26 серпня 2015 року м. Київ К/800/57491/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року
у справі № 2а-2027/12/1470
за позовом приватного акціонерного товариства «Первомайське шляхове ремонтно-будівельне управління» (далі - позивач, ПрАТ «Первомайське ШРБУ»)
до Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Первомайська ОДПІ)
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ПрАТ «Первомайське ШРБУ» звернулось у квітні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Первомайської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000552302 від 28.03.2012 року, № 0000562302 від 28.03.2012 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.103.2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2014 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 62/23/03331430 від 14.03.2012 року, яким встановлено порушення позивачем: пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 55 068,00 гривень шляхом внесення до декларацій з податку на додану вартість податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Профстрой-2005» за серпень-вересень 2010 року; пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість на суму 6334,00 гривні шляхом внесення до декларацій з податку на додану вартість податкового кредиту на підставі податкової накладної, отриманої від ПП «Клин-Маркет» за жовтень 2010 року; п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на 6334,00 гривні, внаслідок включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з операції по придбанню мазуту у ПП «Клин-Маркет»; п. 198.6 ст. 198 ПК України,в результаті чого підприємством завищено податковий кредит в сумі 322 250,00 гривень внаслідок включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість з вартості господарських операцій по придбанню бітуму та пічного палива у ТОВ «Айвар-МС»; пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в сумі 370 588,00 гривень за ІІІ квартал 2011 року, оскільки безпідставно віднесено до валових витрат суми витрат по постачальнику ТОВ «Айвар-МС», що не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
Підставою для таких висновків слугувало визнання нікчемними правочинів між позивачем та контрагентами ТОВ «Профстрой-2005» (операції позивача з придбання послуг по відновленню дорожнього покриття за серпень-вересень 2010 року), ПП «Клин-Маркет» (придбання мазуту в січні-березні 2011 року), ТОВ «Айвар-МС» (придбання бітуму та пічного палива), які в свою чергу ґрунтуються на твердженнях про не підтвердження підприємством вчинення правочинів відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, неможливість проведення перевірки ТОВ «Профстрой-2005» та ПП «Клин-Маркет», у зв'язку з незнаходженням вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000552302 від 28.03.2012 року, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 376 331,00 гривня та застосовано штрафну санкцію в сумі 94 083,00 гривні; № 0000562302 від 28.03.2012 року, яким позивачеві донараховано податок на додану вартість у сумі 395 026,00 гривень та застосовано штрафну санкцію в сумі 97 174,00 гривні.
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Законом України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами
Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, …, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів.
Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суди попередніх інстанцій, дослідивши надані позивачем первинні документи, дійшли до висновку, з яким погоджується також і колегія суддів касаційної інстанції, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Профстрой-2005» (операції позивача з придбання послуг по відновленню дорожнього покриття за серпень-вересень 2010 року), ПП «Клин-Маркет» (придбання мазуту в січні-березні 2011 року), ТОВ «Айвар-МС» (придбання бітуму, пічного палива) підтверджується цивільно-правовими угодами (договір купівлі-продажу бітуму, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ «Айвар-МС» (продавець) та ін.), розрахунково-платіжними документами, видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактури, актами приймання виконаних підрядних робіт, довідками про вартість виконаних робіт, звітом про витрати матеріалів в будівництві, реєстром отриманих та виданих податкових накладних.
Також судами встановлено, що матеріальні цінності, отримані позивачем від постачальників, використані останнім у власній господарській діяльності (ремонт доріг та ін.) з метою отримання прибутку. Вартість використаних товарно-матеріальних цінностей позивачем віднесена до собівартості виконаних робіт (наданих послуг) та була включена до складу валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства. На підтвердження реальності та обґрунтованості формування витрат з придбання матеріальних цінностей та їх використання в господарській діяльності позивачем надані договори, рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, журнал обліку довіреностей на отримання товарно-матеріальні цінності, реєстри отриманих податкових накладних, банківські виписки, платіжні доручення. Облік придбаних матеріальних цінностей проводився на підставі вище перелічених документів шляхом формування відповідного звіту. Списання використаних в ході виконання позивачем як підрядником будівельних і ремонтних робіт (надання послуг) на користь замовників будівельних та інших матеріалів проводилося на підставі цивільно-правових угод, оформлених сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг), та шляхом складання позивачем наприкінці кожного кварталу матеріального звіту, який відповідав вимогам наказу Міністерства статистики України від 21.06.1996 року № 193. До матеріального звіту позивачем додано прибуткові накладні і акти виконаних робіт з замовником.
Судами вірно зазначено, що відсутність контрагентів (ТОВ «Профстрой-2005», ПП «Клин-Маркет») за юридичною адресою в 2012 році не є тією обставиною, яка могла б слугувати підставою для визнання господарських операцій, проведених до серпня 2011 року з зазначеними підприємствами безтоварними.
Крім цього, судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не надано належних доказів відсутності у ТОВ «Профстрой-2005», ТОВ «Айвар-МС» і ПП «Клін-Маркет» спеціальної податкової правосуб'єктності на час укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платників податку на додану вартість була анульована на момент складання податкових накладних.
Колегія суддів касаційної погоджується з судами попередніх інстанцій, які правомірно не взяли до уваги посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, що нібито свідчить про відсутність факту перевезення товару та не підтвердження руху товарів від продавця (постачальника) до покупця, оскільки, як встановлено судами товари, придбані позивачем у ТОВ «Айвар-МС» поставлялися за рахунок постачальника. До того ж, виписка товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, не залежить від волевиявлення покупця, який не є перевізником.
Тому, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог наданими первинними документами які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди матеріальних цінностей та послуг (робіт) для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. Недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови вчинення господарських операцій та має всі документальні підтвердження розміру витрат та фактичного здійснення господарських операцій.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Первомайської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - відхилити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 року у справі № 2а-2027/12/1470 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова
Судді: підпис (підпис) І.В. Приходько
Помічник судді підпис (підпис) А.О. Рибченко