22-ц/775/931/2015(м)
263/3563/15-ц
Головуючий в 1 інстанції Артеменко Л.І.
Доповідач Пономарьова О.М.
Категорія 50
27 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Пономарьової О.М.,
суддів Зайцевої С.А., Лоленко А.В.,
при секретарі Герасимовій Г.Є.,
за участю
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 липня 2015 року,
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 липня 2015 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання підопічного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 30 березня 2015 року, та до припинення піклування над ним, але не більше, ніж до досягнення дитиною 18 років - 30 листопада 2015 року. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Розподілені судові витрати.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити рішення, яким стягнути з нього аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини 17-річного віку, а в іншій частині позову відмовити. Апелянт зазначає, що суд в порушення вимог закону розглянув справу у його відсутність при наявності його клопотання про відкладення слухання справ з поважних причин, що позбавило його можливості надати докази про його матеріальний та сімейний стан, що не було враховано судом при ухваленні рішення.
В судове засідання апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_1 заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач є батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,, що проживає з позивачкою ОСОБА_1, яка призначена піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_3 відповідно до рішення колегії Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради від 25 лютого 2015 року № 21.
Відповідач ОСОБА_2 рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2014 року позбавлений батьківських прав щодо дитини. Добровільно сторони не дійшли згоди про участь відповідача в утриманні дитини. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, яка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач працездатна, фізично здорова людина, на його утриманні нема інших осіб, дитина також фізично здорова, її утримання не потребує значних додаткових матеріальних витрат, та стягнув на користь позивачки аліменти в розмірі ? частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 30 березня 2015 року, та до припинення піклування над ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, але не більше, ніж до досягнення дитиною 18 років - 30 листопада 2015 року.
Такі висновки суду першої інстанції судова колегія вважає правильними, такими, що відповідають вимогам закону та встановленим у справі обставинам.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 247 ч.2 СК України передбачено, що встановлення піклування не припиняє права дитини на аліменти, відповідно до ст. 249 СК України піклувальник зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, фізичний, психічний, духовний розвиток.
В судовому засіданні встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що відповідач є батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мати якого померла 11 січня 201 року, та який проживає з позивачкою ОСОБА_1, яка призначена піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_3 відповідно до рішення колегії Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради від 25 лютого 2015 року № 21.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 30 вересня 2014 року відповідач позбавлений батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Добровільно сторони не дійшли згоди про участь відповідача в утриманні дитини.
Стягуючи з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини в розмірі ? частини його заробітку (доходу), суд правильно виходив з вимог закону про те, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та урахував матеріальне становище відповідача, який є працездатною, фізично здоровою особою.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність права піклувальника на отримання аліментів від батька дитини на її утримання.
Доводи апеляційної скарги про те, що в порушення вимог закону суд розглянув справу у його відсутність при наявності його клопотання про відкладення слухання справ з поважних причин, що позбавило його можливості надати докази про його матеріальний та сімейний стан, що не було враховано судом при ухваленні рішення, судова колегія вважає безпідставними.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Посилання відповідача, що на його утриманні знаходяться непрацездатні батьки не підтверджено належними та достовірними доказами. Так, відповідно до наданих ним до апеляційної скарги довідок пенсійного фонду, батьки отримують пенсію за віком та мешкають за адресою вул. Курлова, 60 в сел. Зелений Гай, Куйбишевського району Запорізької області. Проте з довідки Зразківської сільської ради вбачається, що відповідач ОСОБА_2 мешкає разом з батьками за адресою : сел. Зелений Гай, вул. Курлова, буд. 60. Крім того, відомості про те, що пенсія є єдиним доходом батьків відповідача, які мешкають у сільській місцевості та мають підсобне господарство, відсутні, а заперечення позивачки про те, що батько відповідача ще працює та отримує заробіток, нічим не спростовані.
Визначаючи розмір аліментів, суд, з урахуванням наданих доказів дійшов правильного висновку про те, що позивач є здоровою працездатною особою і зазначений розмір аліментів на утримання дитини не погіршить його права на достатній життєвий рівень.
Доводи апелянта про те, що він ще має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, та не має постійного доходу, оскільки працює тільки у весняно-літній період на сільськогосподарських сезонних роботах, не впливають на правильність ухваленого судом рішення, оскільки відповідач не позбавлений можливості в інший період праацевлаштуватися та отримувати додатковий дохід, та не наддав суду відомості про матір дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та про її матеріальний стан.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна правова оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Апеляційний суд визнає, що наведені в апеляційній скарзі відповідача доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: С.А. Зайцева
ОСОБА_5