Ухвала від 27.08.2015 по справі 758/15257/14-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 758/15257/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Роман О.А. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

УХВАЛА

Іменем України

27 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на Постанову Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження окремих категорій адміністративних справ. Зокрема, частиною першою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є імперативною нормою встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті, передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто, лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.

Крім того, зазначені у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому частиною четвертою ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.

При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у частині першій ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.

Тому, порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме, розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому частинами восьмою-десятою ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року (надалі - Закон №3723-ХІІ).

Позивач звернувся до Відповідача з Заявою від 03 грудня 2014 року щодо перерахунку його пенсії із врахуванням інших виплат - розміру середньомісячної заробітної плати, розміру окладу, доплату за ранг, надбавку за вислугу років, а також усі інші виплати і премії, суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, суми індексації заробітної плати, які не враховано Відповідачем при здійсненні розрахунку його пенсії.

До Заяви Позивачем додано Довідку про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» від 29 серпня 2014 року №17.2-1206 (надалі - Довідка), копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.12-13).

Листом Відповідача №14584/06 від 09 грудня 2014 року, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.8), Позивачу відмовлено у перерахунку пенсії із врахуванням інших виплат.

Згідно з п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року №865, установлено, що розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією за будь-які 60 календарних місяців роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60.

Відповідно до частини першої ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1778-XII (надалі Закон №1778-XII), до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно з частиною першою ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95 ВР (далі - Закон №108/95 ВР), заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

А ст. 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої віднесено основну та додаткову заробітну плату, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до частини другої ст. 33 Закону №3723-ХІІ, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Згідно з частиною першою ст. 37 Закону №3723-ХІІ, в чинній на час призначення Позивачу пенсії редакції, зокрема, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

А відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.1 частини першої ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої ст. 2 зазначеного Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Як зазначено в Довідці, на всі виплати, включені в неї, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Більш того, згідно з частиною першою ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

А як встановлено в Постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-14а14 (номер у ЄДРСР 37740285), зокрема, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 33, 37 Закону № 3723-XII колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, тобто, суми матеріальної допомоги, на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включено до складу заробітної плати державного службовця, враховуються при обчисленні розміру його пенсії, тому, як у даних правовідносинах ст.41 Закону №1058-IV та ст. 66 Закону № 1788-XII є спеціальними нормами, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, а норми Закону № 3723-XII та Закону №108/95-ВР - загальними.

Аналогічні висновки викладені також і в Постановах Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року, 14, 28 травня та 6 листопада 2013 року у справах №№ 21-430а11, 21-125а13, 21-97а13, 21-350а13.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись частиною десятою статті 183-2, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва залишити без задоволення, а Постанову Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Кузьменко В.В.

Степанюк А.Г.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Кузьменко В. В.

Степанюк А.Г.

Попередній документ
49150306
Наступний документ
49150309
Інформація про рішення:
№ рішення: 49150308
№ справи: 758/15257/14-а
Дата рішення: 27.08.2015
Дата публікації: 01.09.2015
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Київський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі: