Справа № 22-6905 Головуючий у 1-й інстанції: Забіяко Ю.Г.
2006 р. Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
«23» листопада 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого КочетковоїІ.В.,
Суддів Полякова О.З.,
Давискиби Н.Ф.,
При секретарі Ткаченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від "11" жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
У липні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
В позові зазначав, що за судовими рішеннями з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу щомісяця; на користь ОСОБА_1, - в розмірі 1/4 частини заробітку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5; на користь ОСОБА_4 - в розмірі 1/3 частини на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_6, і на утримання непрацюючої дружини до досягнення малолітньою донькою ОСОБА_6 трьох років.
Крім того, на його утриманні знаходиться мати-пенсіонерка, за кредитним договором він сплачує щомісячно по 750 грн. на погашення боргового зобов'язання.
Посилаючись на те, що розмір утримань по стягненню аліментів із його заробітної плати складає 5/6 частин заробітку, просив зменшити розмір аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 з 1/4 до 1/8 частини заробітку.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2006 року позов задоволено частково.
Зменшено розмір аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 до 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до її повноліття.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 182, 184, 192 СК України обгрунтовано виходив з того, що розмір щомісячних відрахувань із заробітної плати позивача за аліментними зобов'язаннями перевищує 70%, і, врахувавши матеріальне становище сторін, знаходження на утриманні позивача інших малолітніх дітей, непрацюючої дружини, інші обставини, які мають істотне значення, зменшив розмір аліментів на доньку відповідача на 1/12 частини заробітку.
Посилання апелянта на те, що її дитина страждає на хронічне захворювання і потребує додаткових витрат на лікування, не являється підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки такі витрати можуть бути стягнуті з батька дитини в порядку ст. 185 СК.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або про порушення норм процесуального права, які б призвели до скасування судового рішення.
Керуючись ст. ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від "11" жовтня 2006 року по цій справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.