69000 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 162
Справа № 22 - 6921/ 2006р. Головуючий у І інстанції: Носик М.А.
Суддя - доповідач: Белка В.Ю.
27 листопада 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Белки В.Ю.
Суддів: ОнищенкоЕ.А.
Кримьсокї О.М.
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою
Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації
на постанову Василівського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації про стягнення суми заборгованості одноразової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій,
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УГТтСЗН Василівської районної державної адміністрації про стягнення суми заборгованості одноразової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій.
В позовній заяві зазначав, що він є учасником бойових дій. Відповідно до ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту", щорічно до 05 травня, їй повинна надаватися разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Такі виплати проводились не в повному обсязі, тому позивач просив суд стягнути з відповідача щорічну разову допомогу за період 2004-2006 p.p. в сумі 4258 грн. 45 коп.
Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з УПтСЗН Васшгівської районної державної адміністрації на користь позивача разову грошову допомогу в розмірі 3297 гр. 25 коп. за 2004-2006 p.p.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі УПтСЗН Васшгівської районної державної адміністрації, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни судом апеляційної інстанції постанови суду першої інстанції є правильне по суп вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, вірно керувався вимогами ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачає, що учасники війни мають право на отримання до 5 травня щорічно одноразову допомогу в розмірах передбачених статтями 12-16 цього Закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням. Його право на отримання щорічної грошової допомоги не оспорюється відповідачем, між тим посилаючись на ЗУ "Про державний бюджет України" він просив суд в позові відмовити.
Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" також не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 22 Конституції України при вирішенні позову і обгрунтовано визнав, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту існуючих прав та свобод, тому відсутність коштів на виплату одноразової грошової допомоги не позбавляє особу на таку допомогу.
Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги заперечення відповідача в тій частині, що позивачем безпричинно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Суд першої інстанції вважав таке заперечення безпідставним, оскільки причину пропуску строку визнав поважною через юридичну необізнаність позивача. Однак, суд при цьому не звернув уваги, що позивачу при виданні посвідчення учасника війни повідомлялись всі її права на пільги відповідно до законодавства України, в тому числі і право на отримання допомоги. Даний факт підтверджується тим, що ОСОБА_1 протягом всіх цих років реалізовувала своє право на отриманням допомоги. В зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про стягнення на користь позивача недоплаченої суми лише за 2006 рік в розмірі 1545 грн.
Доводи апелянта в тій частині, що вони не є належним відповідачем по справі безпідставними, оскільки ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.
Керуючись ст.ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити частково.
Постанову Василівського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації про стягнення суми заборгованості одноразової щорічної грошової допомоги учаснику бойових дій змінити:
"Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Василівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 1545 (одну тисячу п'ятсот сорок п'ять) грн. в рахунок погашення заборгованості по несплаченій щорічній грошовій допомозі, як учаснику бойових дій за 2006 рік."
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду протягом одного місяця.