Єдиний унікальний номер 234/4036/15-ц Номер провадження 22-ц/775/26/2015
головуючий в I інстанції Карпенко О.М.
суддя доповідач Никифоряк Л.П.
Категорія 30
Іменем У К Р А Ї Н И
24 червня 2015 року апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Никифоряка Л.П.
Суддів Новікової Г.В., Космачевської Т.В.
при секретарі судового засідання Баранові В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального медичного закладу «Міська лікарня № 1» про стягнення моральної шкоди, в якій подано апеляційну скаргу комунальним медичним закладом «Міська лікарня № 1» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 травня 2015 року, -
26 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до комунального медичного закладу «Міська лікарня № 1» /надалі Міська лікарня № 1/ з вимогами про стягнення моральної шкоди на її користь в розмірі 45000,00 грн. та на користь комунальної установи охорони здоров'я Краматорський будинок «Антошка» в розмірі 5000,00 грн. на підставі того що відповідач неправомірно відмовлявся визнавати факт народження та смерті у позивача дитини і видавати відповідні документи з цього приводу.
Зазначені обставини позивач доводила наявністю рішення Краматорського міського суду Донецької області від 10 лютого 2014 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2014 року за якими задоволено позов ОСОБА_1 та встановлено факт народження в останньої доньки в пологовому відділенні Міської лікарні № 1, також встановлено факт смерті вказаної дитини та зобов'язано Міську лікарню № 1 видати медичні свідоцтва про народження та смерть ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 травня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто на користь останньої з Міської лікарні № 1 моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн., також вирішено питання про розподіл судових витрат.
Представник Міської лікарні № 1 в апеляційній скарзі просив рішення скасувати та ухвалити нове яким у позові відмовити, через порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди з Міської лікарні, також відсутні докази щодо протиправності дій відповідача та причинного зв'язку із переживаннями відповідача та спричиненням їй моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач пояснила що спричинення моральної шкоди вона окрім іншого пов'язує із обставинами щодо винних дій працівників Міської лікарні № 1 вчинених на час прийняття пологів та причин смерті дитини ОСОБА_2, також в підтвердження розміру моральної шкоди посилалася на погіршення стану свого здоров'я через пологи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення позивача, за відсутності відповідача повідомленого про час та місце судового розгляду належним чином про що свідчить телефонограма, також за відсутності третьої особи представник якої просив розглянути справу без нього, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно висновків суду першої інстанції мало місце порушення прав позивача через відмову визнавати факт народження в останньої доньки ОСОБА_2 в пологовому відділенні Міської лікарні № 1 та факту смерті вказаної дитини і видавати відповідні документи, що відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України дає підстави для відшкодування моральної шкоди, та судом визначено розмір такого відшкодування в сумі 20000,00 грн.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах заявлених позивачем вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та визначив матеріальні норми, якими регулюються спірні правовідносини, однак неповно з'ясував обставини щодо розміру моральної шкоди.
Задовольняючи позов, суд керувався статтею 23 ЦК України та виходив із того, що в обґрунтування підстав позову позивачем зазначені виключно обставини неправомірної бездіяльності Міської лікарні № 1 щодо невизнання факту народження та смерті вказаної дитини і видання відповідних документів, що призвели до заподіяння шкоди ОСОБА_2
При цьому, суд обґрунтовано виходив з того, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 10 лютого 2014 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 березня 2014 року встановлено факт народження в ОСОБА_1 доньки в пологовому відділенні Міської лікарні № 1, також встановлено факт смерті вказаної дитини та зобов'язано Міську лікарню № 1 видати медичні свідоцтва про народження та смерть ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Виходячи з аналізу процесуальних норм права, преюдиційність фактів, які відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню, ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними /ті самі особи/ і об'єктивними /предмет спору, предмет доказування/ межами, за якими сторони чи інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники, не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом в рішенні у такій справі факти і правовідносини.
Отже ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, і таке відшкодування проводиться у разі, якщо порушення законних прав особи призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Тобто, виходячи із змісту наведеної норми, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу саме Міською лікарнею № 1, та врахував при цьому, що мала місце неправомірна бездіяльність відповідача.
З огляду на що, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права не можуть бути прийняті до уваги, оскільки такі доводи не ґрунтуються на чинному законодавстві України.
Однак вирішуючи спір, судом першої інстанції не повно встановлені обставини, які враховуються для визначення розміру моральної шкоди та суд не дав оцінку наданим сторонами доказам.
Так, при задоволенні позовних вимог суд прийняв до уваги, що згідно положень наведених норм, відшкодування моральної (немайнової) шкоди незалежно від відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту особистих немайнових прав працівника та моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, як компенсація негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права, свободи та інтереси.
Відповідно до чинного законодавства розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Та судом першої інстанції не враховано конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, ступеня вини відповідача, також судом не враховано того, що позивач жодним чином не підтвердила наявності істотних змін у її сімейних, особистих стосунках.
У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, однак розмір відшкодування визначений судом не відповідає встановленим у справі обставинам, не відповідає принципам розумності та справедливості, з огляду на що, має бути зменшений до 5000,00 грн., з урахуванням чого рішення суду в цій частині слід змінити.
Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду та за таких підстав, відповідно до частини 1 статті 309 ЦПК України, колегія апеляційного суду вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги змінити, в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення шкоди на користь комунальної установи охорони здоров'я Краматорський будинок «Антошка» в розмірі 5000,00 грн. як такі що не були предметом оскарження слід залишити без змін.
Разом з тим, відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам на користь ОСОБА_1 з комунального медичного закладу «Міська лікарня № 1» в розмірі 243,60 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу комунального медичного закладу «Міська лікарня № 1» задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 19 травня 2015 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди і судового збору.
Стягнути з комунального медичного закладу «Міська лікарня № 1» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути комунального медичного закладу «Міська лікарня № 1» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243,60 (двісті сорок три) грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з моменту проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: