Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25
оскарження дій чи бездіяльності органів ДВС
"21" серпня 2015 р. Справа № 17/018-11
Суддя Горбасенко П.В., розглянувши скаргу Міністерства оборони України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі
за позовом Міністерства оборони України
до Державного підприємства Міністерства оборони України „Білоцерківський військовий торг"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України у Київській області
про стягнення 35 972 000,01 грн
За участю представників:
від позивача Кривошея Д.А. (дов. № 220/316/д від 18.05.2015);
від відповідача Семенаш А.В. (дов. № 11 від 27.05.2015);
від третьої особи не з'явилися;
від ВДВС Дорошкевич В.Л. (дов. № 20-22/77 від 27.04.2015).
Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 та постановою Вищого господарського суду від 22.11.2011 у справі № 17/018-11 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 35 972 000 (тридцять п'ять мільйонів дев'ятсот сімдесят дві тисячі гривень) 01 коп. безпідставно набутих коштів, 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
29.11.2011, на виконання рішення господарського суду Київської області від 26.04.2011 у справі № 17/018-11, видано наказ.
14.07.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від позивача надійшла скарга на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.07.2015 (вх. № 168/15 від 14.07.2015), згідно якої скаржник просив суд визнати постанову ВП № 30510808 від 28.05.2015 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження незаконною, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати постанову ВП № 30510808 від 28.05.2015 про закінчення виконавчого провадження, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження. Вказана скарга обґрунтована неправомірними діями органу ВДВС щодо закінчення виконавчого провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на момент прийняття оскаржуваної постанови підстави для закінчення виконавчого провадження були відсутні. Зокрема, постановою Київського апеляційного господарського суду України від 17.12.2014 у справі № Б13/115-12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 скасовано постанову господарського суду Київської області від 22.10.2014 про визнання ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» банкрутом.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2015 розгляд скарги призначено на 03.08.2015.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2015 розгляд скарги відкладено на 21.08.2015.
21.08.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від скаржника надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 19487/15 від 21.08.2015), згідно якої останній уточнив вимоги скарги на дії ДВС та просив суд визнати постанову ВП № 30510808 від 28.05.2015 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження незаконною, скасувати постанову ВП № 30510808 від 28.05.2015 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження, зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження. Вказана заява прийнята судом.
У судовому засіданні 21.08.2015 представник заявника підтримав вимоги скарги повністю з урахуванням поданих уточнень, представники відповідача та ДВС заперечили проти задоволення скарги.
Представник третьої особи у судове засідання 21.08.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду скарги був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Статтею 124 Конституції та статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження".
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову. У разі повного або часткового задоволення первісного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову. Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом (ст. 116 ГПК України).
Приписами статті 1 Закону України „Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 49 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Судом встановлено, що постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 30510808 від 26.12.2011 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 29.11.2011 у справі № 17/018-11.
Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 30510808 від 28.05.2015 виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 29.11.2011 у справі № 17/018-11 закінчено на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «При виконавче провадження».
Постановою господарського суду Київської області від 22.10.2014 у справі № Б13/115-12 визнано банкрутом Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.
Постановою Київського апеляційного господарського суду України від 17.12.2014 у справі № Б13/115-12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 скасовано постанову господарського суду Київської області від 22.10.2014 про визнання ДП МОУ «Білоцерківський військовий торг» банкрутом.
Суд встановив, що станом на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 30510808 від 28.05.2015 постанову господарського суду Київської області від 22.10.2014 у справі № Б13/115-12, якою визнано банкрутом Державне підприємство Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг» та на яку державний виконавець посилався, як на основну підставу для закінчення виконавчого провадження при винесенні спірної постанови від 28.05.2015, було скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду України від 17.12.2014 у справі № Б13/115-12, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження № 30510808 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України «При виконавче провадження», а відтак незаконність постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 30510808 від 28.05.2015.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що скарга Міністерства оборони України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині вимог про визнання постанови ВП № 30510808 від 28.05.2015 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження незаконною та скасування постанови ВП № 30510808 від 28.05.2015 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.
Також, скаржник просить суд зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження.
Згідно п. 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Суд встановив, що як вбачається з наданих представником ДВС матеріалів виконавчого провадження № 30510808 постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП № 30510808 від 28.05.2015 поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 29.11.2011 у справі № 17/018-11.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги в частині вимог про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження.
Відтак, керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Міністерства оборони України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.
2. Визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 30510808 від 28.05.2015 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження.
3. Решту скарги Міністерства оборони України на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
Суддя П.В.Горбасенко