Справа № 22-7124 Головуючий у 1-й інстанції: Бабак А.М.
2006 р. Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
«30» листопада 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Кочеткової І.В.,
Суддів Полякова О.З., Давискиби Н.Ф.,
При секретарі Череватій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від "27" вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про розподіл будівель і споруд та обладнання ковбасного цеху в натурі, -
У травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл будівель і споруд та обладнання ковбасного цеху в натурі.
Зазначав, що за договором від 28 грудня 2004 року сторони купили в рівних частках у Приазовського районного споживчого товариства будівлі, споруди та обладнання ковбасного цеху, розташованого по АДРЕСА_1.
У лютому 2005 року між співвласниками виник конфлікт з приводу виробництва ковбасних виробів, який унеможливлює подальше спільне господарювання.
Посилаючись на те, що в добровільному порядку поділити будівлі, споруди і обладнання ковбасного цеху відповідач не бажає, просив про їх судовий розподіл в натурі.
Відповідач проти розподілу ковбасного цеху заперечує, так як такий поділ призведе до порушення виробничого циклу. Не заперечує проти виплати грошової компенсації.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2006 року позов задоволено частково.
Виділено ОСОБА_1 в натурі пароварочну камеру, вартістю 7700 грн. та визнано право власності на неї за ним. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, просить рішення районного суду скасувати, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення районного суду та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, посилюючись на те, що виділення позивачеві пароварочної камери унеможливить нормальне функціювання ковбасного цеху.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 являється обґрунтованою.
Судом першої інстанції установлено, що сторони з 28 грудня 2004 року являються співвласниками з рівними частками неподільного майна: будівель, споруд і обладнання ковбасного цеху (а.с.7-10).
Договір про сумісну діяльність сторони не укладали, оскільки у лютому 2005 року між ними виник конфлікт з приводу спільного господарювання, за вирішенням якого у травні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про розподіл будівель, споруд і обладнання ковбасного цеху в натурі суд першої інстанції відповідно до ст.ст. 183 ч.2, 364 ч,2, 365 ЦК України обґрунтовано виходив з того, що спірне майно являється неподільним і розділити його між співвласниками без порушення виробничого процесу і господарського призначення не можливо.
Висновки суду ґрунтуються на висновках судової будівельно-технічної експертизи (а.с.94-116), відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам.
Разом тим, всупереч своїх висновків щодо неможливості виділу позивачеві належної йому частки в спільній частковій власності, суд на порушення вимог ст.ст. 364 ч.2, 365 ч.І п.4, 367 ч.2 ЦК виділяє позивачеві пароварочну камеру, не змінюючи при цьому розмір частки позивача у спільній частковій власності і не припиняючи право спільної часткової власності сторін на спірне обладнання.
Зважаючи на те, що виділ у натурі 1/2 частки із майна, що є у спільній частковій власності сторін, є неможливим, спірне майно являється неподільним і розділити його між співвласниками без порушення виробничого процесу і господарського призначення не можливо, позивач відмовляється від отримання грошової або іншої матеріальної компенсації, визнання за позивачем права власності на окремий агрегат не припиняє право спільної часткової власності на інше майно, судове в частиш визнання за ОСОБА_1 права власності на пароварочну камеру і видшення її в натурі на підставі ст.309 ЦПК підлягає скасуванню, позовні вимоги ОСОБА_1 - залишенню без задоволення.
Доводи ОСОБА_1 про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення його права власності не заслуговують на увагу, оскільки це право не припинено і не обмежено.
При укладанні договору купівлі продажу 1/2 частини ковбасного цеху ОСОБА_1 усвідомлював, що його право власності неподільно пов'язано з правом іншого співвласника і виділ частки в натурі без зміни цільового призначення майна можливий тільки шляхом отримання грошової або іншої матеріальної компенсації.
Статтею 4 Закону України "Про власність" передбачено забезпечення рівних умов здійснення своїх прав всім власникам. Власник, здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави. У випадках і в порядку, встановлених законодавчими актами України, діяльність власника може бути обмежено чи припинено, або власника
може бути зобов'язано допустити обмежене користування його майном іншими особами.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 27 вересня 2006 року в частині виділення ОСОБА_1 в натурі пароварочної камери і визнання за ним права власності на неї скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в зазначеній частині залишити без задоволення.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.