33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"09" серпня 2011 р. Справа № 5019/1577/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет-Захід»
до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в розмірі 9806 грн. 16 коп.
Суддя Качур А.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3 (довіреність в матеріалах справи);
від відповідача : ОСОБА_2
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Продмаркет-Захід»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 9806,16 грн., з яких: 7599,75 грн. основного боргу, 147,50 грн. пені, 30,40 грн. інфляційних втрат, 28,51 грн. трьох відсотків річних, 2000,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов договору поставки від 02.05.2011 року відповідачем не сплачено позивачу борг за поставлений протягом травня 2011 року товар в сумі 7599,75 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, отримання товару його уповноваженою особою згідно накладних №А0505082 від 07.05.2011, №А0511046 від 11.05.2011, №А0517036 від 17.05.2011 підтвердив, повідомив, що оплату поставленого товару здійснив готівкою частково в частині оплати товару за накладними №А0505082 від 07.05.2011, №А0511046 від 11.05.2011 під час передачі товару, однак доказів на підтвердження оплати поставленого товару суду не надав.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При винесенні рішення суд
02.05.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продмаркет-Захід»(далі - Постачальник) та ОСОБА_1 особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - Покупець) укладений договір поставки №ПМА-219 (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання поставити і передати товар, а відповідач - прийняти та оплатити його вартість відповідно до умов Договору.
Відповідно до п.6.2. Договору покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки, передбаченого п.3.2. Договору.
Згідно п. 3.2. Договору датою поставки вважається дата фактичного передання товару від Постачальника Покупцю.
На виконання умов договору та на підставі замовлення Продавець передав Покупцю з 07.05.2011 року по 17.05.2011 року товар на загальну суму 7599,75 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними. Факт отримання відповідачем товару стерджується підписами на накладних та підтверджений відповідачем в судовому засіданні.
Станом на час розгляду справи відповідач оплату за поставлений товар не здійснив. Твердження відповідача щодо здійснення часткової оплати поставленого товару готівкою під час передачі товару судом до уваги не беруться, як необгрунтовані, доказів в підтвердження оплати поставленого товару суду не подано.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу.
Як визначено статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що п.6.2. Договору сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за поставлений товар не розрахувався.
Позивачем на підставі п.8.1. Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу за період з 21.05.2011 року по 24.05.2011 року в розмірі 3,90 грн., за період з 25.05.2011 року по 30.05.2011 року в розмірі 7,94 грн., за період з 31.05.2011 року по 11.07.2011 року в розмірі 135,66 грн., що в сумі згідно з розрахунком наданим позивачем складає 147,50 грн.
Згідно п. 8.3. Договору при порушенні строків оплати товару більш ніж на 15 днів покупець сплачує штраф в розмірі 10% від суми прострочення виконання зобов'язання але не менше 2000,00 грн., на підставі чого позивачем нараховано штраф в сумі 2000,00 грн.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а відтак підлягає задоволенню.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на суму боргу за період з 21.05.2011 року по 11.07.2011 року нараховано 3% річних в розмірі 28,51 грн. та інфляційні втрати в розмірі 30,40 грн..
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7599,75 грн., пені в розмірі 147,50 грн., штрафу в розмірі 2000,00 грн., 3% річних в розмірі 28,51 грн. та інфляційних втрат в розмірі 30,40 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.
Керуючись 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (33001, м.Рівне, вул.Генерала Червонія, 5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продмаркет-Захід» (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, 26, оф.62, код ЄДРПОУ 36588665) 7599,75 грн. основного боргу, 147,50 грн. пені, 2000,00 грн. штрафу, 28,51 грн. трьох відсотків річних, 30,40 грн. збитків від інфляції, 102,00 грн. витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Качур А.М.
Повний текст рішення суддею підписано «12»серпня 2011 року