13 серпня 2015 рокусправа № П/811/93/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.
суддів: Нагорної Л.М. Олефіренко Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів
у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 12 березня 2015 року
у справі № П/811/93/15
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -
Фізичної особи ОСОБА_2,
вул. Цукровий завод, 1/112, с. Липняжка, 27015;
до відповідача ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів
у Кіровоградській області,
вул. Леніна, 52/1, м. Долинська, 27100;
про визнання протиправним та скасування Акту, -
встановив: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано позов до ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2014 року № НОМЕР_1.
Кіровоградський окружний адміністративний суд (суддя Жук Р.В.) своєю постановою від 12 березня 2015 року позов задовольнив.
Постанова суду мотивована тим, що по взаємовідносинам з ТОВ «Грін-Степ» Позивач мав в наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 об'єднана Державна податкова інспекція, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на наявність формально складених, але не достовірних бухгалтерських документів.
Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.
Обставини справи уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведено невиїзну позапланову документальну перевірку Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Грін-Степ» за період з 01.04.2014 року по 30.06.2014 року.
За результатами складено Акт № 153/1700/НОМЕР_2 від 14.11.2014 року.
В акті перевірки вчинено записи про порушення статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV.
Зазначені висновки ґрунтуються на актах про неможливість проведення зустрічних звірок від 27.08.2014 року № 1987/26-59-22-08/38688999 та від 31.07.2014 року № 1721/26-59-22-08/38688999 по контрагенту ТОВ «Грін-Степ».
На підставі Акту перевірки, 24 грудня 2014 року керівником контролюючого органу прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1.
Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 30 14010100, податок на додану вартість, у розмірі 60.154,67 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 30.077,34 грн.
Скасування податкового повідомлення-рішення було предметом позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
За позицією фахівців контролюючого органу, здійснення господарських операцій із залученням вигодоформуючих підприємств не мало ділової мети, правочин є нікчемним, а податкові накладні не виконують функцій первинного документа.
Посилаючись на приписи Цивільного України, як на підставу нікчемності господарських зобов'язань, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань: вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.
Для того, щоб намір міг бути підставою для висновку про вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).
Відповідно, здійснення діяльності поза межами правової відповідальності має бути не елементом аргументації, а переконливим та беззаперечно встановленим юридичним фактом реальної дійсності - конкретною обставиною, передбаченою нормами податкового права, що спричиняє певні юридичні наслідки.
Слід вказати, що документи та інші дані щодо реальності здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки господарської операції.
Як встановлено судом першої інстанції, основними видами діяльності Позивача визначено вирощування зернових культур; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; інший пасажирський наземний транспорт.
Документами, що підтверджують фактичне отримання послуг, будуть Договір, акт приймання-передачі або інший документ. Та при виконанні двох «стандартних» умов (наявність первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів, і подальше використання результатів цих товарів (послуг) у власній господарській діяльності).
Зокрема, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 відповідно до договору поставки від 26.12.2013 року № 26/12-13 придбав у ТОВ «Грін-Степ» товар (запасні частини).
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 мав у власності та орендував транспортні засоби та причіп, що підтверджується договором оренди автомобіля № 2 від 02.06.2014 року, актом приймання-передачі орендованого автомобіля, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Асортимент та ціна товару визначена рахунками - фактурами, фактичне отримання та оплата товару підтверджується видатковими накладними та банківською випискою.
Придбаний у контрагента товар (запасні частини) Позивач перевозив власними та орендованими транспортними засобами. В подальшому придбаний товар використаний в межах господарської діяльності.
Вищенаведене підтверджується договором № 238 від 10.02.2014 року, податковими накладними, специфікаціями, видатковими накладними, довіреностями, рахунками, товарно-транспортними накладними, банківською випискою та актами звірки взаємних розрахунків.
Угоди укладалися Позивачем в межах господарської діяльності, згідно з установчими, реєстраційними і дозвільними документами.
Зазначені вище документи є документальним підтвердженням факту здійснення господарської операції з метою віднесення сплаченої суми за послуги до складу витрат і податкового кредиту у відповідний звітний період.
Дані операції з контрагентом Позивач включив до складу дозволеного податкового кредиту на загальну суму ПДВ 60.154,67 грн., на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Грін-Степ».
Відповідачем не наведено фактів, які свідчили б про те, що зміст господарських операцій не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання угод. Теза в акті перевірки про те, що здійснення господарської операції по виявленому ланцюгу не мало ділової мети, є припущенням, відображення якого в акті перевірки є неприйнятним.
Слід зазначити, співробітниками ДПІ, для збільшення суми грошового зобов'язання, використані дані Актів «Про неможливість проведення зустрічної звірки».
В той же час, з огляду на приписи пункту 73.5 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року N 1232.
Порядок жодним чином не регулює дії органів доходів і зборів на той випадок, якщо не має можливості провести зустрічної звірки (не надав платник податків запитуваної інформації, не має платника податку за податковою адресою, тощо).
ДПА України своїм наказом від 22 квітня 2011 року N 236 затвердила Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, згідно з яким у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.
Однак, даний наказ не було зареєстровано у Міністерстві юстиції України.
З огляду ж на приписи наведених вище норм, зустрічні звірки не є перевірками, та, відповідно, не можуть бути враховані як підтвердження здійснення діяльності поза межами правової відповідальності. Базовими для аналітичних дій, застосовне до спірного випадку, слід було б відбирати інші суттєві показники.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови окружного адміністративного суду відсутні.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі № П/811/93/15 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.В. Юхименко
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: Н.А. Олефіренко