ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.486-65-72
№ 3/615
01.03.07
За позовом Орендного підприємства «Кінотеатр Україна»
До Херсонської обласної ради
Про визнання права власності
Суддя Хілінська В.В.
Представники:
від позивача Мінаков К.С. -по дов. № б/н від 27.07.2006
від відповідача Потоцький П.Б. -по дов. № 724-37/868-56 від 01.06.2006
Іванюта О.Д. -по дов. № 56-60-3/60 від 15.12.2006
В засіданні приймали участь
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.02.2007 оголошувалась перерва.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Орендного підприємства «Кінотеатр Україна»до Херсонської обласної ради про визнання права власності на цілісний майновий комплекс кінотеатру «Україна», що знаходиться за адресою м. Херсон, проспект Ушакова, 45.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2006 порушено провадження у справі 3/615.
Позивачем подано до господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Херсонській обласній раді, відділу державної виконавчої служби Суворовського району м. Херсона та іншим особам здійснювати дії щодо виселення орендного підприємства «Кінотеатр Україна».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2006 заяву Орендного підприємства «Кінотеатр Україна»про забезпечення позову задоволено та з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті, заборонити Херсонській обласній раді та будь-яким іншим особам здійснювати дії щодо вчинення перешкод в користуванні Орендним підприємством «Кінотеатр Україна»будинком кінотеатру «Україна», що знаходиться за адресою м. Херсон, проспект Ушакова, 45.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2006 про забезпечення позову відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2007 не прийнято до розгляду та повернуто апеляційну скаргу відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2007 розгляд справи призначено на 20.02.2007.
В судовому засіданні відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 01.03.2007.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву зазначає, що дійсно, 28.12.1992 Фондом комунального майна Херсонської області та організацією орендарів кінотеатру «Україна»був укладений договір оренди майна державного підприємства, відповідно до умов якого позивачу передано в оренду майно державного підприємства комунальної власності - кінотеатр «Україна». Херсонською обласною радою було прийнято рішення «Про припинення дії договору оренди цілісного майнового комплексу кінотеатру «Україна»у зв'язку з закінченням терміну, на який договір був укладений, з 29.12.2002. У зв'язку з небажанням позивача звільнити орендоване приміщення Херсонською обласною радою до Господарського суду Херсонської області подано позов до позивача про повернення орендованого майна та звільнення займаного приміщення - кінотеатру «Україна». 25.03.2005 Господарським судом Херсонської області по справі № 4/30-ПС винесено рішення про задоволення позовних вимог Херсонської обласної ради та зобов'язано позивача звільнити та повернути цілісний майновий комплекс кінотеатру «Україна». Вказане рішення залишено без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.05.2005 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.06.2006. При вирішенні наведеного судового спору, суди дійшли до висновку що цілісний майновий комплекс кінотеатру «Україна»знаходиться в комунальній власності, про що також свідчить рішення виконавчого комітету Херсонської обласної ради від 20.03.1992 за № 32 «Про розмежування комунального майна, переданого у власність області, між обласною власністю і власністю міст обласного підпорядкування та районів області», в додатку до якого зазначено кінотеатр «Україна», м. Херсон. Таким чином факт того, що кінотеатр «Україна»належить до комунальної власності не підлягає доказуванню. Додає, що позивач погоджувався з тим, що цілісний майновий комплекс кінотеатру «Україна»належить до комунальної власності та займав позицію, що нібито позивач має право на продовження дії договору оренди. За час існування кінотеатру «Україна» не приймалося рішення про будь-яке відчуження цілісного майнового комплексу трудовому колективу або іншим особам шляхом приватизації, викупу, безоплатної передачі тощо. Та обставина, що позивачем за період дії договору оренди було повністю погашено свою заборгованість перед контрагентами не є підставою для виникнення права власності. Позивачем не доведено ані вчинення правочину по відчуженню кінотеатру «Україна»на його користь, ані проведення приватизації комунального майна. Та обставина, що позивач здійснив деякі поліпшення орендованого майна за рахунок власних коштів не дає підстав для набуття права власності на нерухоме майно. Якщо проведені поліпшеня орендованого майна неможливо відокремити від орендованого майна без заподіяння йому шкоди, позивач може ставити питання про грошову компенсацію у разі надання згоди орендодавцем на здійснення таких поліпшень. Таким чином вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в позові.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Постановою Херсонського міського комітету компартії України від 09.01.58 № 53-3 вирішено у м. Херсон побудувати двозальний кінотеатр на 800 місць.
На прохання Херсонського обкому Компартії України і виконкому обласної ради депутатів трудящихся будівництво кінотеатру здійснювало за рахунок позичених у Держбанку СРСР коштів у розмірі 2 500 тис. крб.
Відповідно до статті 374 Цивільного кодексу УРСР, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.
Таким чином, грошові кошти, які були надані Держбанку СРСР на будівництво кінотеатру стали власністю позичальника.
