Справа № 22-6831 Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.
2006 р. Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
«ЗО» листопада 2006 р. м, Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого Кочеткової І.В.,
Суддів Полякова О.З., Давискиби Н.Ф.,
При секретарі Череватій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від "20" вересня 2006 року по справі за позовом Бердянського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріальної допомоги по безробіттю, -
У квітні 2006 року Бердянський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріальної допомоги по безробіттю.
В позові зазначав, що з квітня 2005 року ОСОБА_1 перебував на обліку в районному центрі зайнятості як безробітній і отримував виплати матеріальної допомоги по безробіттю.
В період отримання допомоги по безробіттю відповідач зареєструвався в Бердянській районній державній адміністрації як приватний підприємець, отримав свідоцтво про державну реєстрацію , проте не повідомив центр зайнятості про ці обставини і продовжував отримувати матеріальну допомогу до лютого 2006 року.
Посилаючись на те, що з вересня 2005 року ОСОБА_1 як підприємець не мав права на отримання допомоги по безробіттю, просив про стягнення суми безпідставно виплаченого забезпечення у розмірі 579 грн. 47 коп., отриманої шляхом обману.
ОСОБА_1 позов не визнав. Не заперечував, що продовжував отримувати матеріальну допомогу по безробіттю і після набуття статусу приватного підприємця, проте цю обставину від позивача не приховував, оскільки навчався на курсах підприємців за направленням центру зайнятості, по закінченню курсів захистив бізнес- план і отримав статус приватного підприємця. Отримані суми вважав компенсацією невиплаченої одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності.
Крім того, фактично підприємницькою діяльністю не займався, ніяких доходів, крім виплат по безробіттю, не мав.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 вересня 2006 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Бердянського районного центру зайнятості матеріальну допомогу по безробіттю в сумі 579 грн. 47 коп., судові витрати в сумі 30 грн. та 51 грн. державного мита.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов центру зайнятості, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 при постановці на облік в якості безробітного приховав факт своєї зайнятості - отримання статусу підприємця, право на щомісячну виплату допомоги по безробіттю не мав, в добровільному порядку повернути безпідставно отримані кошти відмовляється, а тому виплачені йому суми підлягають поверненню центру зайнятості в примусовому порядку.
Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права, вони не відповідають фактичним обставинам справи, а тому з ними не можна погодитись.
Відповідно до ч.З ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
За змістом ст. 1215 ЦК не підлягають поверненню безпідставно набуті, в тому числі грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у квітні 2005 року був зареєстрований в Бердянському районному центрі зайнятості як безробітний (а.с.5,6).
У травні 2005 року за направленням центру зайнятості ОСОБА_1 навчався в Академії управління та інформаційних технологій на курсах перекваліфікації за програмою «Основи підприємництва", по закінченні яки 31 травня 2005 року захистив бізнес-план (а. с.32).
За період з 11 липня 2005 по 23 лютого 2006 року йому була нарахована допомога по безробіттю в сумі 814,63 грн. (а.с.40).
16 вересня 2005 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про державну реєстрацію підприємця (а.с.31).
Відповідно до декларацій про доходи у 2005 - 2006 роках підприємницькою діяльністю Знаменський Р.В, не займався, доходів не отримував (а.с.23-24).
На утриманні відповідача знаходяться двоє дітей 1992 і 2002 року народження
(а.с. 23 зворот)
Законом України ,Дро загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачена одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності.
Умови та порядок такої виплати передбачені Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 №307.
Зокрема, п.п. 7.1- 7.6 Порядку передбачено, що для розгляду питання щодо отримання допомоги безробітний подає до центру зайнятості заяву про надання такої допомоги, бізнес-план.
Рішення про одноразову виплату допомоги приймається директором центру зайнятості на підставі висновку комісії з питань одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності (далі - комісія), щодо здатності безробітного до підприємницької діяльності.-
Одноразова виплата допомоги здійснюється через установи банків за умови подання безробітним до центру зайнятості протягом 10 календарних днів після прийняття рішення про одноразову виплату засвідченої в установленому порядку копії свідоцтва про державну реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності.
Із пояснень відповідача вбачається, що в липні 2005 року по закінченню курсів перекваліфікації він захистив бізнес-план і подав заяву до центру зайнятості про надання одноразової допомоги для організації підприємницької діяльності. Рішенням комісії йому була призначена така допомога, про що був зроблений відповідний запис в його трудовій книжці, проте фактично вона не була виплачена із-за відсутності коштів річного кошторису центру на ці виплати.
Зазначені обставини об'єктивно підтверджуються матеріалами справи. Зокрема, в липні 2005 троку директор Бердянського районного центру зайнятості звертався до обласного центру зайнятості за письмовими роз'ясненнями щодо одноразової виплати допомоги ОСОБА_1 за відсутності коштів річного кошторису на ці виплати (а.с.41,42).
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 навчався на курсах перекваліфікації для здобуття навиків підприємницької діяльності за направленням центру зайнятості, по закінченні курсів захистив бізнес-план, звертався до центру із заявою про одноразову виплату допомоги для започаткування свого бізнесу, необхідною умовою для призначення такої виплати являється набуття статусу приватного підприємця, одноразова виплата не була проведена із-за відсутності коштів на ці виплати в кошторисі центру, спірні виплати щомісячної допомоги були призначені і проводились після перекваліфікації безробітного, висновок суду про те, що ОСОБА_1 приховав від центру зайнятості факт отримання статусу приватного підприємця і отримував щомісячну допомогу обманним шляхом, не відповідає фактичним обставинам справи.
Оскільки повернення безпідставно набутих грошових сум, наданих фізичній особі як засіб до існування, передбачено законодавством тільки за умови умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними, недобросовісності з боку набувача, достатніх підстав для примусового стягнення допомоги по безробіттю із ОСОБА_1 колегія не вбачає.
За таких обставин оскаржуване рішення відповідно до ст.309 ч. 1 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від "20" вересня 2006 року по цій справі скасувати.
Позовні вимоги Бердянського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріальної допомоги по безробіттю залишити без задоволення.
Судові витрати віднести на користь держави.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути
оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України
протягом двох місяців.