Головуючий у 1 інстанції - Посохов І.С.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
07 серпня 2012 року справа №2а-3294/11/1227
Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 грудня 2011 року у справі № 2а-3294/11/1227 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 27 грудня 2010 (вх. 31495) року звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання неправомірними дії відповідача та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 1 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 1 червня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року до 1 грудня 2010 року з урахуванням здійснених виплат; зобов'язати відповідача сплачувати соціальну допомогу до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 9 червня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 01.08.2007 року до 27.06.2010 року залишені без розгляду. Ухвала не оскаржена.
Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволений частково: визнано протиправними дії відповідача щодо нездійснення позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни; зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 27.06.2010 року до 13.12.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично здійснених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідачем на постанову суду подано апеляційну скаргу, в якій посилається на невірне застосування норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України справа судом апеляційної інстанції розглянута в порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач віднесений до категорії «Дитина війни».
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач віднесений до соціальної групи “Дитина війни” відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується відповідачем та підтверджено даними паспорта позивача, відміткою органу соціального захисту населення у пенсійному посвідченні позивача. Встановлені обставини справи не є спірними.
Спірним є розмір щомісячної допомоги, який нараховується та виплачується позивачеві відповідачем на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Відповідач в апеляційній скарзі не заперечує, що виплачував підвищення до пенсії у розмірі, меншому ніж 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004р. в редакції, яка діяла до 01.01.2007 р., дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія даної норми була зупинена. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV (далі Закон № 2195).
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону № 2195, а саме, текст ст. 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.08р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Законами України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, „Про Державний бюджет України на 2011 рік” на день ухвалення судового рішення першою інстанцією не внесено змін та не зупинено дію ст. 6 Закону № 2195.
Таким чином, стаття 6 Закону № 2195 з 1 січня 2011 року є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком».
Оскільки на час розгляду цієї справи судом, розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про використання цього поняття тільки для призначення пенсій в межах зазначеного закону та неможливості використання вказаного розміру у розрахунку підвищення до пенсій особам з статусом дитини війни.
Право громадян на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не може бути обмежене відсутністю певних коштів чи фінансування.
З огляду на викладене, колегія суддів вирішила, що суд першої прийшов до вірного висновку щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 27.06.2010 року до 13.12.2011 року, оскільки внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо нарахування позивачеві вказаного підвищення до пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач не отримав належні виплати у встановленому законом розмірі.
Водночас суд безпідставно, в порушення норм КАС України, вирішив спір на майбутнє, зобов'язавши відповідача здійснювати підвищення до пенсії у визначених судом розмірах до 13.12.2011 року.
10 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, який набрав чинності 19 червня 2011 року. Пунктом 7 частини І зазначеного Закону Прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Із аналізу наведеної норми випливає, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. У розглядуваному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 10 червня 2011 року № 3491-VI “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”.
Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 6 липня 2011 року, яка набула чинності з дня опублікування - 23 липня 2011 року (газета Урядовий кур'єр, 2011, 07, 23.07.2011 № 133) визначений розмір щомісячного підвищення до пенсії дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», у розмірі 49,8 грн.
З огляду на викладене, дії відповідача щодо нарахування позивачеві підвищення до пенсії в розмірі, меншому ніж 30 % мінімальної пенсії за віком були протиправними включно до 22 липня 2011 року.
Відповідно до ч.1, ч.3, ч.6 статті 94 КАС України позивачеві пропорційно до задоволених вимог підлягає частковому відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, який ним сплачений у розмірі 3,40грн., з Державного бюджету в сумі 1, 40 грн.
Отже, суд першої інстанції частково невірно вирішив спір через невірне застосування норм процесуального права і задовольнив позовні вимоги щодо правовідносин на майбутнє, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової, якою позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст.183-2 ч.10, ст. 195, ст. 197 ч.1 п.3, ст. 198 ч.1 п.3, ст. 202 ч.1 п.4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України,суд -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області задовольнити.
Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо не нарахування на користь ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 27.06.2010 року до 22.07.2011 року включно, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області здійснити на користь ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за період з 27.06.2010 року до 22.07.2011 року включно відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 1,40 грн. (три гривні).
Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді М.М. Гімон
ОСОБА_3