Справа № 1-83/2010
18 листопада 2010 року Козівський районний суд
Тернопільської області
в складі: головуючого Боднарук Б.В.
при секретарі: Сташків О.С.
з участю прокурора: Юсипів Р.В.
підсудного: ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова справу про обвинувачення: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, освітою вищою, одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, тимчасово не працюючого,
за ч. 1 ст. 175 КК України,-
ОСОБА_1 працюючи головою правління ВАТ „Козівське АТП-16146” являвся розпорядником коштів та службовою особою наділеною повноваженнями на виконання організаційно - розпорядчих функцій. В період з січня по квітень 2010 року допустив умисну, безпідставну, невиплату заробітної плати працівникам очолюваного ним товариства, на загальну суму 33,2 тис. грн. Як вбачається з акту перевірки № 19-09-033/0805 від 20 липня 2010 року проведеної територіальною інспекцією праці та акту перевірки за №28 від 08 вересня 2010 року, фінансова можливість не допустити та погасити вказану заборгованість із заробітної плати в товаристві була.
Так, у відповідності до акта перевірки Територіальної державної інспекції праці в Тернопільській області № 28 від 08 вересня 2010 року, впродовж січня 2010 року в касу та на розрахунковий рахунок ВАТ „Козівське АТП-16146” надійшли грошові кошти в сумі 24,7 тис. грн. Однак незважаючи на це, ОСОБА_1 не спрямував вказані вільні грошові кошти на погашення заборгованості з виплати заробітної плати за попередній календарний місяць в сумі 11,6. тис. грн. При цьому з вказаної суми грошових коштів, що надійшли впродовж вказаного вище періоду в товариство, 23,2 тис. грн. були спрямовані на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва, 1,5 тис. грн. була спрямована на сплату обов'язкових платежів і податків.
Умисна невиплата заробітної плати у першочерговому порядку поряд з іншими платежами вбачається і в лютому місяці 2010 року. Так при наявних грошових коштах, які надійшли в касу товариства та на розрахунковий рахунок в сумі 18,9 тис. грн., ОСОБА_1 спрямував грошові кошти в сумі 17,9 тис. грн., на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва, та сплату інших обов'язкових платежів в сумі 1,0 тис. грн..
Окрім цього незважаючи на те, що колишньому голові правління ВАТ „Козівське АТП-16146” ОСОБА_1 достовірно було відомо про наявну заборгованість по виплаті заробітної плати в очолюваному ним товаристві, а також відомо і те, що першочерговість виконання зобов'язань щодо оплати праці працівникам, її своєчасність та обсяг виплати не може бути поставлена в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості в березні 2010 року із грошових коштів які поступили на рахунок товариства в сумі 57,5 тис. грн., на оплату праці працівникам у березні 2010 року було використано лише 5,6 тис. грн. Решта грошових коштів в сумі 50,5 тис. грн., ОСОБА_1, були направлені на сплату обов'язкових платежів і податків, на оплату енергоносіїв та на придбання сировини та матеріалів основного виробництва. Окрім цього на кінець місяця на залишку в касі товариства залишилось 1,4 грн.
Умисна невиплата заробітної плати у першочерговому порядку поряд з іншими платежами вбачається і в квітні місяці 2010 року. Так, у квітні 2010 року на рахунок товариства надійшли грошові кошти в сумі 34,6 тис. грн., однак на оплату праці працівникам у квітні 2010 року грошові кошти ОСОБА_1, не спрямовувались. Дані грошові кошти колишнім головою правління ВАТ «Козівське АТП 16146» були спрямовані на сплату обов'язкових платежів і податків, на оплату енергоносіїв та на придбання сировини та матеріалів основного виробництва.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що на посаді голови правління ВАТ „Козівське АТП-16146” він працював з червня 2004 року, 04 червня 2010 року головою наглядової ради був звільнений із займаної ним посади. В його обов'язки як голови правління входить здійснення господарсько-фінансових та адміністративно розпорядчих функцій.
Станом на 01 квітня 2010 року в очолюваному ним товаристві виникла заборгованість по виплаті заробітної плати за січень - квітень 2010 року. Заборгованість виникла тому, що господарству не сплачувались платежі за перевезення пільговиків. Виручені гроші, які поступали в касу товариства за перевезення пасажирів ішли на виплату обов'язкових платежів державі та на підтримання господарської діяльності. Тому виникла на той час заборгованість по зарплаті, більшу частину якої сплачувалось. Коли поступили гроші по області за перевезення населення по пільгах, вся заборгованість по зарплаті була виплачена, про що свідчать заяви працівників і відомості про сплату заборгованості.
Від потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 в судове засідання поступили письмові заява в яких вона просять справу розглянути в їх відсутності, претензій до підсудного не мають, оскільки заробітну плату їм виплачено в повному розмірі, просять його суворо не карати.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала на посаді головного бухгалтера ВАТ «Козівське АПТ-16146» з 2004 року до 04 червня 2010 року. Гроші, які поступали в касу товариства за перевезення пасажирів за вказівкою ОСОБА_1 ішли на підтримання господарської діяльності товариства, купівлю паливно-мастильних матеріалів та на сплату обов'язкових платежів. На даний час їй заборгованість по зарплаті виплачена, претензій до підсудного не має.
Крім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, вона стверджується матеріалами справи, а саме:
-актом перевірки дотримання законодавства про працю в ВАТ „Козівське АТП-16146” за № 19-09-033/0805 від 20 липня 2010 року та актом перевірки № 28 від 08 вересня 2010 року в якому зазначено, що посадові особи вищезгаданого товариства при наявній фінансовій спроможності умисно допустили невиплату заробітної плати, що привело до того, що станом на 01 квітня 2005 року така заборгованість склала 33,2 тис. Грн., а.с. 8-24;
-довідками про надходження та використання коштів ВАТ „Козівське АТП-16146” впродовж з червня 2009 року по червень 2010 року, де зазначено, що при наявних грошових оборотах в товаристві була фінансова спроможність не допустити, а також погасити заборгованість по заробітній платі в сумі 33,2 тис. грн., а.с. 18.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність інкримінованого ОСОБА_1 злочину, який слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 175 КК України, як безпідставна невиплата заробітної плати більше ніж за один місяць, вчинене умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форм власності.
Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.
Обставинами, які пом'якшують покарання слід визнати щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики за місцем проживання.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, те що він свою вину у вчиненні ним злочині визнав повністю, щиро розкаявся, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, потерпілі до нього претензій не мають, раніше не судимий.
Приймаючи до уваги вказані обставини, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства, і йому слід призначити покарання за вчинений злочин у вигляді штрафу.
Враховуючи те, що на час розгляду справи заборгованість по заробітній платі повністю виплачена, діяння втратило суспільну небезпечність, а також те, що підсудній розрахувався, дану посаду не займає і його особа перестала бути суспільно небезпечною, а тому суд приходить до переконання, що підсудного ОСОБА_1 слід звільнити від покарання у зв'язку з зміною обстановки.
Керуючись ст. ст. 7, 323-324 КПК України, ст. 48 КК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України і призначити йому покарання у вигляді п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян /8 500 грн./ штрафу.
На підставі статті 48 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв'язку зі зміною обстановки, справу провадженням закрити.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 підписку про невиїзд з постійного місця проживання, скасувати.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Тернопільської області через Козівський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.
Суддя: підпис
З оригіналом: вірно