в кухні, молотка , яким наніс йому ( ОСОБА_6) один удар в
голову. ОСОБА_6 стверджував, від даного удару частково втрачав свідомість.
В будинок зайшла дружина ОСОБА_16, яка не дала їм більше його
( ОСОБА_6) бити. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 почали втікати із будинку
(т.1,а.с.21).
Суд знаходить, що зазначена обстановка у веранді- не тронуті тільки, що
принесені продукти харчування підтверджує встановлений мотив злочину -
негайно помститися ОСОБА_6 за його виклик міліції та спростовує
версію захисту підсудного ОСОБА_8, що під час розпиття спиртних
напоїв, він налив пів чарки горілки ОСОБА_6, а той жбурнув цю чарку і
тому господар будинку- дід ОСОБА_10 вдарив своєю палкою ОСОБА_6 близько шести разів.
Версія захисту підсудних про те, що потерпілого ОСОБА_6 побив
лише один похилого віку хворий і немощний інвалід війни ОСОБА_10,
який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і щодо нього кримінальна справа закрита на
підставі п.8 ст. 6 КПК України ( т.2, а.с. 89-90) спростовується висновками
судово- медичних експертиз, якими зафіксовано локалізацію, кількість і
ступень тяжкості виявлених у потерпілого ОСОБА_6 тілесних
ушкоджень.
Згідно з висновком судово- медичної експертизи від 25.05.2005 року
№120, у потерпілого ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді
синців навколо очей та грудній клітині справа, крововиливів в кон'юктиви
очей, синця та садна в лівій тім'яно- потиличній ділянці, ран на лівому вусі на
лівій кисті, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Тілесні
ушкодження у вигляді перелому лобної та тім'яної кісток справа, забою
головного мозку утворились від дії тупого предмета, давністю можливо
25.02.2005 p., належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки
для життя.
Всі вищевказані тілесні ушкодження могли утворитися не менш ніж від
4-5 разової травмуючої дії ( т. 1, а.с.З3).
Відповідно до висновку додаткової судво- медичної експертизи від
20.08.2005 р. № 210, виявлені тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_6 могли утворитися від палки, молотка, рук і ніг, як окремо, так і при
поєднанні одного з іншим. Експерт виключив можливість утворення даних
тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 при одноразовому падінні на тверду
поверхню, оскільки тілесні ушкодження у нього розташовані в різних
віддалених анатомічних ділянках ( т.1, а.с. 43).
Висновком додаткової судово-медичної експертизи від 17.07.2006 року № 946 підтверджені попередні висновки судово- медичних експертиз щодо механизму утворення та розташування тілесних ушкоджень у потерпілого
ОСОБА_6( т.2, а с.41).
З оглядом на зазначені висновки судово- медичних експертиз, судова
колегія вважає достовірними показання потерпілого ОСОБА_6 та свідка
ОСОБА_16 на досудовому слідстві, що саме підсудні наносили
потерпілому ОСОБА_6 удари - не менш ніж 4-5 в різні віддалені
анатомічні ділянки тіла.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_20 травматолог та експерт
ОСОБА_21 ствердили, що у потерпілого був виявлений перелом кості
черепа. Допитаний в якості свідка травматолог ОСОБА_20 на досудовому
слідстві вказував: « Розмір садна в тьмяній ділянці, я в історії хвороби вказав
приблизно, так як під рукою не було лінійки. Садно було у вигляді напів-
місяця, що як на мене, підтверджувало розповідь ОСОБА_6 про те, що в
це місце його вдарили молотком з круглою основою"( т.2, а.с. 24).
Про наявність у ОСОБА_10 молотка вказував на досудовому слідстві
свідок ОСОБА_12 і стверджував: « В березні 2005 року, точного числа
не пам'ятаю, оскільки не придав цьому особливого значення, у вечірню пору я
чув, у своїй половині будинку розмову ОСОБА_8 із ОСОБА_10,
яка відбувалася на веранді половини будинку ОСОБА_10 .Дослівно я
розмову не пам'ятаю, але мова йшла про молоток та наявність його в будинку,
а саме чи є молоток в будинку ОСОБА_10, чи вже має".( т.1, а.с. 141).
Потерпілий ОСОБА_6 на досудовому слідстві стверджував - був
молоток із дерев'яною ручкою, із круглим обухом (т.1, а.с. 147).
8.08.2005 р. при огляді господарства ОСОБА_10 молотка не
виявлено (т.1, а.с. 212).
В судовому засіданні був проглянутий відеозапис показань потерпілого
ОСОБА_6 та оглянутий речовий доказ - пасок вилучений у потерпілого
ОСОБА_7
З виписки з історії розвитку ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 видно, що він страждав
олігофренією у ступеню виявленої дебільності ( т.1, а.с.З85), чим
підтверджується правильность кваліфікації хуліганських дій ОСОБА_8
та ОСОБА_9 - винятковий цинізм у вигляді знущання над хворобою,
немічною особою, яка перебувала у безпорадному стані під впливом
фізичного насильства з боку підсудних.
З довідки начальника штаба Баранівського Р.В. УМВС капітана міліції
ОСОБА_20 видно, що 25.02. 2005 року помічник оперативного чергового
Баранівського РВ УМВС прапорщик міліції ОСОБА_9 перебував на
відпочинку після чергового наряду (т. 1, а.с. 267).
Згідно висновків судово- психіатричних експертиз № 395-2005 від
6.09.2005р. щодо ОСОБА_9, № 396-2005 від 6.09.2005р.
щодо ОСОБА_8 вони визнані осудними і в примусових заходах медичного характеру, по психічному стану- не потребують ( т. 1, а.с. 49-50, 60-61).
