Справа № 22а-54-2007 року Головуючий у 1-й
Інстанції Дибенко І.В. Доповідач Школьний В.В.
26 січня 2007 року м.Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі: Головуючого: Іваненко Л.В. Суддів: Страшного М.М., Школьного В.В. При секретарі Пац Т.М. З участю ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Куликівського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС в Чернігівській області про зобов'язання виплатити грошову компенсацію замість належних предметів форменого обмундирування,
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови Куликівського районного суду від 21 листопада 2006 року, задоволення позову і зобов"язаня УМВС в Чернігівській області виплатити компенсацію замість належних предметів форменного обмундирування, посилаючись на те, що він оскаржив неправомірну діяльність і бездіяльність відповідача у суді після звернень до відповідача у липні та жовтні 2006 року, тому строк звернення з позовом до суду не пропустив.
Постановою Куликівського районного суду від 21 листопада 2006 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Представник третьої особи - Головного управління державного казначейства України в Чернігівській області- ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити, посилаючись на те, що постанова суду відповідає вимогам закону, є обгрутованою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні у ній докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
По справі встановлено, що позивач проходив службу старшиною Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області, наказом від 30 листопада 2004 року був звільнений з органів внутрішніх справ. При звільненні йому не було наразовано та виплачено компенсацію за неотриманий формений одяг в сумі 960 грн.05 коп.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача з позовними вимогами від дня звільнення, який можна вважати як день, коли позивач дізнався про порушення свого права, минуло більше ніж один рік, Про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду наполягав відповідач. Також суд послався на те, що позивач не надав доказів пропущення строку звернення до суду з поважних причин.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам цивільного процесуального закону.
Оскільки з 01 вересня 2005 року діє Кодекс адміністративного судочинства України, ст..99 якого встановлено річний строк позовної давності, який пропущений без поважних причин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність відмови в позові відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Довід апеляційної скарги позивача в тій частині, що він дізнався про порушення свого права в жовтні 2006 року є безпідставним, оскільки на момент звільнення компенсацію за виплачений формений одяг виплачено не було, і з цього часу право позивача є порушеним.
Керуючись ст.ст. 198,200,206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а постанову Куликівського районного суду від 21 листопада 2006 року залишити без змініи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: