Справа № 2-1532/2010
Іменем України
"16" грудня 2010 р. м.Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області
у складі: головуючого судді Казана І.С.
при секретарі Павлику В.І.,
із участю: позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів із ОСОБА_2 посилаючись на те, що вони перебувають у шлюбі, від якого з відповідачем народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на утримання якого відповідач не надає належної та необхідної матеріальної допомоги, хоча має в тому зобов'язання і можливість. У зв'язку з наведеним позивач просила присудити до стягнення в судовому порядку аліменти на утримання сина в розмірі по 500 гривень щомісячно, оскільки відповідач має в тому можливість.
У судовому засіданні позивач у підтримання своїх вимог посилалася на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 по суті спору позов визнав частково і пояснив що фактично надавав і надає матеріальну допомогу на утримання сина в міру можливостей своїх; вважає позовну вимогу необґрунтованою та просив визначити розмір аліментів на утримання сина в значно меншому розмірі.
Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов слід частково задовольнити з наступних підстав:
Із копії свідоцтва про одруження вбачається, що сторони зареєстрували шлюб 28.01.2006 року. Від шлюбу в них народилася дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває на утриманні позивача.
У судовому засіданні під час розгляду цивільної справи встановлено, що ОСОБА_2 неналежно виконував обов'язок по утриманню дитини, а також в малій мірі брав участь у його вихованні, що потягнуло звернення позивача до суду із спором про стягнення аліментів. У зв'язку з цим суд надає віри позивачу ОСОБА_1 в тому, що фактично на утримання сина ОСОБА_3 використовуються та затрачаються значно більші кошти, аніж встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: на харчування, одяг, предмети гігієни, при необхідності на лікування та інші потреби, але про це документально підтвердити складно, оскільки постійно не збираються докази.
Із пояснень відповідача при з'ясуванні обставин справи установлено, що він по суті спору згідний сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі не більшому 200 гривень.
ОСОБА_2 є особою працездатного віку і в нього немає перешкод працювати і частину доходу сплачувати на утримання своєї дитини.
За законодавством України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття у спосіб, визначений за домовленістю між ними. Судом установлено, що між сторонами в даній цивільній справі не досягнуто згоди; відповідач ОСОБА_2 не має постійного місця праці, тобто має нерегулярний дохід.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Аналізуючи зібрані докази, пояснення сторін, враховуючи інтереси дитини, обставини при визначенні розміру аліментів, передбачені ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу, та згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі; тому суд прийшов до висновку в необхідності присудити стягувати аліменти в розмірі 350 гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття з часу пред'явлення такого позову, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При присудженні такої суми і частковому задоволенні позову суд виходить із засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу пояснень сторін, представлених документів. Під час провадження в справі та під час судового розгляду позивач не зверталася із клопотанням про доказування зазначеної у позовній заяві суми; відповідач не довів суду, що належним чином добровільно надавав кошти на утримання дитини (аліменти) у сумі, достатній для задоволення його розумних потреб; що може бути звільненим від обов'язку утримувати сина.
Тому за рішенням слід присудити до стягнення щомісячні кошти (аліменти) з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 на утримання дитини, роз'яснивши сторонам, що визначений розмір аліментів може бути згодом збільшений чи зменшений (припинений) судом на вимогу платника або одержувача аліментів; що ОСОБА_1 вправі звернутись із окремим позовом про участь батька у додаткових витратах на дитину.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 174, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 180 - 182, 184 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає у ІНФОРМАЦІЯ_5, - аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі по 350 гривень на дитину щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 грудня 2010 року і до досягнення сином повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць в розмірі 350 гривень підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Стягнути із ОСОБА_2 судові витрати в дохід держави в сумі 51 грн. та 120 грн. за ІТЗ.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня його проголошення.
Суддя: І.С. Казан.