Оцінивши викладені докази в їх сукупності, судова колегія вважає
ОСОБА_8 та ОСОБА_9
осудними і винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.2 КК
України. Їх дії у вчиненні даного злочину досудовим слідством кваліфіковано
правильно і знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.
Щодо обвинувачення підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в
епізоді стосовно потерпілого ОСОБА_6, судова колегія вважає за
необхідне у фабулі обвинувачення змінити вказівку : « а потім молотком не
менше трьох разів наніс ..." на слідуючі слова : « а потім молотком наніс
один удар " ОСОБА_6, оскільки при розгляді справи в суді був
доведений лише один удар молотком в голову потерпілого ОСОБА_6,
який наніс підсудний ОСОБА_8, що підтверджено висновками судово-
медичних експертиз та показаннями потерпілого ОСОБА_6
Крім цього, судова колегія виключає з обвинувачення, помилково
вказану слідчим обтяжуючу обставину - вчинення злочину групою осіб за
попередньою змовою, оскільки це є кваліфікуюча ознака статті обвинувачення.
Оцінивши викладені у вироку докази по епізоду потерпілого
ОСОБА_6 в їх сукупності, судова колегія визнає ОСОБА_8 та
ОСОБА_9 осудними і винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15
с. 2, ст. 115 ч.2 п. 12 КК України, оскільки характер дії - нанесення удару
молотком по голові, свідчить про умисел на вчинення вбивства.
За цей злочин також несе відповідальність ОСОБА_9, котрий хоча
особисто не наносив удар молотком по голові потерпілого ОСОБА_6,
але, будучи об'єднаним з іншими співвиконавцями єдиним умислом,
спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконав частину того
обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.
Так, ОСОБА_9 умисно застосував насильницьку фізичну силу до
потерпілого ОСОБА_6 з метою приведення його у безпорадний стан з
тим, щоб ОСОБА_8, скориставшись таким станом, наніс потерпілому
удар молотком по голові. Після цього, ОСОБА_9, побачивши результат
удару молотком, стан потерпілого і його скривавлену голову- продовжував
наносити удари руками і ногами, як на підлозі, а потім посадивши на ліжко,
з метою полегшити заподіяння смерті потерпілому.
Обираючи покарання підсудним ОСОБА_8 і ОСОБА_9, судова
колегія, у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості
вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії
особливо тяжкого злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують
покарання.
За місцем колишньої роботи та проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 характеризуються позитивно, раніше несудимі, тяжких наслідків від
злочину не настало.
ОСОБА_8 являється учасником ліквідації наслідків аварії на
Чорнобильській АЕС і має посвідчення ( категорія 2) НОМЕР_3(т.1, а.с. 270, 273), в останньому слові ОСОБА_8 визнав свою вину і розкаявся.
ОСОБА_9 має на утриманні неповнолітню дитину , сім'ю та хворих
батьків.
З боку підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 потерпілим ОСОБА_7,
ОСОБА_6 добровільно надавалась матеріальна допомога. Потерпілі
цивільний позов не заявляли і просили не карати підсудних, закривши
кримінальну справу або звільнити підсудних від кримінальної відповідальності
у зв'язку з примиренням. За таких обставин, що істотно знижують ступінь
тяжкості вчиненого ними злочину , судова колегія знаходить за можливе при
призначенні покарання обом підсудним за ст. 15ч.2, ст. 115 ч.2, п. 12 КК
України - застосувати правила ст. 69 КК України і призначити покарання,
нижче від нижчої межі санкції ст. 115 ч.2 п.12 КК України, обравши обом
підсудним покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк,
врахувавши ступінь тяжкості злочину вчиненого ними в стані алкогольного
сп'яніння.
Судових витрат - по справі немає.
Речові докази за проханням, необхідно повернути за належністю після
вступу вироку в законну силу: пасок - потерпілому ОСОБА_7, 2
відеокасети- в прокуратуру Баранівського району. На підставі викладеного,
керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України , судова колегія,-
засудила:
ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.2, ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п. 12 КК України і призначити йому покарання:
за ст. 296 ч.2 КК України - на чотири роки позбавлення волі;
за ст. 15ч.2 - ст. 115 ч.2 п.12 КК України із застосуванням ст.69 КК
України - на шість років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого
покарання більш суворим - остаточно, за сукупністю злочинів, призначити
ОСОБА_8 шість років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8, до вступу вироку
в законну силу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту із залу суду.
Зарахувати в строк відбуття покарання час знаходження ОСОБА_8 під вартою з 23 травня 2005 року по 13 березня 2006 року, строк
відбуття покарання йому рахувати з 19.10. 2006 року .
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину,
передбаченого ст. 296 ч.2, ст. 15 ч.2- ст. 115ч.2 п.12 КК України і призначити
йому покарання:
за ст. 296 ч.2 КК України - на чотири роки позбавлення волі;
за ст. 15 ч.2 - ст. 115 ч.2 п.12 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом
поглинення менш суворого покарання більш суворим - остаточно ОСОБА_9- призначити п'ять років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_9, до вступу вироку в
законну силу, змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту із залу суду.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати з 19 жовтня
2006 року - з моменту його затримання.
Речові докази, які додані до справи повернути за належністю:
пасок повернути ОСОБА_7, АДРЕСА_1;
дві відеокасети повернути в прокуратуру Баранівського району- після
набуття вироком сили.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесено касаційне
подання в колегію суддів палати Верховного Суду України з кримінальних
справ через апеляційний суд Житомирської області протягом одного місяця
з моменту проголошення вироку, а засудженими ОСОБА_8, ОСОБА_9, які знаходяться під вартою, в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.