Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
28 липня 2010 року справа №2а-7970/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Сухарька М.Г.
ОСОБА_2
при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 06.07.10р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010р. у справі №2а-7970/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання дій незаконними щодо відмови у прийнятті декларації на додану вартість від 21.12.2009р. за листопад 2009р; зобов'язання визнати податкову декларацію з податку на додану вартість наданою в строк та прийняття її до розгляду,-
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010р. у справі №2а-7970/10/0570 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна" до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, внаслідок чого визнані дії Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області, а саме відмову у прийнятті декларації на додану вартість від 21.12.09р. за листопад 2009р. таким, що не відповідають чинному законодавству, та суперечать нормам прийняття податкової декларації з податку на додану вартість засобами телекомунікаційного зв'язку з накладанням електронного цифрового підпису; зобов'язано Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію у Донецькій області визнати вказану податкову декларацію з податку на додану вартість наданою в строк та прийняття її до розгляду.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Позивач у письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено договір від 02.02.09р. № 208, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних документів), поданих позивачем в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.
Позивачем 21.12.2009р. була надіслана податкова декларація з податку на додану вартість засобами телекомунікаційного зв'язку з накладанням електронного цифрового підпису - до ЦОЕЗ. Відповідач листом від 22.12.2009року за № 12380/10/5-15-013 повідомив позивача про те, що податкову декларацію з ПДВ за листопад 2009 року не визнано як податкову звітність згідно з абзацом 5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України № 2181 від 21.12.2000р., оскільки відсутні відмітки про додатки, що надаються до декларації.
Згідно до п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Підпунктом 4.1.2. пункту 4.1 статті 4 цього Закону встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.
За приписами частини 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній: не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Тобто, наведеною нормою встановлений вичерпний перелік підстав, за яких податковий орган має право не визнавати надану платником податку податкову звітність як податкову декларацію.
Наказом ДПА України від 31.12.2008 N 827 з метою запровадження централізованої системи приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних із урахуванням різних способів надходження документів до органів державної податкової служби України, у тому числі в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджені Методичні рекомендації щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, у п.4.13 яких встановлено, що платник податків за добровільним рішенням подає податкову звітність в електронному вигляді з накладанням ЕЦП засобами телекомунікаційного зв'язку без додання роздрукованих оригіналів на паперових носіях.
Згідно до п.4.13.7 Методичних рекомендацій у разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку безпосередньо до ЦОЕЗ останній: перевіряє відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату та його цілісність; фіксує дату одержання як дату подання платником податків електронного звіту, формує першу квитанцію, у якій зазначає дату і час одержання, завіряє її ЕЦП і надсилає її платнику податків; розшифровує електронний звіт; перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту; формує другу квитанцію, завіряє її своїм ЕЦП та направляє її платнику податків.
За приписами п.4.13.8 Методичних рекомендацій факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції.
З матеріалів справи вбачається, що факт приймання податкової декларації з ПДВ за листопад 2009р.та додатків до цієї декларації підтверджено відповідними квитанціями за №2.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 24, 160 ,167 ,184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 253,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010р. у справі №2а-7970/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2010р. у справі №2а-7970/10/0570 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 липня 2010 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 30 липня 2010 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Гаврищук Т.Г.
Судді: Сухарьок М.Г.
ОСОБА_2