ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
26 серпня 2015 року 08:50 справа №826/8219/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року №0001921701.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 травня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8219/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 10 серпня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі від 12 вересня 2014 року №0001921701 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпунктів підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 5 420 024,18 грн., в тому числі за основним платежем - 4 335 883,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 084 140,84 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 03 вересня 2014 року №95/26-50-17-01/НОМЕР_1 "Про результати документальної невиїзної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р." (далі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, що виявилось у не поданні декларації про одержані доходи за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, та підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, а саме: не задекларовано у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік отриману суму додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором ТОВ "Кредитні ініціативи" у розмірі 25 506 545,48 грн. та не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з отриманого додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором у 2013 році.
Позивач вважає протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення, посилаючись на те, що сумою додаткового блага є лише сума кредиту без відсотків, пені та комісії; за користування кредитом.
Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Таким чином, у разі прощення боргу у платника податку - боржника виникає обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду.
Матеріали справи підтверджують, що відповідно до додаткового договору від 13 листопада 2013 року до кредитного договору від 09 листопада 2006 року про припинення зобов'язання переданням відступного, укладеного між ТОВ "Кредитні ініціативи", який набув статус кредитора за кредитним договором від 09 листопада 2006 року на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року, та ОСОБА_1 (боржник), сторони дійшли домовленості про припинення первісних зобов'язань боржника, які виникли на підставі кредитного договору; первісні зобов'язання припиняються передаванням боржником кредиторові відступного; з дати отримання коштів, переданих в якості відступного в сумі 5 663 068,50 грн., за рішенням кредитора здійснюється анулювання залишку боргу за кредитним договором у сумі 25 506 647,48 грн.
Згідно з повідомленням ТОВ "Кредитні ініціативи" від 13 листопада 2013 року після сплати ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 5 663 068,50 грн. в рахунок сплати заборгованості, було прийнято рішення про анулювання залишку боргу, та вказано, що позивачем отримано дохід у вигляді прощення боргу в сумі 25 506 647,48 грн.
За інформацією центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб сума прощеного боргу ОСОБА_1 включена ТОВ "Кредитні ініціативи" до податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку форми №1 ДФ за 4 квартал 2013 року з кодом доходу додаткове благо.
Зазначені вище обставини щодо списання залишку суми боргу у розмірі 25 506 647,48 грн., повідомлення про анулювання боргу та включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, позивачем визнаються.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ОСОБА_1, в силу вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити податок з доходів у вигляді додаткового блага шляхом прощення боргу, та відобразити їх у річній податковій декларації.
Разом з тим, позивачем не надано доказів, які б підтверджували подання ним податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік із відображенням доходу у вигляді додаткового блага - прощеної суми боргу у розмірі 25 506 647,48 грн., та доказів сплати відповідної суми податку, що свідчить про обґрунтованість висновків акта перевірки та збільшення суми грошового зобов'язання.
При цьому суд відхиляє доводи позивача про те, що сумою додаткового благає може бути лише сума кредиту без відсотків, пені та комісії, оскільки підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не ставить обов'язок платника податку сплатити відповідну суму податку в залежність від виду боргу, який анулюється кредитором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.
Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, решта суми судового збору у розмірі 90 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 02152, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко