19 серпня 2015 рокусправа № 804/4943/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.
суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року у справі № 804/4943/15
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до про Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі по тексту - Відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 28 січня 2015 № НОМЕР_1, НОМЕР_2, якими збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 108543,00 грн. та накладено штрафну санкцію - 1020 грн. ( т.1, а.с.3-6)
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 804/4943/15. ( т.1, а.с.1)
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що усі взаємовідносини з ТОВ «Фірма Селеста» оформлені документально, поставки товару виконані у повному обсязі та не є фіктивними і спрямовані на реальне настання наслідків господарської діяльності.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року у справі №804/4943/15 адміністративний позов задоволено. (суддя -Златін С.В.) ( т.3, а.с.34-44)
Суд першої інстанції виходив з того, що досліджені в судовому засіданні первинні документи, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, відповідають вимогам Податкового законодавства. Крім того, в ході розгляду справи не знайшли підтвердження факти безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фірма Селеста», а тому дії посадових осіб відповідача щодо визнання операцій нікчемними та збільшення податкових зобов'язань позивача є неправомірними.
Відповідач - Дніпродзержинська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року у справі №804/4943/15 та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Відповідач зазначає, що ним правомірно встановлено порушення платником податків приписів податкового законодавства.
Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін.
У судовому засіданні, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про скасування судового рішення з огляду на наступне.
Правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма Селеста» за серпень 2014 року - є предметом судового спору.
Судом встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 27.01.2000 року Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області та знаходить на податковому обліку в Дніпродзержинській ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 11.12.2014р. по 17.12.2014р. відповідно п.п.78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями Відповідача було проведено документальну планову невиїзну перевірку Позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Фірма Селеста» за серпень 2014 року, результати якої оформлено актом № 5339/537/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 18.12.2014 року. (т.2, а.с. 229-234)
Згідно ксерокопії вищезазначеного акту, перевіркою встановлені наступні порушення, а саме:
1. п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України;
2. п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.11 ст.201 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість всього у розмірі 72 362,0 грн., у тому числі за серпень 2014 року у розмірі 57 357 грн., за вересень 2014 року у розмірі 15 005,0 грн.
У зв'язку із виявленими порушеннями відповідачем зроблено висновок, що податковий кредит від вартості придбаних товарів позивачем від підприємства - постачальника ТОВ «Фірма Селеста» перевіркою не підтверджено, а отже, і суми податкового кредиту за відсутності умов продажу, не підтверджено.
На підставі акта перевірки № 5339/537/04-03-17-01-26/НОМЕР_3 від 18.12.2014 року, Відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 28.01.2015 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 72 362,00 грн. Та застосовано штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 36 181,00 грн. та №0002551701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020 грн. (т.1, а.с.9, 10)
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень з огляду на наступне.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, суттєвим, з огляду на приписи наведених норм, є придбання товарів (робіт, послуг) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Безперечно, категорія «господарська діяльність» не є суто економічною категорією.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних та соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Отже, підприємницька діяльність є складовою ширшого за обсягом поняття «господарська діяльність».
Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно пункту 1.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (далі по тексту - Положення), вказане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).
У відповідності до пункту 2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із системного аналізу вищезазначених правових норм, вбачається, що показники витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також належними та допустимими доказами на підтвердження податкової звітності в суді.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Позивач протягом періоду, що перевірявся, а саме серпня 2014 року, мав взаємовідносини з ТОВ «Фірма Селеста».
Між позивачем та ТОВ «Фірма Селеста» було укладено договір поставки від 30.06.2014р. №306, відповідно до якого ТОВ «Фірма Селеста» зобов'язувалась поставити позивачу товар (продукти харчування), а позивач зобов'язувався його оплатити. (т.1, а.с. 45)
На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано наступні копії документів: податкова накладна від 28.07.2014р. №41, накладна від 28.07.2014р. №41, податкової накладної від 01.08.2014р. №3, накладної від 01.08.2014р., податкова накладна від 01.08.2014р. №30, накладна №30 від 01.08.2014р., накладна №31 від 04.08.2014р., податкова накладна від 04.08.2014р. №31, податкова накладна від 06.08.2014р. №32, накладна від 06.08.2014р. №32, податкова накладна від 20.08.2014р. №35, накладна №35 від 20.08.2014р., податкова накладна від 11.08.2014р. №6, накладна №6 від 11.08.2014р., накладна №33 від 11.08.2014р., податкова накладна від 11.08.2014р. №33, накладна №34 від 15.08.2014р., податкова накладна від 15.08.2014р. №34, податкова накладна від 18.08.2014р. №11, накладна №11 від 18.08.2014р., накладна №36 від 26.08.2014р., податкова накладна від 26.08.2014р. №36, (т.1, а.с.47-70, т.3, а.с.30-31)
Згідно умов договорів купівлі-продажу №306 від 30.06.2014 року покупець здійснює оплату за товар ( овочі, фрукти, продукти харчування) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 15 календарних днів з моменту відвантаження товару.
Суми податку на додану вартість по податковим накладним позивачем включено до податкового кредиту відповідних звітних періодів.
На підтвердження реальності господарських операцій Позивачем надана виписка по рахунку № 26007106800300 з 08.08.2014р. по 29.08.2014р.(т.1, а.с. 73)
Дослідивши вищезазначену банківську виписку, колегія суддів дійшла висновку, що з її змісту не можливо в повній мірі встановити, за який саме товар і в якій кількості, позивачем була проведена оплата, а отже, дана виписка лише показує відомості про операції по рахунку позивача.
Таким чином, суд не може прийняти вищезазначену банківську виписку, як доказ оплати позивачем придбаного товару за договором купівлі - продажу №306 від 30.06.2014р.
Крім того, між позивачем та ТОВ «Фірма Селеста» було укладено договір зберігання №306х від 30.06.2014 року, за умовами якого, останній, зобов'язувався прийняти та зберігати товарно-матеріальні цінності позивача, а позивач зобов'язувався оплатити надані послуги. (т.1, а.с.46)
На виконання умов договору зберігання надано копії податкової накладної від 31.07.2014р. №42, рахунок №42 від 31.07.2014р., податкова накладна від 26.08.2014р. №37, акт приймання - передачі наданих послуг №37 від 26.08.2014р. та акту приймання - передачі наданих послуг №42 від 31.07.2014 року. (т. 1, а.с.71-72, т.3, а.с.32-34)
За умов договору зберігання №306х від 30.06.2014р., замовник здійснює оплату підприємству зберігача за зберігання товарно - матеріальних цінностей згідно рахунку підприємства, який надається на прикінці кожного місяця та становить 6000 грн., рахунок повинен бути сплачений на протязі 30 банківських днів.
Суми податку на додану вартість по податковим накладним позивачем включено до податкового кредиту відповідних звітних періодів. За даним договором оплата відсутня.
Проте, належних доказів (банківських виписок, платіжних доручень) здійснення розрахунків між позивачем та ТОВ «Фірма Селеста» в межах вищевказаних договірних відносин матеріали даної адміністративної справи не містять.
Водночас, між позивачем та ТОВ «Український центр послуг» (Виконавець) було укладено договір перевезення вантажів від 30.04.2014 року №74, за умовами, якого Виконавець зобов'язувався надати транспортні засоби для перевезення вантажів (овочі, фрукти, продукти харчування) відповідно до замовлення позивача, о останній, в свою чергу, зобов'язується сплачувати за використані послуги суму у розмірі 18 300,00 грн. кожного місяця. (т.2, а.с. 96)
На виконання зазначеного договору позивачем надано копії товаро - транспортних накладних. (т. 2, а.с.97-145)
Однак, як вбачається зі змісту вищезазначених товарно - транспортних накладних, в графі Замовник (платник) зазначено не позивача, як сторону вищезазначеної угоди, а контрагентів позивача по ланцюгу, тобто підприємства, яким позивач в подальшому реалізовував продукцію.
Зважуючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідні документи не можуть вважатися первинними документами, які б підтверджували понесені платником податків витрати на оплату наданих послуг.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року №996 -XIV «Про бухгалтерський облік та фіксування звітів в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Проте, дана господарська операція ні яким чином не вплинула на майновий стан позивача, оскільки позивачем не виконувались умови договору перевезення вантажів від 30.04.2014 року №74, з огляду на те, що позивач не був замовником транспорту та не оплачував дані послуги.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що акт перевірки містить відомості про те, що податковий орган, неодноразово звертався до Позивача з запитом, щодо надання у повному обсязі первинних документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, але станом на початок та кінець проведення перевірки, останнім, не було надано первинних документів, підтверджуючих взаємовідносини із сумнівним контрагентом.
Разом з тим, докази надання позивачем витребуваних документів та пояснень відповідачу в матеріалах справи не містяться.
У відповідності до пп. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
З урахування викладеного, в силу пункту 44.6 статті 46 Податкового кодексу України існують підстави вважати, що документи, які підтверджують показники, відображені позивачем у податковій звітності, були відсутні у нього на час складення такої звітності.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про забезпечення санітарно та епідемічного благополуччя населення», продовольча сировина, харчові продукти, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовлені, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам санітарних норм і підлягають обов'язковій сертифікації.
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що а ні під час перевірки, а ні під час судового розгляду справи Позивачем не було надано беззаперечних доказів, за якими можна було б встановити походження харчових продуктів, їх відповідність технічним регламентам та умовам, санітарно та ветеринарним нормам, які встановлені для конкретних видів продукції, порядок їх зберігання і транспортування. З матеріалів справи вбачається, що Позивач не має власного транспорту та складських приміщень, в тому числі - для продуктів, що швидко псуються. Відсутні підтвердження оплати за транспортування та зберігання.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність прийнятих суб'єктом владних повноважень по відношенню до платника податків у спірних правовідносинах податкових повідомлень-рішень №0002511701 та №0002551701 від 28.01.2015 року, виходячи з чого підстави для задоволення вимог адміністративного позову відсутні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи були порушені норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і тому вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволенню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року у справі №804/4943/15- скасуванню.
Керуючись ч.3 ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 липня 2015 року у справі №804/4943/15 - скасувати.
У задоволенні позову - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Повний текст виготовлено - 21 серпня 2015 року.
Головуючий: Н.А. Олефіренко
Суддя: С.В. Білак
Суддя: В.А. Шальєва