ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
№ 43/40
09.02.07
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПМК-2000»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс+»
про стягнення 3 199,70 грн.
Суддя Пасько М.В.
Представники:
від позивача Корніяченко А.І.- дир.,
від відповідача не з'явились.
Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс+»3 199,70 грн., у зв'язку із неналежним виконання умов договору поставки № 10 від 07.07.2004 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.07 порушено провадження у справі № 43/40 та призначено її розгляд на 09.02.07.
Належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання Відповідач в судове засідання не з'явились. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Судом у відповідності до ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані учасниками процесу документи, заслухавши пояснення представника Позивача, господарський суд міста Києва, -
07.07.04 між товариством з обмеженою відповідальністю «ПМК-2000»(далі Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сенс+» (далі Відповідач) було укладено договір поставки № 10 (далі Договір), відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався поставити цеглу М-150, М-100 в пачках на деревинних піддонах (далі Товар), на будівельний майданчик Позивача.
Відповідно до п. 1.2 Договору Позивач гарантував 100 % оплату за кожну партію Товару, згідно графіку поставки, по факту виставлення рахунку-фактури.
На підставі рахунків-фактурів №№ 09/07 від 08.07.2004 року, 11/09 від 21.09.2004 року Позивач перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача 25 469, 60 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями банківських виписок.
Відповідач свої зобов'язання за Договором виконав частково, поставив товар на загальну суму 22 269, 90 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями накладних №№ 14/07 від 12.07.2004 року, 15/07 від 14.07.2004 року, 17/09 від 23.09.2004 року, 18/09 24.09.2004 року, 19/09 від 28.09.2004 року, 20/10 від 04.10.2004 року 21/10 05.10.2004 року.
Відповідно до наданого Позивачем розрахунку, заборгованість Відповідача за договором № 10 від 07.07.04 складає 3 199,70 грн. основного боргу.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно приписів ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а обставини, що відповідно до законодавства можуть бути підтверджені певними засобами доказування не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Право- чин, для якого законом не встановлена письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Як вбачається з договору обидві сторони правочину брали на себе окремі, чітко визначені зобов'язання.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.
Відповідно до ст.225 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки, відповідно до ст.ст.11, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись своєчасно та належним чином, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України) позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Приймаючи до уваги те, що спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сенс+»(01001, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 100/2 п/р 2600810296 в АТ АБ «Укргазбанк»м. Києва, МФО 320478, код 32588551) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ПМК-2000»(37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. І. Франка, 1, п/р 26000301490331 в ЛФ АКБ «Національний кредит», МФО 331746, код 24563050) 3 199,70 грн. основного боргу, 102 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя М.В.Пасько