Стаття 375 Цивільного кодексу УРСР зазначає, що договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.
У матеріалах справи відсутній договір позики, тому у суду не має можливості зробити висновок про те, яка саме особа виступила позичальником.
Позику, надану Держбанком СРСР на будівництво кінотеатру «Україна»після введення в експлуатацію зазначеного кінотеатру, протягом 1960-1962 р.р виплачував Кінотеатр «Україна».
В експлуатацію широкоекранний двозальний кінотеатр на 800 місць, розташований по вул. Ушакова, 45 у м. Херсон було прийнято на підставі акта державного приймання будівлі, споруди, затвердженого рішенням виконкому Херсонської ради депутатів трудящихся № 110 від 04.02.1960.
Таким чином, грошові кошти, за рахунок яких було збудовано спірний кінотеатр було повністю повернуті банку до створення Орендного підприємства «Кінотеатр Україна», тобто позивач повернення позики не здійснював.
Пункт 3.1 Статуту Орендного підприємства «Кінотеатр Україна»зазначає, що підприємство приймає на себе зобов'язання взятого в оренду державного підприємства з реалізації його функцій і виконанню робіт та послуг.
Зважаючи на те, що на момент створення позивача зобов'язання щодо повернення позики було припинено, взяти його на себе позивач не міг.
Також, позивач не надав суду доказів свого правонаступництва щодо Державного підприємства кінотеатру «Україна», цілісний майновий комплекс якого позивач орендував на підставі договору оренди від 28 грудня 1992 року .
Крім того, відповідно до положень чинного законодавства України станом на 1992 рік та положень статті 345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності у порядку, встановленому законом.
Способи приватизації державного і комунального майна передбачені Законами України «Про приватизацію державного майна», «Про державну програму приватизації», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Орендне підприємством «Кінотеатр Україна»не надало суду доказів набуття спірного кінотеатру у власність шляхом його приватизації.
Також, суд не приймає до уваги посилання позивача на статтю 331 Цивільного кодексу України як на підставу виникнення у нього права власності на спірний кінотеатр з огляду на наступне.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Спірне майно було побудовано у 1960 році, тому застосування до нього положення статті 331 Цивільного кодексу України, які набрали чинності у 2004 році є неможливим.
Крім того, з матеріалів справи (а.с. 13) вбачається, що забудовником вказаного кінотеатру виступило Обласне управління Кінофікації та Кінопрокату, тобто у будь-якому випадку позивач не може вважатися власником кінотеатру на підставі положень, викладених у статті 331 Цивільного кодексу України, оскільки ні він, ні державне підприємство кінотеатр «Україна»замовниками будівництва не виступали.
Крім того, цілісний майновий комплекс кінотеатр «Україна»відповідно до рішення Херсонської обласної ради народних депутатів від 20.03.92 № 32 було передано до комунальної власності області, і як вже було зазначено вище, позивач може отримати його у власність лише шляхом приватизації.
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави вважати власником спірного кінотеатру позивача.
З приводу підстави набуття права власності на кінотеатр «Україна»за позивачем у зв'язку зі здійсненими ним поліпшенням, які неможливо відокремити від орендованого майна без заподіяння йому шкоди, суд зазначає наступне.
Між Фондом комунального майна Херсонської області та Організацією орендарів кінотеатру «Україна»28 грудня 1992 року було укладено договір оренди майна державного підприємства комунальної власності Херсонсьокої області - Кінотеатру «Україна»(цілісний майновий комплекс), який розташований у місті Херсон, пр. Ушакова, 45.
14 лютого 1997 року та 28 грудня 2002 року між сторонами зазначеного договору оренди укладалися додаткові угоди, за яким орендодавцем визначено Херсонську обласну раду, а орендарем - Орендне підприємство «Кінотеатр Україна».
За вказаним договором оренди, позивачу було надано у строкове платне користування цілісний майновий комплекс кінотеатру «Україна».
Відповідно до пункту 3.2.1 договору оренди, передача майна в оренду не припиняє права власності держави на це майно. Власником переданого в оренду майна залишається обласна рада народних депутатів. Орендар володіє і користується майном протягом строку оренди.
Пункт 3.2.2 договору оренди зазначає, що орендар є власником лише майна, створеного за рахунок його власних коштів, а також матеріалів та інших цінностей, що не входять до складу орендованого майна та отримані орендарем на підставах не заборонених законодавством.
Згідно пункту 3.2.3 договору оренди, вартість поліпшень орендованого майна, здійснених орендарем зі згоди орендодавця за рахунок власних коштів, які не можливо відокремити від орендованого майна без шкоди для нього, компенсується орендодавцем у повному обсязі.
Таким чином позовні вимоги не ґрунтуються на діючому законодавстві та не підлягають задоволенню.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він заявив позовні вимоги.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Суддя
В.В. Хілінська