ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 3/111
01.03.07
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна
фірма Укрспецприлад»
До Державного комітету України з державного матеріального резерву
(відповідач 1)
Державного підприємства «Златодар»(відповідач 2)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог нс предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство «РОДОВІД БАНК»
Про спонукання до виконання мирової угоди
Суддя Хілінська В.В.
Представники:
Від позивача Фоя О.В. -по дов. № б/н від 14.02.2007
Від відповідача 1 Довганенко Д.В. -по дов. № 2/6665 від 05.12.2006
Від відповідача 2 не з'явились
Від третьої особи Якимець С.С. -по дов № 41 від 20.02.2006
В засіданні приймали участь
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 27.02.2007 оголошувалась перерва.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма Укрспецприлад»про зобов'язання Державного комітету України з державного матеріального резерву виконати умови мирової угоди від 13.03.2006, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва, видати взамін наряду № 126/6-4 від 30.03.2006, який не було виконано, новий наряд на отримання продовольчого зерна пшениці 3-го класу у кількості 221 тони та зерна пшениці 4-го класу у кількості 576,145 тон. та про зобов'язання Державного комітету України з державного матеріального резерву зусиллями пунктів відповідального зберігання забезпечити видачу останніми складських документів, оформлень товаророзпорядчих документів та відвантаження продовольчого зерна пшениці 3-го класу у кількості 221 тони та зерна пшениці 4-го класу кількості 576,145 тон.
Позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій заявник просить зобов'язати Державний комітет України з державного матеріального резерву виконати умови мирової угоди від 13.03.2006, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва, відпустити ТОВ «ВКФ «Укрспеприлад»зерно пшениці третього класу у кількості 221 тони та зерна пшениці 4-го класу у кількості 576,145 тон., видати взамін наряду № 126/6-4 від 30.03.2006, який не було виконано, новий наряд на отримання продовольчого зерна пшениці 3-го класу у кількості 221 тони та 4-го класу у кількості 576,145 тон та зобов'язати Державний комітет України з державного матеріального резерву зусиллями пунктів відповідального зберігання забезпечити видачу останніми складських документів, оформлень товаророзпорядчих документів та відвантаження продовольчого зерна пшениці 3-го класу у кількості 221 тони та зерна пшениці 4-го класу кількості 576,145 тон.
Відповідач 1 у письмовому відзиві на позовну заяву з заявленими позовними вимогами не погоджується і вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Згідно з Положенням про Державний комітет України з державного матеріального резерву, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2006 № 810, Державний комітет України з державного матеріального резерву є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Держкомрезерв України уклав договір № Юр-9в-2/269-2005р з Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібна компанія»про відпуск зерна з державного резерву. Відповідно до ст. 513 ЦК України форма правочину щодо зміни кредитора у зобов'язанні - правочин щодо зміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов'язання. Тобто з другим кредитором а саме з позивачем необхідно було укласти аналогічний договір щоб у ТОВ «Виробничо-комерційної фірми «Укрспецприлад»виникло право вимагати данні кошти. Статтею 515 ЦК України прямо передбачено що зміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, так як кредитор ТОВ «Хлібна компанія»виграла конкурс на реалізацію зерна держрезерву то саме вона має право вимагати данні кошти. Враховуючи вищевикладене вважає, що в позові слід відмовити.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 01.02.2007 та ухвалі від 15.02.2007 не виконав.
Третя особа у письмових поясненнях не заперечує, що дійсно 13.03.2006 ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 41/202 було затверджено мирову угоду між ТОВ «Хлібна компанія»(позивач) та Державним комітетом України з державного матеріального резерву (відповідач 1), Державним підприємством «Златодар», ВАТ «РОДОВІД БАНК». Згідно умов угоди відповідач 1 зобов'язувався видати позивачу новий наряд на отримання продовольчого зерна пшениці та зусиллями пунктів відповідального зберігання забезпечити видачу останніми складських документів, оформлень товаророзпорядчих документів та відвантаження продовольчого зерна пшениці, але безпосередньо Банк ніяких майнових вимог до відповідача 1 та відповідача 2 не має. На підставі договору від 04.12.2006 про відступлення прав вимоги (цесії), укладеного між ТОВ «Хлібна компанія»(Цедент за договором) та ТОВ «ВКФ «Укрспецприлад»(цесіонарій за договором), остання отримала право вимоги належне ТОВ «Хлібна компанія»у відповідності до договору № Юр-9в-2/269-2005 від 02.09.2005. У підпункті 3.9.6 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»зазначено, що у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. Відтак, в даному разі названа мирова угода є за своєю юридичною природою двостороннім правочином. Тому зазначена мирова угода підлягає обов'язковому виконанню відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, які передбачені статтею 193 Господарського кодексу України (надалі ГК) щодо обов'язку суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. В даному випадку відповідач 1 та відповідач 2 не виконали умов укладеної мирової угоди від 13.03.2006 належним чином, чим порушили права та законні інтереси позивача по справі № 3/111 ТОВ «ВКФ «Укрспецприлад».
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
13.03.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібна компанія», Державним комітетом України з державного матеріального резерву, Державним підприємством «Златодар»та Відкритим акціонерним товариство «РОДОВІД БАНК»було укладено мирову угоду про примусовий відпуск пшениці та стягнення неустойки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2006 у справі № 41/202 затверджено мирову угоду сторін від 13.03.2006 на зазначених нижче умовах та припинено провадження у справі.
Згідно п. 1 даної угоди відповідач 1 на виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «Хлібна компанія»за договором №юр-9в-2/269-2005р про відпуск зерна з державного резерву від 02.09.2005 з додатком до нього зобов'язався видати ТОВ «Хлібна компанія»до 25 березня 2006 року взамін наряду № 239 від 01.11.2005, який не було виконано, нові наряди на отримання останнім у власність продовольчого зерна ДС'ГУ 3768:2004 пшениці третього класу 22176 (двадцять дві тисячі сто сімдесят шість) тонн ціною по 462,00 гри. за 1 тону на загальну суму 10 245 312,00 гри. та пшениці четвертого класу 20000 (двадцять тисяч) тонн ціною по 432,00 гри. за 1 тону на загальну суму 8 640 000,00 грн., (надалі - товар), за яке ТОВ «Хлібна компанія»попередньо сплатило відповідачу 1 18 885 312,00 грн. Обмін нарядами здійснюється одночасно: передачею ТОВ «Хлібна компанія»відповідачу 1 оригіналу наряду № 239 від 01.11.2005 та передачею відповідачем 1 позивачу оригіналів нових нарядів на товар. Перелік пунктів відповідального зберігання товару визначається відповідачем 1 безпосередньо в нарядах.
Відповідно до п. 2 мирової угоди відповідач 1 зобов'язався зусиллями пунктів відповідального зберігання забезпечити видачу останніми складських документів, оформлення товаророзпопядчих документів та відвантаження всього товару, зазначеного у п. 1 цієї мирової угоди, до 30 квітня 2006 року за реквізитами товароотримувача, вказаними ТОВ «Хлібна компанія».
На виконання умов мирової угоди 30.03.2006 відповідачем 1 було видано наряд № 126/6-4 ДП «Златодар»на відпуск позивачу продовольчого зерна пшениці третього класу у кількості 22 176 тон та зерна пшениці четвертого клас у кількості 20 000 тон.
Про виконання наряду було складено акт, в якому зафіксоване що ТОВ «Хлібна компанія» фактично відпущено продовольчого зерна пшениці третього класу у кількості 21 955 000 тон та зерна пшениці четвертого класу у кількості 19 423 855 тон.
Вимогами ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги)
04 грудня 2006 року між ТОВ «Хлібна компанія»та ТОВ «ВКФ «Укрспецприлад»було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором ТОВ «Хлібна компанія»відступила, а ТОВ «ВКФ «Укрспецприлад»набув право вимоги, належне ТОВ «Хлібна компанія»у відповідності до договору № Юр-9в-2/269-2005р. про відпуск зерна з державного резерву від 02.09.2005, укладеного між ТОВ «Хлібна компанія»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву.
Відповідно до п. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язання вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як свідчать матеріали справи відповідач 1 лише частково виконав умови мирової угоди, і кількість недоотриманого ТОВ «Хлібна компанія»зерна, обумовленого до відпуску в мировій угоді, складає 797,145 тон (221 тони зерна пшениці третього класу та 576,145 тон зерна пшениці четвертого класу).
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача 1 на користь позивача.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем при подачі позову державне мито в розмірі 3 344,28 грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Державний комітет України з державного матеріального резерву (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) виконати умови мирової угоди від 13.03.2006, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2006 № 41/202, відпустити Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрспеприлад»(м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код 32070131) зерно пшениці третього класу у кількості 221 тони та зерна пшениці 4-го класу у кількості 576,145 тон., видати взамін наряду № 126/6-4 від 30.03.2006, який не було виконано, новий наряд на отримання продовольчого зерна пшениці 3-го класу у кількості 221 тони та 4-го класу у кількості 576,145 тон.
3. Зобов'язати Державний комітет України з державного матеріального резерву (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) зусиллями пунктів відповідального зберігання забезпечити видачу останніми складських документів, оформлень товаророзпорядчих документів та відвантаження продовольчого зерна пшениці 3-го класу у кількості 221 тони та зерна пшениці 4-го класу кількості 576,145 тон.
4. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрспеприлад»(м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код 32070131) 170 (сто сімдесят) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрспеприлад»(м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код 32070131) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 3 344 (три тисячі чотириста сорок чотири) грн. 28 коп., що перераховано платіжним дорученням № 16 від 2.01.2007. Платіжне доручення 16 від 22.01.2007 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/111.
Суддя
В.В. Хілінська