16 березня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду від 27 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 6 березня 2006 року,
У грудні 2005 року ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач протягом тривалого часу не проживає в квартирі і не проводить оплати житлово-комунальних платежів. Тому просила позов задовольнити визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.
Рішенням Миколаївського районного суду від 27 грудня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 6 березня 2006 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Миколаївського районного суду від 27 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 6 березня 2006 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування судом норм матеріального права.
У березні 2007 року до Верховного Суду України від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшла заява про приєднання до касаційної скарги, у якій вони просять скасувати рішення Миколаївського районного суду від 27 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 6 березня 2006 року, посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 335-337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Миколаївського районного суду від 27 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 6 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
Верховного Суду України : Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.І. Охрімчук