18 серпня 2015 року № 876/4188/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гінди О.М.
суддів: Качмара В.Я., Мікули О.І.
за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
27.01.2014 ПАТ «Укрспецтрансгаз» (далі - позивач, Товариство) звернулося в суд із адміністративним позовом до Долинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області у якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 15.01.2014 № НОМЕР_1.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення, зроблені безпідставно та не відповідають фактичним первинним документам, які перевірялися податковим органом. Вказує, що господарські операції Товариства з ФОП ОСОБА_4 мали реальний характер та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які були надані до перевірки.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.03.2014 позов задоволено повністю.
Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята без повного та всебічного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просить її скасувати та у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем задекларовано податковий кредит з ПДВ, від імені контрагента підписані неповноважною особою - ОСОБА_5, яка не перебуває у трудових відносинах з ОСОБА_4 Крім цього, останній під час допиту повідомив, що правом підпису первинних документів наділений був тільки він та іншим особам такого права не надавав.
У процесі апеляційного розгляду від Долинської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області поступило клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу в частині визначення податкового зобов'язання на суму 45578 грн.
Представники сторін у судовому засіданні вказане клопотання про закриття провадження у справі у частині досягнення податкового компромісу підтримали та просять його задовольнити.
У іншій частині представник апелянта апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити. Представник позивача у цій частині апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області в період із 20.12.2013 по 23.12.2013 проводилась позапланова виїзна документальна перевірка ПАТ «Укрспецтрансгаз» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ПП ОСОБА_4 в частині нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.11.2010 по 30.09.2013, результати якої оформлені актом від 30 грудня 2013 року № 1552/09-05-22/00157842.
Згідно висновків цього акта, перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України внаслідок чого занижено ПДВ за січень-липень 2011 року, липень-вересень 2012 року, лютий-квітень 2013 року в сумі 51526 грн.
До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що у періоді, який перевірявся позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_4 з придбання ТМЦ. Однак, у процесі перевірки встановлено, що податкові накладні, які виписані від імені вказаного контрагента всього на суму 51526 грн, підписані неповноважною особою - ОСОБА_5
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032200 від 15.01.2014, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість: основний платіж 51526,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 10915,75 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки товари, які придбані ФОП ОСОБА_4 згідно з укладеними договорами, фактично отримувалися, оформлялося первинними документами, складеними у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», вивозились самостійно позивачем власними транспортними засобами без оформлення товарно-транспортних накладних, придбані з метою використання їх у господарській діяльності, фактично використані у господарській діяльності позивача, у ході виконання основних видів діяльності та проведення ремонтів власних господарських та адміністративних приміщень), оплачувалися у безготівковій формі з поточного банківського рахунку позивача. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем у вказаного контрагента товаро-матеріальних цінностей повністю підтверджена документально у процесі судового розгляду, а тому позов задовольнив.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу у апеляційному порядку враховує, що у процесі апеляційного розгляду справи відповідачем подано письмове клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 № НОМЕР_1 в частині визначення основного зобов'язання в сумі 45578 грн та відповідно штрафних санкцій на суму 10913 грн.
Це клопотання обґрунтоване тим, що 16.04.2015 ПАТ «Укрспецтрансгаз» звернулося до Долинської ОДПІ ГУ ДФС у Івано-Франківській області з заявою про досягнення податкового компромісу, сплачено 5% податкових зобов'язань, а рішенням відповідача від 23.04.2015 № 29/09-05-22 від 23.04.2015 погоджено застосування податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення в частині основного зобов'язання в сумі 45578 грн.
Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.
Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині заявленого клопотання про закриття провадження у справі, стосуються податку на додану вартість за періоди з 01.04.2011 по 01.04.2014, а тому до таких зобов'язань може бути застосовано податковий компроміс.
Рішенням Долинської ОДПІ ГУ ДФС у Івано-Франківській області № 29/09-05-22 від 23.04.2015, за результатами розгляду заяви ПАТ «Укрспецтрансгаз» погоджено застосування податкового компромісу по податковому повідомленні-рішенні від 15.01.2014 № НОМЕР_1 в частині визначення основного грошового зобов'язання на суму 45578 грн, у зв'язку з чим на відповідну суму штрафні (фінансові) санкції не застосовуються (10913 грн).
У іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення не підпадає під умови застосування процедури податкового компромісу.
Вказані суми податкового зобов'язання в сумі 2278,90 грн (45578 х 0,05) за наслідками податкового компромісу позивачем сплачено до бюджету, що підтверджується наявною у справі інформацією наданою відповідачем щодо сплати податкових зобов'язань згідно заяви про досягнення податкового компромісу.
Відповідно до пункту 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Статтею 194 КАС України передбачено, що сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.
Згідно ст. 113 КАС України, сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Відповідно до ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність перешкод щодо закриття провадження у справі в частині примирення сторін у справі шляхом досягнення податкового компромісу. Разом з тим, виходячи з положень ст. 203 КАС України, закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції повинен надати оцінку законності рішення суду першої інстанції.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками Івано-Франківського окружного адміністративного суду, з огляду на таке.
У підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту з ПДВ є їх зв'язок господарських операцій платника з його господарською діяльністю, а також наявність у покупця виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України.
Як вбачається із матеріалів справи, господарські відносини позивача та ФОП ОСОБА_4 здійснювалися на основі укладених договорів поставки: № 26/35 від 26 січня 2010 року, № 38 від 24 січня 2011 року, № 19/12 від 23 січня 2012 року, № 44/13 від 30 січня 2013 року, згідно з якими постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити на умовах цих договорів товар (господарські товари, будівельні матеріали, побутову техніку) в кількості і асортименті згідно накладних.
Придбання вказаних вище товарів, сторонами оформлялись видатковими накладними, а також ФОП ОСОБА_4 виписувались податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит з ПДВ.
Проте, у процесі проведення перевірки встановлено, що частина податкових накладних всього на суму 51526 грн, копії яких наявні у матеріалах справи, від імені ФОП ОСОБА_4 підписані неповноважною особою - ОСОБА_5
Згідно листа старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області ОСОБА_6 від 04.10.2013 № 12/17/7/09-09-02-019/994 у якому повідомлено, що гр. ОСОБА_5 не мала трудових відносин з ОСОБА_4, що підтверджується інформацією з Долинського районного центру зайнятості та протоколом допиту останнього від 24.09.2014, який повідомив, що право підпису на документах мав тільки він, інші особи таким правом не володіли.
Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).
Згідно п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 16 цього Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Верховний Суд України у своїй постанові від 05.03.2012 № 21-421а11 дійшов такого правового висновку, що оскільки контрагенти покупця, податкові накладні яких стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Враховуючи те, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його скасування. При цьому, оскільки щодо податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 № НОМЕР_1 в частині визнання грошового зобов'язання в сумі 56491 грн, у тому числі: 45578 грн - основний платіж та 10913 грн - штрафні (фінансові) санкцій, сторони примирилися шляхом досягнення податкового компромісу, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. Щодо решти позовних вимог, по яких сторони не досягли примирення, то у їх задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 113, 157, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206, 212, 254, пункту 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, суд -
постановив:
клопотання Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу - задовольнити.
апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області - задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі № 809/344/14 - скасувати та прийняти нову постанову.
Закрити провадження у справі за позовними вимогами Публічного акціонерного товариства «Укрспецтрансгаз» про визнання протиправним податкового повідомлення рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області від 15.01.2014 № НОМЕР_1 в частині визнання грошового зобов'язання в сумі 56491 грн, у тому числі: 45578 грн - основний платіж та 10913 грн - штрафні (фінансові) санкції.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.М. Гінда
Судді: В.Я. Качмар
ОСОБА_7
Постанова у повному обсязі складена та підписана 21.08.2015.